Курсовая работа (т): Суспільно-географічна характеристика населення Вільшанського району

Південні поселенці наділялися податною землею і були зобов'язані платити за неї поземельний податок. Причому землю наділяли не за кількістю членів сім'ї, а за наявністю засобів для обробітку. Кожна родина мусила мати щонайменше 5 десятин податної землі й заплатити за неї поземельний податок. Для вільшанських селян державний поземельний податок в розмірі 50-60 копійок введено в дію з 18січня 1859 року. Згідно з проведеним у цьому ж році переписом у Вільшанці налічувалося 520 господарств і мешкало 2 544 особи,з них чоловіків - 1 327, жінок - 1 217. За згаданими господарствами закріплювалось 14 000 десятин землі [6].

У 1866 році вільшанців переведено в стан державних селян, але тяжке життя аж ніяк не полегшало. Як і раніше, вони виконували грабіжницькі земські та натуральні повинності. Тим часом класове розшарування набирало все більших розмірів. Так, у 1885 році налічувалося 222 безземельних господарства. Із 241 бідного господарства кожне обробляло до 10 десятин землі, 33 значно заможніших господарства (9,5 %) мали понад 25 десятин на двір, а всього 3 177 десятин, або 33,7 % всієї наділеної землі.

Без робочої худоби знаходились 29,7 % господарств. Найманою робочою худобою обробляли свої наділи 240 господарств. Мали одну-чотири голови робочої худоби 51,7 % селянських господарств, 18,6 % - п'ять і більше голів. У той же час 4 сім'ї служителів церкви володіли 120 десятинами землі, 5 кіньми, 2 волами, 44 головами великої рогатої худоби, на них працювало 9 наймитів. Уже в згаданому 1885 році лише у Вільшанці налічувалося 120 наймитів. Через тяжку фінансову скруту, борги, дорожнечу та непередбачені додаткові стягнення, котрі ускладнювали економічне становище селян, чимало з них йшли на заробітки до поміщиків довколишніх сіл, на цукроварні, а найбільш знедолені під час російсько - турецької війни 1877-1878 років їздили на заробітки навіть до Болгарії.

Після введення столипінської реформи із сільської общини Вільшанки відокремилися заможні господарства, які закупили понад третину общинної землі. Напередодні Першої світової війни на один двір заможного селянина припадало 20,7 десятини землі, селянина-бідняка - 3,3 десятини. Селянські господарства перебували в важкому становищі через брак реманенту й робочої сили: під час Першої світової війни майже 400 чоловік мобілізували в армію, а влітку 1916 року чисельний загін працездатних подався на будівництво окопів у Бесарабську губернію [2].

У селах Вільшанської волості панували голод, холод і розруха.

У 1923 році Вільшанка стала районним центром. Крок за кроком зростала роль району в економічному, політичному та культурному житті області й держави. Вільшанці активно включилися в розбудову рідного краю. Уже наприкінці 1932 року працювали Вільшанська і Калмазівська машинно-тракторні станції, діяла міжколгоспна школа бригадирів, агротехніків і трактористів. Лише в райцентрі було створено 12 колгоспів, що об'єднали 85 % селянських господарств. За підсумками соціалістичного змагання 1932 року район посів третє місце в Одеській області. У цей же рік відкривається лікарня на 25 ліжок, ще через чотири роки семирічну школу реорганізовано в середню, а при районному Будинку культури, двох колгоспних клубах та двох червоних кутках розпочали роботу драматичний, хоровий, музичний та фізкультурно-спортивний гуртки.

У співдружності, мирі й злагоді однією сім'єю будували нове життя українці, болгари, росіяни, молдовани.2 серпня 1941 року фашистські війська захопили райцентр.

На боротьбу з ворогом піднялося все населення. У Вільшанці, Дорожинці, Добрянці створюються підпільно-диверсійні групи, налагоджуючи тісні зв'язки з партизанським загоном "Південний", що знаходився в сусідньому Голованівському районі, та підпільниками Первомайського району Миколаївської області. Підпільну боротьбу в селах Добрянка, Осички, Вільшанка, Березова Балка, Сухий Ташлик, Дорожинка, Калмазове вели також бійці й командири 6-ї та 12-ї армій генералів І. М. Музиченка і П. Г. Понедєліна, яким вдалося вирватися з кільця Зеленої Брами. Особливу мужність у ці грізні роки виявили наші земляки А. Г. Абрамович, Л. М. Балицький, О. М. Луценко, М. 3. Телішевський, М. М. Топольников, яких удостоєно звання Героя Радянського Союзу. Хоробро воювали на різних фронтах 1.1. Гуржос, Г. М. Сологуб, М. М. Цоток; брали участь у Берлінській операції Н. Я. Марущак, Г. І. Скляров, І. М. Безюля, Ф. Я. Рибачок; всю війну пройшли медсестрами Г. М. Апостолова, Г. Ф. Афанасьєва, Н. А. Чабанова, Г. М. Кириленко, Г. І. Руденко [3].

