Курсовая работа (т): Удосконалення стратегії підвищення ефективності управління конкурентоспроможністю підприємства

6.Організація. Характеризуючи цю підсистему треба виділити, що підприємство намагається підвищити швидкість руху інформації і управлінських рішень від прийняття до доведення їх до виконавців, використовує гнучку систему планування, яка дає змогу корегувати плани внаслідок змін у зовнішньому середовищі, також господарство використовує гнучкі ціни на продукцію з урахуванням попиту і здійснюється реалізація продукції працівникам підприємства в рахунок заробітної плати, а також в рахунок розрахунків з постачальниками.

. Організаційна культура. Характеризуючи організаційну культуру можна виділити, що господарство використовує стабільні кадри і характеризується високою системою цінностей. Побудуємо матриця погроз і можливостей у таблиці 3.3

Таблиця3.3

Матриця погроз і можливостей.

В зв’язку з цим проведемо аналіз собівартості виробництва продукції рослинництва в СТОВ «Лісне»

На практиці роботи підприємства загальним показником є собівартість. Це найважливіший показник госпрозрахункових підсумків діяльності кожного підприємства. Від зниження собівартості при постійних цінах реалізації, залежить приріст прибутку, розширення можливостей накопичення і підвищення на цій основі темпів розширеного відтворення. Тому такий розрахунок і аналіз показників собівартості мають важливе значення для всіх рівнів управління виробництвом.

При проведені аналізу виробництва зернових культур необхідно оцінити ефективність виробництва продукції даної галузі.

Аналіз ефективності виробництва зернових культур розглянемо у вигляді таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Ефективність виробництва зернових культур в СТОВ «Лісне»

Аналізуючи дані таблиці можна зробити висновки, що врожайність зернових культур в СТОВ «Лісне» за попередні три роки зменшилась на 3,42 ц/га., а посівна площа на 222 га. В 2006 році витрати праці на один центнер зернових культур зросли на 1,325 люд-год в порівнянні с 2004 роком. Рівень товарності зернових культур зменшився на 9,4% від рівня 2004 року, що негативно сказалось на рівень виручки і прибутку, не зважаючи на те, що ціна реалізації в 2006 році в порівняні с 2004 роком зросла на 17,21 грн. Збиток в 2006 році з розрахунку на один центнер зернових культур збільшився на 18,98 грн. Збитковість в 2006 році зросла на 17,66 %. Таким чином ми бачимо, що виробництво зернових культур у СТОВ «Лісне» не досить ефективне. Зміни собівартості продукції рослинництва в СТОВ «Лісне» визначимо за допомогою розрахунку загального індексу виробничої собівартості. Результати розрахунку представимо у вигляді таблиці 3.6.

Таблиця 3.6

Розрахунок індексу виробничної собівартості продукції в СТОВ «Лісне»

Таким чином, визначимо загальний індекс собівартості продукції рослинництва.

1,8. (3.1)

Оскільки індекс собівартості рослинництва більше одиниці, то відбулося збільшення собівартості на 180%.

Перевитрати склали z1q1 - z0 q1 = 571,35 - 315,835 = 255,515 тис. грн.

Розрахований загальний індекс собівартості показав, що в СТОВ «Лісне» в 2006 році в середньому на 1 центнер основних видів продукції рослинництва вище на 180% в порівнянні з 2005 роком. В результаті підвищення собівартості перевитрата склала 255,515 тис. грн.

Далі, проаналізуємо залежність собівартості озимої пшениці, від урожайності і виробничих витрат. Розрахунок представимо виді таблиці 3.7.

Таблиця 3.7

Аналіз залежності собівартості озимої пшениці від урожайності і виробничих витрат в СТОВ «Лісне»

Аналізуючи дані Таблиці 3.7 ми бачимо, що 2006 року в порівняні з 2005 роком собівартість озимої пшениці зросла на 51%, за рахунок зростання на 28% виробничих витрат і зменшення урожайності на 14%.

Крім того, на урожайність зернових культур, а отже і на їх собівартість, вплинуло багато чинників: родючість ґрунту, порядок і терміни внесення мінеральних і органічних добрив, вологість ґрунтів, температура повітря і т.п.

Проаналізувавши стан виробництва зернових культур, розглянемо заходи щодо збільшення виробництва і зниження собівартості зернових культур.

Основними резервами збільшення виробництва зернових культур є: зростання урожайності, дотримання термінів збору урожаю, виконання плану внесення добрив.

Таким чином, стратегічною метою для СТОВ „Лісне” повинна бути максимізації прибутку через збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок росту ефективності виробництва, поліпшення якості продукції і зниження затрат. Стратегічним завданням даного підприємства є: підвищення рівня ресурсного потенціалу; зниження витрат на одиницю продукції, пошук оптимальних каналів реалізації, закріплення партнерських зв’язків.

3.2 Кваліметрична модель оцінки праці робітників

Під час проведення аналізу можливих резервів підвищення ефективності діяльності СТОВ «Лісне» було встановлено, що одним з таких резервів є підвищення продуктивності праці робітників підприємства.

У зв`язку з цим нами пропонується в рамках вдосконалення системи стратегічного менеджменту на підприємстві впровадити модель оцінки результатів праці на основі обліку корисності витрат робочого часу.

Оцінка результатів праці робітників усіх категорій через оцінку кількості або обсягу виконаних робіт, своєчасності та якості їх виконання напряму пов`язує діяльність робітників з кінцевими цілями організації в частині обсягу постачання в певний термін замовленої споживачем продукції або послуг, що відповідають певному стандарту якості. Тому що, всі вищевказані параметри кінцевої продукції організації прямо та безпосередньо обумовлюються відповідними параметрами праці всіх учасників процесу виготовлення цієї продукції. Яка праця, така й продукція -незмінний закон виробництва.

