ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Науково-теоретичні основи формування стратегії розвитку підприємств АПК
.1 Правове та інформаційне забезпечення формування стратегії розвитку підприємства
1.2 Створення організаційно-економічних умов формування ефективної системи стратегічного менеджменту на підприємстві
1.3 Стратегічне планування, як важливий елемент системи стратегічного менеджменту підприємства
Розділ 2. Аналіз системи стратегічного менеджменту СТОВ «Лісне»
2.1 Організаційно-економічна характеристика розвитку господарства
2.2 Аналіз фінансового стану СТОВ «Лісне» Лутугинського району, Луганської області
.2 Характеристика системи стратегічного менеджменту на підприємстві
Розділ 3. Напрями вдосконалення стратегічного менеджменту на підприємстві
.1 Розробка базової стратегії підприємства, як фактор зниження ступеню невизначеності його діяльності
3.2 Кваліметрична модель оцінки праці робітників
Висновки та пропозиції
Список використаних джерел
ВСТУП
Сучасний етап становлення ринкових відносин в Україні характеризується відсутністю практичного рівня господарювання в усіх сферах діяльності підприємства. Тому важливе значення набуває стратегічний розвиток підприємства як на макроекономічному рівні, так і на мікроекономічному рівні. Стратегія виступає при цьому як інструмент ефективного керівництва.
За своєю сутністю стратегія - це сукупність правил з прийняття управлінських рішень, якими менеджери керуються під час практичної діяльності. Стратегія це інструмент менеджера необхідний для виконання певних завдань, як стратегічних так і фінансових. Щоб визначити стратегію розвитку підприємства, необхідно вивчити весь його внутрішній стан, а також зовнішні фактори, що безпосередньо на нього впливають. Тільки чітко уявляючи положення свого підприємства на ринку, враховуючи його особливості, менеджер може краще визначити стратегію розвитку підприємства, що надасть змогу досягти зазначених цілей й фінансових результатів.
Визначення стратегічних цілей підприємницької діяльності та засобів їх досягнення - доволі важка проблема. Причини сучасної кризи полягають не стільки в докорінній зміні соціально-економічного устрою, скільки в застарілості, низькій ефективності виробничо-технологічної бази й структури виробництва, втраті конкурентоспроможності продукції сільськогосподарських підприємств. Перелом такої тенденції залежить від радикального оновлення та розвитку економічних відносин та зв‘язків між виробником та споживачем [8, 12].
Об‘єктом дослідження даної дипломної роботи - є стратегія управління, яка припускає зіставлення всіх альтернативних варіантів діяльності підприємства та здійснення вибору оптимального управлінського рішення. Стратегічний менеджмент - це найбільш сучасна модифікація управління підприємством, націлена на вироблення довгострокової стратегії перемоги в конкуренції, створення управлінського інструментарію для перетворення цієї стратегії в оперативні виробничі плани. Ключовим елементом оглядного управлінського дослідження є дослідження завдань стратегії, політики та планів ділової активності підприємства. Результати цього дослідження є основою для більш детального аналізу різноманітних функцій та областей діяльності підприємства і основою для оцінки ефективності управлінської діяльності, від рівня якої в значній мірі залежать конкурентні позиції підприємства на ринку.
Надзвичайно швидкі зміни ділового середовища українських підприємств, пов’язані з розвитком конкуренції, інформаційних технологій та іншими факторами, обумовили зростання важливості стратегічного менеджменту [6].
Предметом дослідження є удосконалення існуючої системи стратегічного менеджменту на підприємстві. Значення стратегічної поведінки підприємства, яка дозволяє йому виживати в конкурентній боротьбі в довгостроковій перспективі, різко зросло на протязі останніх десяти років. Всі компанії в умовах жорсткої конкуренції, швидкої зміни ситуації повинні не лише концентрувати увагу на внутрішньому стані справ на підприємстві, але й виробляти стратегію довгострокового виживання, яка дозволяла б їм встигати за змінами, що відбуваються в їх оточені.
Метою курсової роботи є визначення оптимальної стратегії, яка б в значній мірі дозволила підвищити ефективність діяльності підприємства. Кожне підприємство унікальне за своєю сутністю, і процес вироблення стратегії для кожного підприємства специфічний, так як він залежить від позиції підприємства на ринку, динаміки його розвитку, його потенціалу, поведінки конкурентів, характеристик продукту, що виробляється, стану економіки та багато іншого.
