Дипломная (вкр): Теоретичні та практичні підходи до обліку, аудиту і аналізу прибутку на підприємстві

У числі потенційних факторів підвищення рентабельності слід виділити організацію руху сировини та матеріалів на виробничій лінії. Прискорене просування сировини та матеріалів сприяє збільшенню обсягів виробництва і зниженню поточних витрат. Справа в тому, що чим нижчим є період обігу товарних запасів в днях, тим відповідно нижчим на підприємстві рівень витрат по зберіганню товарів, рівень природних втрат. У результаті рентабельність зростає. Тобто виробничий цикл безпосередньо впливає на формування матеріальної ресурсомісткості одиниці продукції в межах промислового підприємства.

Наступний фактор - чисельність і склад працівників. Рентабельність максимізує не високу чисельність працівників, а саме оптимальна. Достатня кількість при певному рівні технічної озброєності праці дозволяє повною мірою реалізувати програму підприємства з досягнення необхідного рівня рентабельності. Велике значення має ступінь кваліфікації працівників, наприклад, у торгівлі - їх уміння швидко і чітко обслуговувати покупців, правильно закуповувати товари тощо.

Важливими факторами підвищення рентабельності виступають форми і системи економічного стимулювання праці працівників. Вплив цього чинника можна оцінити через показник витрат на оплату праці, а також через показник рентабельності витрат на оплату праці. В даний час підвищується роль морального заохочення працівників, отримання ними задоволення від своєї праці. Наприклад, система КРІ дозволяє довести до працівників сутність цілей організації, що спрямовує усі їх зусилля на досягнення однієї і тієї ж цілі - максимізації рентабельності.

Продуктивність праці працівників підприємства також безпосередньо впливає на рентабельність. Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу. Чим вищий обсяг виробництва (товарообігу), який припадає на одного працівника підприємства, тим відповідно нижчий рівень витрат з оплати праці та інших витрат з утримання персоналу на одиницю виробництва (товарообігу). Тобто зростання продуктивності праці при інших рівних умовах тягне за собою збільшення маси прибутку і підвищення рентабельності діяльності підприємства.

У контексті характеристики праці персоналу слід виділити групу соціальних факторів, які впливають на підвищення або зниження рентабельності підприємства. Це культурно-технічний і моральний рівень кадрів, ставлення до праці, відповідальність тощо. [45]

Дуже важливим для підвищення рентабельності є рівень морального і фізичного зносу основних фондів. Чим вищий ступінь зносу основних фондів, тим більше витрат несе підприємство на їх ремонт, а відповідно і тим вищий рівень браку чи втрат товарів у процесі їх зберігання. Тобто використання зношених основних фондів, морально застаріле обладнання не дозволяє розраховувати на збільшення рентабельності в перспективі.

Іншим елементом, який вказаний у таблиці 1.1 є створення тактики та стратегії забезпечення рентабельності. Цей процес передбачає розробку комплексу заходів, які визначають послідовність досягнення конкретних цілей з урахуванням можливостей найбільш ефективного використання ресурсів кожним виробничим підрозділом і всім підприємством. Загалом процес планування дозволяє максимально використати потенціал суб'єкта господарювання.

До позавиробничих факторів можна віднести природоохоронні заходи, які необхідні для підприємств ряду галузей і тягнуть за собою значні витрати, своєчасність і повнота виконання постачальниками і покупцями зобов'язання перед підприємством, їх віддаленість від підприємства, вартість транспортування до місця призначення тощо, штрафи і санкції за несвоєчасність або неточність виконання будь-яких зобов'язань організації.

Вплив кількісних (якісних) змін факторів виробництва на результат діяльності можна оцінити з двох позицій: як екстенсивне і як інтенсивне. Екстенсивні фактори пов'язані зі зміною кількісних параметрів елементів процесу виробництва, до них належать фактори, які відображають обсяг господарських ресурсів (наприклад, зміна чисельності працівників, вартості основних фондів), їх використання за часом (зміна тривалості робочого дня), а також непродуктивне використання ресурсів (втрати через шлюб, відпустки для навчання). Кількісна зміна виробничих факторів завжди має бути виправдана зміною обсягу продукції, що випускається, тобто підприємство повинне стежити за тим, щоб не знижувалися темпи приросту прибутку щодо темпів приросту витрат. В протилежному випадку екстенсивні фактори можуть стати факторами зниження рентабельності, а не підвищення.

