Курсовая работа (т): Система аудиту фінансового стану підприємств

Методи аудиту фінансового стану поділяють на:

         методичні прийоми проведення;

         методичні прийоми організації (рис.2.1.).

Методи і прийоми аудиту виконуються на практиці у певному порядку, який визначається застосованим способом аудиту. Найбільш розповсюдженими способами аудиторської перевірки показників звітності є суцільний, вибірковий, комбінований, систематизований, хронологічний (рис.2.2.) [38, с. 103].

Рисунок 2.1. Методи аудиту фінансового стану

Узагальнення і реалізація результатів аудиту - це комплекс прийомів синтезування результатів аудиту та прийняття відповідних рішень відносно виправлення недоліків і запобігання їх повторенню у майбутньому (групування недоліків та правопорушень, економічне обґрунтування, систематизація недоліків у висновку аудитора, рішень за результатами аудиту) [32, с. 99].

Різноманітні прийоми можливо об'єднати в такі групи: визначення реального стану об'єктів, аналіз та оцінка.

Прийоми першої групи - огляд первинних документів, вимірювання, перерахунок, які дозволяють визначати кількісний стан об'єкта; запит; документальна перевірка.

Для зіставлення окремих показників звітності використовуються аналітичні процедури (прийоми другої групи).

Рис. 2.2. Способи аудиторської перевірки фінансового стану [25, с. 126].

Прийоми третьої групи - це оцінка минулого, теперішнього і майбутнього стану фінансової звітності як об’єкта аудиту, логічне завершення процесу порівняння. Надається оцінка стану ресурсів, доцільності та законності господарських операцій, достовірності економічної інформації, яка стосуються подій і, відповідно, не відображена в бухгалтерському обліку. Методом облікової оцінки звично визначаються розміри резервів за гарантійними зобов'язаннями, резервів за сумнівними боргами, вартість цінних паперів і т.п.

Крім зазначених прийомів аудитор також може залучати зовнішні по відношенню до перевірки методичні положення, запозичені з інших наук:

математичні теорії (формальні вибірки, регресійний та кластерний аналіз);

економічні теорії (цінність грошей в часі, теорія оцінки капіталу);

теорії бухгалтерського обліку та фінансів (теорія відсотків, фінансовий аналіз і прогнозування банкрутств);

теорії інформації та комунікації (здатність аудитора вступати в контакт з третіми особами, складання висновку);

інформаційні технології (експертні системи, комп'ютерні системи, технологія баз даних);

питання права та оподаткування [15, с. 200].

Аудитори самостійно мають визначати прийоми та методи своєї роботи. Всі методи аудиту умовно можна розбити на дві групи: методи організації аудиту в цілому і конкретні методи перевірки операцій, сальдо рахунків і т.п. Конкретних методів перевірки господарських операцій, аналітичних та синтетичних рахунків, облікової документації є багато, ми розглянемо деякі з них (рис. 2.3.).

Рис. 2.3. Методи перевірки операцій, рахунків та облікової документації

Оскільки, нам уже відомо, що згідно з Міжнародними стандартами аудиту, метою аудиту фінансового стану є забезпечення можливості висловлення думки аудитором про відповідність підготовленої фінансової звітності визначеним до неї вимогам. Для висловлення такої думки аудитор має зібрати аудиторські докази, різновидом котрих є аналітичні процедури.

Оптимізація трудомісткості проведення аудиту дуже важлива, в зв'язку з цим велику роль відіграють аналітичні процедури, котрі є одним із способів отримання аудиторських доказів. Використання аналітичних процедур дає аудитору значний обсяг необхідної інформації і при цьому вимагає набагато менше витрат, а ніж проведення детального тестування. Крім того, як було сказано вище, однією з основних цілей аудиту є визначення життєздатності підприємства, виявлення резервів кращого використання фінансових ресурсів та розробка заходів щодо поліпшення фінансового становища підприємства. Виходячи з цього виникає необхідність проводити аудит з глибоким комплексним аналізом фінансового стану суб'єкта господарювання.