Стратегічний менеджмент як концепція управління підприємством дозволяє поглянути на нього як на єдине ціле, пояснити з точки зору загальносистемних позицій, чому деякі підприємства розвиваються та процвітають, а інші переживають стагнацію та їм загрожує банкрутство, тобто чому відбувається постійний перерозподіл ролей основних учасників ринку. Основними методами, які ми будемо використовувати під час нашого дослідження є наступні: статистичний, кореляційно-регресійний аналіз, аналіз сильних та слабких сторін, погроз та можливостей підприємства - SWOT-аналіз, аналіз далекого оточення фірми - STEP-аналіз [11].
В зв‘язку з цим головним завданням яке постає перед написанням даної дипломної роботи є пошук, оптимальних засобів вдосконалення існуючої системи стратегічного менеджменту, з метою підвищення конкурентоспроможності підприємства та подальшого його економічно ефективного розвитку.
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ
РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ АПК
1.1 Правове
та інформаційне забезпечення формування стратегії розвитку підприємства
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю є підприємством, утвореним на підставі угоди громадян України шляхом об'єднання їх майнових, земельних сертифікатів, власних засобів і підприємницької діяльності в сільському господарстві з метою отримання прибули.
Товариство створене відповідно до Господарчого кодексу України (стаття 9 „Господарські товариства”, стаття 14 „Майно суб’єктів господарювання”,), Цивільного кодексу України (статті 40,41 „Господарські товариства”), Земельного Кодексу України (стаття 8 „Оренда землі”) та згідно із засновницькою угодою і Статутом [15].
Товариство набуває і здійснює правомочності власника землі і майна, необхідні йому для досягнення статутної мети. Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий і інші рахунки в установах банків, печатку з своїм найменуванням, штампи, бланки, а також інші реквізити.
Товариство може здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не суперечить законодавству України.
Діяльність СТОВ „Лісне” регламентується відповідно до статті 14 Господарчого кодексу України „Майно суб’єктів господарювання”, відповідно до якої Товариство є власником:
§ майна, переданого йому учасниками у власність;
§ продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності;
§ одержаних доходів, а також іншого майна та землі, набутих на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до Статуту для здійснення своєї діяльності Товариство використовує землі, які складаються із земельних паїв учасників, а також орендованих земель юридичних та інших фізичних осіб.
Товариство набуває право власності на землю у разі:
купівлі земельних ділянок або придбання їх на підставі договору довічного утримання, заповіту та інших цивільно-правових угод.
Трудові відносини в СТОВ „Лісне” здійснюються відповідно КЗпП.
Згідно з КЗпП України колективний договір укладається відповідно до діючого законодавства, прийнятих сторонами обов’язків з метою регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин та узгодження інтересів трудівників, власників та уповноважених ними органів.
Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання, що використовують найману працю та мають права юридичної особи [27].
Зміст колективного договору визначається сторонами у межах їх компетенції.
В колективному договорі встановлюються взаємні обов’язки сторін з регулювання виробничих, трудових, соціально - економічних стосунків стосовно:
- забезпечення продуктивної зайнятості;
- нормуванню та оплаті праці, встановленню форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів виплат;
встановлення гарантій, компенсацій та пільг;
участі трудового колективу в формуванні, розподілі та використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);
режиму праці, довжині робочого часу та відпочинку ;
умовам та охороні праці;
гарантіям діяльності профспілок або інших представницьких організацій трудівників.
Укладанню колективного договору передують колективні переговори.
Колективний договір підлягає реєстрації місцевими органами державної та виконавчої влади.
Нормативно-правове обґрунтування стратегічного менеджменту.
Правовою базою стратегічного менеджменту є такі нормативні акти:
§ Конституція України
§ Господарчий кодекс України
§ Цивільний кодекс України
Статтею 7 Господарчого кодексу „Нормативно-правове регулювання господарської діяльності” зазначено, що відношення в сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарчим та Цивільним кодексами, законами України, нормативно - правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами [15].
Статтею 11 Господарчого кодексу „Прогнозування та планування економічного та соціального розвитку” передбачено :
1. Здійснення державою економічної стратегії та тактики в сфері господарювання направляється на створення економічних, організаційних та правових умов, при яких суб’єкти господарювання враховують в своїй діяльності показники прогнозних та програмних документів економічного та соціального розвитку.
2. Законом визначаються принципи державного прогнозування та розробки програм економічного та соціального розвитку України, системи прогнозних та програмних документів, вимоги до їх змісту, а також загальний порядок розробки, затвердження та виконання прогнозних та програмних документів економічного та соціального розвитку, повноваження та відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування по цим питанням.