Інтенсивні виробничі фактори пов'язані з підвищенням якості використання виробничих факторів, до них відносяться, наприклад, підвищення кваліфікації працівників, продуктивності устаткування, впровадження прогресивних технологій, прискорення оборотності оборотних коштів). Також важливу роль у реалізації інтенсивних факторів підвищення рентабельності підприємства відіграють інновації. Успішне впровадження інноваційних розробок сприяє узгодженню економічних інтересів учасників інноваційного процесу і, як результат, впливає на отримання різних видів ефектів упровадження інновацій. Тому при розробці стратегії підвищення рентабельності важливо враховувати досягнення науково-технічного прогресу, що може забезпечити більш ефективне використання обмеженої кількості матеріальних та фінансових ресурсів підприємства.

Також можна розділити фактори, що чинять позитивний вплив на рівень рентабельності підприємства, на комерційні та фінансові. Комерційні фактори охоплюють в широкому розумінні поняття маркетингу: укладання господарських договорів на основі детального вивчення діючої та перспективної кон'юнктури ринку, цінове регулювання збуту, його напрям і організаційно-економічне забезпечення. Надійність прогнозу комерційних факторів опирається, з одного боку, на страхування ризиків (в основному ризиків втрати майна, зриву поставок, відкладення або відмови від платежу), з іншого - на залучення солідних, платоспроможних клієнтів (замовників, покупців), що, в свою чергу, вимагає позавиробничих витрат (представницьких, на рекламу та ін.). При правильній побудові маркетингової політики ці фактори стають факторами зростання рентабельності підприємства.

Фінансові фактори, що охоплюють і виторг від реалізації продукції та послуг, і підприємницький дохід від усіх видів діяльності, включають відповідно: форми розрахунків (що передбачаються контрактом або визначені оперативно), цінове регулювання, у тому числі уцінку у випадку уповільнення реалізації, залучення кредиту банку або коштів з централізованих резервів, застосування штрафних санкцій, вивчення та стягнення дебіторської заборгованості, а також забезпечення ліквідності інших активів, стимулювання залучення грошових ресурсів на фінансових ринках - доходів від цінних паперів, внесків, депозитів, оренди та інших фінансових вкладень. Тут досить важливий принцип «час-гроші»: чим швидше і повніше надходить виручка, тим ефективнішою є вся діяльність. Тому не слід нехтувати тимчасовим зниження маржі у ціні товару (тимчасове падіння доходів окупиться вивільненням коштів за рахунок прискорення їх обороту), кращим відвантаженням своєї продукції найбільш надійним і швидким платникам та іншими заходами впливу. Окрім цього структура фінансових ресурсів впливає на фінансову стійкість підприємства, а ціна їх залучення визначає розмір кінцевого фінансового результату діяльності підприємства. Тому фінансові фактори чинять важливий вплив на діяльність підприємства.

Тобто загалом кількість факторів, які можуть бути використаними для цілей підвищення рентабельності підприємства є значною і залежить від конкретних умов та особливостей його роботи, компетенції менеджменту та робочого персоналу.

Як висновок можемо підсумувати, що резервами збільшення (факторами підвищення) прибутковості можуть бути:

підвищення ефективності діяльності підприємства по збуту продукції. Перш за все, необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скороченню усіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача;

збільшення обсягу виробництва продукції, що випускається за рахунок більш повного використання виробничих потужностей підприємства;

скорочення витрат на виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економічного використання сировини, матеріалів, палива, електроенергії, обладнання;

усунення причини виникнення перевитрат фінансових ресурсів на управлінські і комерційні цілі;

застосування найсучасніших механізованих і автоматизованих засобів для виробництва продукції;

здійснення ефективної цінової політики, диференційованої по відношенню до окремих категорій покупців;

суворе дотримання укладених договорів на поставку продукції;

проведення масштабної і ефективної політики в області підготовки персоналу, що являє собою особливу форму вкладення капіталу;

здійснення заходів, спрямованих на поліпшення матеріального клімату в колективі;

удосконалення рекламної діяльності, підвищення ефективності окремих рекламних заходів;

запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці;

звільнення від зайвого і невстановленого устаткування, продавши або здавши його в оренду;

вибір ефективної облікової політики;

зниження собівартості продукції;

підвищення ціни реалізації за умови підвищення якості продукції;

розширення експорту. [51]

Отже, загалом кількість факторів підвищення рентабельності є значною. Підприємство повинне використовувати як наявні на підприємстві внутрішні можливості підвищення ефективності роботи суб'єкта господарювання, так і пристосовувати до зовнішніх впливів та використовувати їх для підвищення результуючого показника роботи. Внутрішніми факторами підвищення рентабельності є організаційно-управлінські чинники, матеріально-технічні чинники, фінансові чинники, кадрові чинники. Щодо зовнішніх чинників, то сюди відносяться адміністративні, зовнішньоекономічні, ринкові чинники. Правильне маніпулювання впливами цих факторів та поєднання в продуманій плановій стратегії дозволить максимізувати критерій оцінки ефективності роботи підприємства.