Окрім непоправних людських втрат, війна завдала величезної шкоди економіці району: знищена техніка, спалені й зруйновані ферми, майстерні, тракторні стани. До Німеччини було вивезено все, що тільки міг забрати ворог. Втрати району, завдані загарбниками, склали 610-710 тис. карбованців у довоєнних цінах. Але в людей, окрилених Перемогою, вистачило сил, енергії й завзяття, аби в стислі строки відновити зруйноване війною народне господарство й уже в перші повоєнні роки досягти вагомих результатів у розвитку місцевої промисловості, сільського господарства та соціальної сфери.

Починаючи з 1948 року, в районі підвищується врожайність зернових культур, різко збільшуються посівні площі. Поліпшуються агротехніка, якість та своєчасність обробітку земель. Усі артілі швидко відновили довоєнні орні площі, зросла кількість сільськогосподарської техніки, добрими темпами розвивалася тваринницька галузь.

Знаковою подією стало будівництво на Синюсі Червонохутірської ГЕС, яка дала перший струм у листопаді 1957 року й живить ним донині всі села району.

Кінець минулого століття ознаменований небаченим будівництвом культурно-просвітницьких закладів, житлових будинків, шляхів сполучення.

За цей час лише в райцентрі зведено типові приміщення музичної школи і естетичного центру з концертним залом на 150 місць, районної бібліотеки і Будинку піонерів, середньої школи, кінотеатру, поліклініки, санепідемстанції, ресторану, побуткомбінату, гастроному, універмагу, військкомату, ряду адміністративних приміщень, стадіону [10].

Протягом п'ятнадцяти років відчинили двері нові Будинки культури в селах Березова Балка, Бузникувате, Вівсяники, Добрянка, Дорожинка, Калмазове, Котовське, Мала Вільшанка, Осички, Чистопілля. У десяти населених пунктах були відкриті школи, в дев'яти - дитячі садки.

Успіхи окремих трудових колективів у роки незалежності України, мов стрімкі потічки, вливаються в загальні здобутки району. Це дає змогу й надалі нарощувати виробництво зерна, соняшнику, цукрових буряків, гречки, а також тваринницької продукції, дбати про розвиток соціальної сфери. Так, лише в 2003 році на капітальний ремонт мосту через Синюху освоєно 1 300 тис. грн державних коштів, а на поточний ремонт доріг та вулиць - 504 тис. грн. У той же час триває спорудження школи в селі Бузникувате на 192 учнівських місць, центральної районної лікарні на 150 ліжок та 300 відвідувань на зміну, газовідводу на відрізку Вільшанка-с. Мигія Первомайського району Миколаївської області.

У серпні 2004 року на святкування 230-річчя першого поселення на вільшанській землі приїхала численна делегація з м. Алфатар Силістрійського округу Республіки Болгарія разом із мером общини Алфатар Радкою Желєвою. В урочистостях взяли участь Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Болгарія в Україні Ангел Ганєв і народний депутат України, президент Асоціації болгарських товариств в Україні А. І. Кіссе. Гості побували в СТОВ "Вікторія", СП ГОВ "Аврора", ПСП ім. Димитрова і "Мир", зустрічалися з трудівниками та керівниками сільгосппідприємств, головами селищної і сільських рад, підприємцями, освітянами та працівниками закладів культури. У результаті було вироблено чітку програму співробітництва на наступні чотири роки [11].

РОЗДІЛ 3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАСЕЛЕННЯ

.1 Динаміка чисельності населення

Протягом останніх десяти років на всій території району спостерігається тенденція до зменшення чисельності населення, у зв’зку з погіршенням економічного становища, скороченням робочих місць, недостатнім розвитком сфери соціального захисту. Останніми роками йде зменшення кількості шкіл та ФАПів в районі, що теж змушує населення до пошуку кращих умов життя, та спричиняє відтік молоді та працездатного населення ні інші території, з кращими соціально-економічними умовами для проживання.