Статтею 12 „Засоби державного регулювання господарської діяльності” визначені засоби державного регулювання, такі, як державне замовлення, державне завдання, ліцензування, патентування, квотування, регулювання цін та тарифів, надання пільг, дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій та інших.
В статті 13 „Державне замовлення, державне завдання” передбачено, що державне замовлення, державне завдання є засобами державного регулювання економіки шляхом формування на договірній основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідних для державних потреб, розміщенню державних контрактів серед суб’єктів господарювання, незалежно від їх форм власності.
Поставки продукції для державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету відповідно до Закону України „Про державний бюджет”, що приймається на кожний рік.
Статтею 75 „Особливості господарської діяльності державних комерційних підприємств” передбачено обов’язковість прийняття та виконання державних замовлень та державних завдань державними комерційними підприємствами та складання та виконання ними річних з поквартальною розбивкою фінансових планів на кожний наступний рік, що затверджуються органами в сферу управління яких вони входять.
Статтями 272-274 Господарчого кодексу передбачено порядок державної закупівлі сільськогосподарської продукції відповідно до договорів контрактації, особливості їх виконання та відповідальність [19].
Стратегічне планування здійснюється, як на мікро- так і на макрорівні. Прикладами стратегічного планування на державному рівні є:
§ Закон України „Про основні заходи державної аграрної політики на період до 2015 року” від 18.10.2005 р. № 2982- ІV;
§ Наказ Міністерства аграрної політики України Про затвердження Програми "Зерно України 2005-2011" та організаційні заходи по проведенню збирання зернових культур, формування та функціонування зернового ринку урожаю 2004 року [44].
Інформаційна база стратегічного менеджменту
Джерелами внутрішньої інформації є:
· дані оперативного та бухгалтерського обліку;
· фінансова звітність;
· експертні оцінки керівників та спеціалістів підприємства;
· внутрішні нормативні документи та регламенти тощо;
Джерелами зовнішньої інформації є:
· нормативні-законодавчі акти: Постанови Верховної Ради, Укази Президента, Постанови Уряду, нормативні та методичні документи міністерств і відомств, статистичні збірки тощо;
· спеціально організовані дослідження;
· періодичні видання;
· спеціальні бази даних;
· економічні прогнози та аналітичні
дослідження державних науково-дослідних та комерційних організацій.
1.2 Створення організаційно-економічних умов формування ефективної системи стратегічного менеджменту на підприємстві
стратегія розвиток менеджмент планування
В умовах тяжкого переходу України до ринкових відносин та нестабільності економічного та політичного середовища, змінилась організаційна структура економіки держави. Типовим стає створення мережі великих та малих підприємств без державної підпорядкованості, які самостійно визначають свою економічну політику, та діяльність яких регулюється державним законодавством. Перехід до ринку та процес формування нових економічних відносин викликає необхідність по новому поглянути на основні критерії при виборі стратегії та тактики розвитку економіки України.
Відсутність такої стратегії передбачення можливих соціальних наслідків треба вважати головною причиною кризового стану економіки України [25]. Рішення цих проблем потребує не лише запозичення досвіду, що накопичився в країнах з розвинутою системою ринкових відносин, але й критичного осмислення власного досвіду, а також вмілого використання позитивних моментів в новій економічній ситуації.
На сьогоднішній день в розвитку стратегічного менеджменту виділяють два напрямки. Перший «регулярне стратегічне керування» - є подальшим розвитком стратегічного планування та складається з продуманих цілеспрямованих дій. Другий напрямок розвитку стратегічного менеджменту називають «стратегічним керуванням в реальному масштабі часу» та пов`язують, як правило, з рішенням не очікувано виникаючих стратегічних завдань. Прийняття незапланованих стратегічних рішень особливо необхідно тоді, коли зміни в зовнішньому оточені відбуваються з такою частотою та іноді настільки непередбачені, що потребують негайної адекватної реакції. Обставини постійно змінюються: відбуваються важливі відкриття в області технології, успішне виведення на ринок конкурентом нового товару, введення нової державної політики, розширення інтересів покупців, тощо. Завжди лишається деяка невпевненість у майбутньому, і менеджер не може передбачити всі стратегічні дії наперед та рухатися цим встановленим маршрутом роблячи корективи. Таким чином, стратегію краще за все розглядати як комбінацію запланованих дій та швидких рішень по адаптації до нових технологічних досягнень та нової диспозиції на полі конкурентної боротьби. Інакше кажучи, оперативна стратегія компанії складається з урахуванням подій що відбуваються як всередині так і за межами фірми [72].