2. Організація обліку та аудиту прибутку ТОВ «Теплогазохолодвод»

.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплогазохолодвод» є юридичною особою, має відокремлене майно, що належить йому на праві колективної власності, має самостійний баланс, право від свого імені укладати договори, набувати майнові і особисті немайнові права й мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді та арбітражному суді.

ТОВ «Теплогазохолодвод» здійснює:

встановлення лічильників;

ремонт систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря;

проектування систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря;

ремонт і монтаж.

Проектний відділ ТОВ «Теплогазохолодвод» виконує проектування систем вентиляції, кондиціонування повітря будь-якої складності. Підприємство проектує системи вентиляції як з охолодженням повітря (на базі чиллера або компресорно-кондесаторного блоку), так і з підігрівом повітря водяними, паровими, електричними повітронагрівачами.

Постійно накопичується досвід проектних рішень з застосуванням нового сучасного вентиляційного обладнання вітчизняного та імпортного виробництва. ТОВ «Теплогазохолодвод» виконує завдання замовника за всіма стадіями проектування: від розробки технічних рішень до видачі робочого проекту з усіма узгодженнями (СЕС, пожежна інспекція тощо).

Також ТОВ «Теплогазохолодвод» займається роздрібною торгівлею кліматичної технікою: кондиціонери, вентилятори, зволожувачі, очищувачі повітря, печі повітряного опалення, руфтопи, компресори для кондиціонерів, теплові гармати теплові завіси - це далеко не весь перелік обладнання, який постачає споживачам ТОВ «Теплогазохолодвод».

Вентиляція, опалення та кондиціювання - основний напрямок діяльності компанії. ТОВ «Теплогазовод» спеціалізується на проектуванні систем кондиціонування, вентиляції та опалення, підборі для своїх клієнтів обладнання, забезпечення якісного монтажу (встановлення) кондиціонера, експрес доставки обладнання, грамотної пуско-налагодження та навчанні персоналу користуванню обладнанням або звичайним кондиціонером.

Досвід проектувальників ТОВ «Теплогазохолодвод»: проектування систем вентиляції, кондиціонування та опалення, вентиляція кафе, ресторанів, барів, ПАБ, пивоварні-ресторани, гарячих цехів, готелів, кондитерських виробництв, промислові системи; системи повітряного опалення складів, літніх майданчиків, друкарень. Обслуговування, ремонт кліматичної техніки, реконструкція та обслуговування систем вентиляції. Системи кондиціонування, вентиляції та опалення приватних будинків та котеджів.

ТОВ «Теплогазохолодвод» виконує весь комплекс робіт по вентиляції: припливна вентиляція, витяжна вентиляція, припливно витяжна вентиляція, з охолодженням, нагріванням і очищенням фільтрацією повітря. Фахівці нашої компанії самостійно розробляють щити автоматики для проектруемых систем вентиляції і кондиціонування повітря.

ТОВ «Теплогазохолодвод» є малим підприємством. Організаційна структура організації досить проста. На рисунку 2.1 представлена організаційна структура ТОВ «Теплогазохолодвод».

Бухгалтерський облік в ТОВ «Теплогазохолодвод» здійснюється бухгалтерією, очолюваної головним бухгалтером. Бухгалтерська служба складається з головного бухгалтера і бухгалтера, відповідального за окремі розділи бухгалтерського обліку. На підприємстві є також склад, відповідальним за його функціонування є комірник. Комірник підзвітний головному бухгалтеру. Основні принципи бухгалтерського обліку ТОВ «Теплогазохолодвод» відображені в обліковій політиці.

Рисунок 2.1 - Організаційна структура ТОВ «Теплогазохолодвод»

Основні техніко-економічні показники діяльності представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Основні техніко-економічні показники підприємства