Також, будучи однією з найважливіших аналітичних процедур, аналіз фінансового стану підприємства, що перевіряється має величезне значення для аудитора, оскільки дозволяє на його основі робити важливі висновки для цілей аудиторської перевірки. Фінансовий стан підприємства треба всебічно та систематично оцінювати з використанням різних методів та прийомів. Це надасть можливість визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності суб’єкта господарювання, наслідком є можливі перебої у постачанні, виробництві та реалізації продукції, не виконання плану прибутку, зниження рентабельності, і взагалі банкрутства [27, с. 47]. Основні завдання фінансового стану підприємства представлені нижче (рис.2.4.).

Рис. 2.4. Основні завдання аналізу фінансового стану підприємства під час проведення аудиту

Методика аналізу така:

попередньо ознайомитись з результатами роботи підприємства;

розрахувати основні показники;

порівняти розраховані значення з нормативними;

віднести підприємства до певного класу за фінансовим станом.

Джерела платоспроможності (ліквідності) відображають можливість клієнта погасити короткострокову заборгованість своїми засобами. Під час обчислення цих показників за базу розрахунку беруть короткострокові зобов'язання. Показники ділової активності характеризують, наскільки ефективно клієнт використовує свої кошти. До них відносять різні показники оборотності. Показники рентабельності характеризують прибутковість діяльності підприємства, розраховується як відношення отримуваного балансового чистого прибутку до витрачених коштів.

Одним з найважливіших показників підприємства є показник (коефіцієнт) ліквідності.

Грошові кошти + Короткострокові фінансові вкладення = Короткострокові зобов'язання

Аудитор установлює ліквідність підприємства виходячи із загальної суми поточних активів. Проте на ліквідність підприємства можуть впливати надзвичайні обставини. У цих випадках аудитор має скласти розрахунок показника ліквідності, який визначає термінову можливість повернути короткострокові борги. Це визначається на підставі співвідношення легкореалізованих активів коштів і дебіторської заборгованості та короткострокових зобов'язань.

Оборотний капітал може складатись з власних та залучених коштів, співвідношення яких визначає його структуру. Фінансовий ризик зростає у тих випадках, коли зменшується частка власних коштів (капіталу). Вивчення структури джерел коштів підприємства дає змогу аудитору одержати інформацію про розширення чи звуження діяльності підприємства. Зменшення короткострокових кредитів і збільшення власного капіталу може бути доказом згортання діяльності підприємства.

У розрахунках показників платоспроможності, ліквідності, обсягу оборотного капіталу визначається дебіторська заборгованість і запаси. Від того, наскільки швидко вони перетворюються у готівку, залежить фінансовий стан підприємства, його платоспроможність. З метою визначення цієї ситуації на підприємстві обчислюється оборотність рахунків дебіторів, що розраховується як відношення виручки від реалізації до суми заборгованості. Чим вищий цей показник, тим швидше дебіторська заборгованість перетворюється у готівку. Організація розрахунків з покупцями досліджується аудиторами особливо ретельно, оскільки вона значною мірою визначає обсяг реалізації товарів та стан дебіторської заборгованості. Поповнення готівки на підприємстві залежить від обороту запасів товарно-матеріальних цінностей, який розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічних запасів. Чим вищий показник оборогу, тим швидше запаси перетворюються у готівку. Аудитору такий розрахунок слід робити у динаміці за кілька звітних періодів. З метою ефективного ведення виробництва і збуту продукції запаси мають бути оптимальними. Наявність менших за розміром, але мобільних запасів означає, що менша сума готівки підприємства перебуває у запасах. Наявність великих запасів свідчить про спад активності підприємства щодо виробництва і реалізації продукції.

Отже, аудит фінансового стану підприємства досліджує не лише фактичну ситуацію на підприємстві, його платоспроможність і ліквідність, а й перспективу зростання ділової активності, підвищення ефективності господарювання. Підсумковою стадією аналізу фінансового стану є систематизація і групування результатів перевірки, одержаних у процесі аудиту фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому складається аналітична таблиця за розділами балансу доходів і витрат, у якій подаються планові і звітні показники виконання фінансового плану підприємства.

Аудитор, узагальнюючи зроблені розрахунки, повинен дати інтегральну оцінку фінансової стабільності і платоспроможності підприємства. Зокрема, він має визначити у своєму висновку такі показники:

кредитоспроможність підприємства - можливості своєчасно і повністю розрахуватися за своїми зобов'язаннями;

ліквідність балансу - покриття зобов'язань підприємства його активами, строк переведення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань;

- ліквідність активів - величина, обернена терміну, необхідному для перетворення активів у гроші (чим менше часу потрібно для того, щоб цей вид активів перетворився у гроші, тим вища його ліквідність) [50, с. 355].