Різке зменшення чисельності населення з 2001 року пояснюється закриттям кількох підприємств в районному центрі, що призвело до зменшення кількості робочих місць, та відтоку населення. Для прикладу, з 1989 року по 2001 рік, поки існували робочі місця, кількість населення за 12 років зменшилась на 1,3 тис. чол., в той час, як в період з 2001 року по 2007 рік, чисельність населення зменшилась на 1,8 тис. чол. Тобто за вдвічі менший проміжок часу темпи зменшення населення не те щоб були меншими, а навпаки збільшились, що свідчить про погіршення соціально-економічної ситуації в районі [9].

Більш повну картину ситуації, що склалася в динаміці чисельності населення Вільшанського району ми можемо побачити в таблиці 3.2.

Динаміка чисельності наявного населення Вільшанського району [9]

Розглянувши таблицю 3.2 ми можемо побачити помітну тенденцію до поступового зменшення чисельності населення Вільшанського району, причому темпи зменшення з кожним наступним періодом лише зростають. Якщо так і далі продовжуватиметься, то через 10 років, при збереженні темпів зменшення населення за останні роки, чисельність населення району зменшиться до 10 тисяч осіб, що вкрай негативно вплине і на розвиток району в цілому.

Рис. 3.1. Динаміка чисельності населення

3.2 Природний рух населення

Природний приріст (скорочення) населення - різниця між кількістю народжених живими і кількістю померлих.

Для визначення природного приросту (скорочення) населення, користуються коефіцієнтом природного приросту (скорочення) населення на 1000 осіб, який розраховується як відношення природного приросту (скорочення) населення до середньорічної кількості наявного населення [4].

Для визначення сучасних особливостей природного руху населення в Вільшанському районі, розглянемо показники смертності та народжуваності за період з 2009 по 2012 роки.

Таблиця 3.3

Абсолютні дані чисельності народжених і померлих, природного приросту, кількості зареєстрованих шлюбів та розлучень [6, 7, 9]

Розглянувши таблицю 3.3, ми можемо зробити наступні висновки: на сучасному етапі природний рух населення в Вільшанському районі призводить до скорочення чисельності населення, про що свідчать від’ємні показники приросту населення; темпи природного скорочення населення коливаються в межах 5 - 15 %, тобто є відносно стабільними; рівень смертності майже вдвічі переважає над народжуваністю, що свідчить про велику кількість осіб похилого віку та недостатню кількість молоді для утримання природного приросту населення в межах зростання.

3.3 Статево-вікова структура населення Вільшанського району

Статево-вікова структура населення є одним з важливих демографічних показників. Він дозволяє зробити певні висновки щодо демографічних тенденцій та визначити можливі зміни динаміки чисельності населення в майбутньому. Сама ж статево-вікова структура населення є результатом особливостей народжуваності і смертності населення в конкретних історичних умовах відтворення.

В демографії застосовуються два типи відносних показників певної статі в загальній чисельності населення. Перший тип - процентна частка населення певної статі в загальній чисельності населення. Другий тип - співвідношення чисельності населення однієї статі з чисельністю населення протилежної статі з наступним множенням частки на 1000. Таким чином, можна встановити <#"792340.files/image005.gif">

Рис. 3.2. Співвідношення кількості чоловіків та жінок у відсотках(2011 рік)

Для того, щоб зрозуміти вікову структуру населення Вільшанського району, розглянемо дані таблиці 3.5, кількість осіб до працездатного, працездатного та пенсійного віку та їх співвідношення до загальної кількості населення (за 2011 рік).

Таблиця 3.5

Розподіл населення за віковими групами [7]

З таблиці 3.5 ми бачимо наступне:

         Відсоток працездатного населення на території Вільшанського району дещо нижчий, ніж по області в цілому на 3,8%, це пояснюється меншою часткою серед населення області осіб в віці, старшому за працездатний (26,8 % в порівнянні з 30,2% по району):

         Відсоток населення до працездатного віку по району за своїм значенням майже ідентичний з загальнообласним;

         Відсоток населення пенсійного віку по району вищий ніж по області, що свідчить про старіння населення району, та подальше збереження рівня скорочення населення району, через нестачу молоді.

Розглянувши статево-вікову структуру населення Вільшанського району, можемо зробити висновок, що населення складає незначна приблизно однакова кількість людей працездатного та непрацездатного віку, проте кількість осіб похилого віку переважає над кількістю осіб до працездатного віку, що свідчить про депопуляцію населення району в майбутньому, якщо не будуть прийняті соціально-економічні заходи для поліпшення демографічної ситуації території.