Першою умовою розробки оцінки результатів праці є необхідність обліку всіх виконаних робіт за обсягом кожної з них та строкам. Обидва ці поняття, визначаючи кількість праці робітника, мають нерозривний зв`язок, більш детально викладений нижче.[56, с.86].

Наприклад, якщо яка-небудь робота здана виконавцем в заздалегідь обумовлений строк, але зміст її не відповідає повноті завдання, - вона не вважається закінченою. Тільки лише після завершення змісту вона може бути прийнята споживачем (наступною ланкою в технологічному ланцюгу) як закінчена. А через те, що таке завершення потребує додаткового часу, то в даному прикладі робота буде виконана з певним запізненням по відношенню до встановленого терміну. Інакше кажучи, тільки в випадку, коли зміст виконаної роботи цілком відповідає завданню, може визначатися її закінченість по відношенню до термінів. Таким чином, перший результат праці -її кількість буде розраховуватись через витрати часу по відношенню до термінів виконання кожної конкретно виконаної роботи.

Другою умовою оцінки результатів праці, що характеризує якість виконаної роботи з точки зору її споживчих якостей, є наявність стандартів якості на кожну виконану роботу. Такі стандарти можуть мати характер звичайних вимог до завдання, яке належить виконати, з боку споживача. Але в будь-якому випадку ці вимоги або стандарти повинні бути заздалегідь відомі виконавцю. Очевидно, якщо виконана робота не відповідає стандарту якості або вимогам, що до неї висуваються, належить визначити, доводити її до стандарту або вибраковувати повність як не потрібну. В останньому випадку час, затрачений на виконання цієї роботи, вважається безкорисно витраченим.

Окрім моделі оцінки результатів праці на основі обліку корисності витрат робочого часу, існує ще модель оцінки кількості праці робітника. Приведення кількості вкладеної робітником за який-небудь період праці до корисності витрат робочого часу здійснюється, як вже згадувалось вище, через виявлення своєчасності виконання кожного завдання у повному обсязі, вираженим у змісті роботи. Неповний обсяг навіть зданої у встановлені терміни роботи не вважається виконаним завданням, у зв`язку з чим тривалість її виконання не визначається кількістю праці у фактичних витратах робочого часу.

Така робота, як і здана з запізненням, впливає на корисність витрат робочого часу її споживачем, тобто наступною ланкою в соціальному ланцюжку трудового процесу.

Слід звернути увагу на ту обставину, що в такому соціальному ланцюжку дії всіх ланок взаємопов`язані у часі. Тобто очевидна синхронізація взаємодії всіх учасників виробництва в організації при виготовлені кінцевої споживчої вартості. В цьому випадку кожний робітник, є одночасно споживачем якої-небудь проміжної споживчої вартості та виробником іншої в умовах кооперованої праці, залежить від іншого. Порушення термінів виготовлення проміжної споживчої вартості одним працівником буде відображатися на результатах діяльності інших, знижуючи останні через пусті витрати часу в очікуванні надходження до них предмету праці, що запізнюється. Покажемо це на прикладі оцінки кількості вкладеної праці при виконанні завдань конкретним робітником А за певний місяць. Припустимо, що цей робітник А відпрацював впродовж місяця 180 годин (Тф = 180 годин), зафіксованих у табелі виходу на роботу. За цей час він виконав декілька планових та позапланових (оперативних) завдань, здавши їх своєчасно та без порушення вимог до якості. Це означає, що весь витрачений виконавцем А робочий час, що зафіксований у табелі, є корисним (Тф=180=Ткор.), а ступінь його корисності складає одиницю (Ткор./Тф=1). Тобто відносний показник корисності витраченого часу буде дорівнювати одиниці. Остання виражає собою суспільно необхідний рівень використання праці на виготовлення будь-якої споживчої вартості. За усі 180 годин корисної праці даний робітник і повинен отримувати заробітну платню.

Розглянемо ситуацію, коли яка-небудь з виконаних виконавцем А робіт здана в повному обсязі, але з запізненням, тобто з порушенням терміну її передачі наступній ланці соціального ланцюга. Припустимо, що запізнення склало 9 годин (tзап.= 9 годин). Це означає, що в умовах синхронної взаємодії всіх учасників соціального ланцюга споживач даної роботи втратив в наслідок її очікування 9 годин свого робочого часу, витратив його цілком безкорисно.

Викликані ці безкорисні витрати робочого часу діями робітника А, у зв`язку з чим вони і повинні бути відображені в оцінці кількості його праці -тому що остання була не вся корисна.

Здійснюється облік безкорисної праці у відносному вигляді через кваліметричний модуль:

Ккіл.= 1- (tзап./Тф) (1),

де: 1 -стандарт (норма) корисності праці або витрат робочого часу;зап. -час запізнення робіт по відношенню до заздалегідь обумовленому терміну, tзап = 9 годин

Тф -весь відпрацьований робітником А (згідно табеля) робочий час в розглянутому місяці, Тф = 180 годин

Відношення tзап./Тф відображає собою міру безкорисної праці в загальній тривалості робочого часу.

Згідно вищенаведеним даним Ккіл.= 1- (9 / 180) = 1-0,05=0,95.

Це і є коефіцієнт, що характеризує кількість внесеної робітником А праці в комплекс виконаних у звітному місяці робот через відносний розмір його корисності. В абсолютному вигляді виміряний перший результат праці (її кількість) буде виглядати як добуток всього відпрацьованого за місяць часу ( Тф ) та ступеню його корисності (Ккіл.):