Залежно від ступеня ліквідності, швидкості перетворення у кошти активи підприємства поділяються на такі групи:

активи найбільш ліквідні;

активи, які швидко реалізуються;

активи, що повільно реалізуються;

активи, що важко реалізуються.

Пасиви балансу аудитори групують за строками їх оплати:

термінові зобов'язання;

короткострокові пасиви;

довго- і середньострокові пасиви;

постійні пасиви.

Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидко реалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язанням і короткостроковими пасивами дає змогу визначити поточну ліквідність. Порівняння активів, які повільно реалізуються, з довго- і середньостроковими пасивами відображає перспективну ліквідність.

Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність підприємства на найближчий період. Перспективна ліквідність є прогнозом платоспроможності на підставі порівняння майбутніх надходжень і платежів.

Аудит фінансового стану підприємства завершується розробленням заходів щодо поліпшення маркетингової діяльності, де передбачають підвищення економічної ефективності діяльності підприємства, зміцнення внутрішньовиробничого господарського розрахунку. Висновки і пропозиції за результатами аудиту повинні розроблятися по кожному підрозділу підприємства з участю економістів, фінансистів, бухгалтерів, аудиторів. Це дає змогу розробити більш конкретні організаційно-технічні заходи, які відображають особливості роботи кожного підрозділу підприємства.

Отже, аудит фінансового стану сприяє розвитку маркетингової діяльності як основи ринкової економіки, спрямованої на ефективне господарювання та задоволення потреб трудового колективу підприємства.

2.5 Формування висновків за результатами аудиту фінансового стану

Згідно з чинним законодавством за результатами проведеного аудиту аудитор повинен надавати своєму клієнтові (замовнику аудиту) підсумковий документ - аудиторський висновок (звіт). Він складається з дотриманням встановлених норм та стандартів і має містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності чинному законодавству фінансової звітності підприємства-клієнта [8, c. 57]. Перед складанням аудиторського висновку (звіту) аудитор остаточно оцінює аргументованість своїх тверджень і доказів.

Відповідно до МСА 700 «Формулювання думки та надання звіту щодо фінансової звітності» передбачено, що за результатом аудиту фінансової звітності складається аудитором та надається замовнику аудиту аудиторський звіт, а згідно статті 7 Закону України «Про аудиторську діяльність»[43] результат проведеного аудиту оформлюється аудиторським висновком. Відповідно до цієї статті аудиторський висновок - це документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої загалом, інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні. Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб’єктів господарювання, інші джерела. Основною вимогою, яка ставиться до аудиторського висновку, це його зрозумілість i доступність користувачам інформації.

Згідно зі сказаним вище, аудитор формулює власну думку щодо того, чи фінансова звітність складена у всіх суттєвих аспектах відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності. Аудитор визначає чи отримав він обґрунтовану впевненість щодо відсутності у фінансовій звітності в цілому суттєвих викривлень унаслідок шахрайства або ж помилок тощо. Відповідальність за подану у аудиторському висновку інформацію повністю несе аудитор. Але це, в свою чергу, не звільняє управлінський персонал від відповідальності за подану аудиторові інформацію [15, с. 85].

Аудиторський висновок − це офіційний документ, який складається в установленому порядку за результатами проведення аудиту і містить судження-оцінку аудитора стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нор­мативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів.

Завершальним етапом аудиту є складання аудиторського висновку, який має відповідати вимогам Закону України «Про аудиторську діяльність» (ст. 7, 21) та національних нормативів аудиту [43].

Усіх користувачів фінансової звітності насамперед цікавить питання ліквідності та платоспроможності підприємства. Для визначення цих показників використовують дані з балансу підприємства (Додатки Б, Б1, Б2, Б3, Б4). Аналіз ліквідності характеризує можливість господарюючого суб’єкта виконувати свої короткострокові зобов’язання зі своїх поточних активів. Підприємство вважається ліквідним, якщо поточні активи перевищують поточні пасиви. Для визначення чи є ліквідним ПП «ДЕ ЛЮКС» ми використаємо наступні показники (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Аналіз ліквідності ПП «ДЕ ЛЮКС» за період з 2013-2015 рр.