Материал: 8

Обраний законодавцем засіб "відсіву" кредиторів - револю­ційний у розвитку відносин неспроможності, і він буде сприяти реальному відновленню платоспроможності господарюючих суб'єктів.

На відміну від кредиторів, які ініціюють процес банкрутства, Закон не містить вимог до заяв вимушених кредиторів. Це відіграє негативну роль як для господарського суду, так і для самих кре­диторів. Справа в тому, що кредитори не можуть точно виразити

168 | С.И. Кравчук. Госполарське право України

сутність самих грошових вимог, їх підстави, відокремити їх від збитків і штрафних санкцій, не додають документи на їх підтвер­дження.

З іншого боку, суд позбавлений можливості аналізувати вели­чезну кількість заяв у найкоротший строк, якщо вони оформлені з порушенням правил. Через таку, на перший погляд несуттєву, неврегульованість у Законі процедура банкрутства може затягну­тися на дуже тривалий час, що потягне за собою незворотні на­слідки для відновлення платоспроможності. Виходом з означеної ситуації є закріплення в ст. 14 Закону вимог до заяви кредитора. Така заява повинна містити:

• найменування господарського суду, якому подається заява;

• найменування боржника, його місцезнаходження, якщо боржник є юридичною особою, або прізвище, ім'я, по бать­кові, якщо боржник—фізична особа;

• найменування кредитора, його місцезнаходження, якщо кредитором є юридична особа, або прізвище, ім'я, по бать­кові і місце проживання, якщо кредитор—фізична особа;

• коди боржника і кредитора (кредиторів) за Єдиним дер­жавним реєстром підприємств і організацій України або реєстром суб'єктів підприємницькоїдіяльності;

• викладення обставин, що підтверджують вимогадо борж­ника, їх розмір з окремим визначенням суми неустойки (штрафу, пені) і обгрунтування;

• відомості наявності заставленого майна боржника, яке є за­безпеченням вимог;

• перелікдокументів, що додаються до заяви.

До заяви в обов'язковому порядку додаються докази сплати державного мита та витрат на інформаційне забезпечення судового процесу, докази направлення копії заяви боржнику та розпорядни­ку майна і документи, що підтверджують грошові вимоги до борж­ника. Господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з додержанням вимог Господарського процесуального ко­дексу України, про що виноситься ухвала з зазначенням дати розг-лядузаяви.

Боржник разом з розпорядником майна розглядає копії заяв, що надійшли на їх адресу. Якщо вимоги визнаються, то вони вклю­чаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. У разі відхилення будь-чиїх вимог боржник в обов'язковому порядку

Розліл 11. Правове регулювання банкрутства суб'єктів ... | 169

повинен обґрунтувати обставини заперечень і направити пись­мовий відклик до суду. Про результати розгляду усіх заяв розпо­рядник майна повідомляє письмово заявника і господарський суд. Він повинен не пізніше двох місяців і 10 днів з дня проведення підготовчого засідання подати до розгляду і затвердження госпо­дарського суду реєстр вимог кредиторів.

Господарський суд розглядає заяви всіх кредиторів (включе­них до реєстру вимог і щодо яких є заперечення) на попередньому засіданні. Розгляд заяв кредиторів суттєво відрізняється від розв'я­зання спору по суті у позовному провадженні. У процедурі банк­рутства вимоги кредиторів повинні бути безспірними або відносно спірними. Безспірна вимога—це вимога, спір по якій вже розв'яза­ний юрисдикційним органом або вона визнана самим боржником. Відносно спірні - це такі вимоги, що підтверджуються письмови­ми доказами і заперечуються боржником лише в частині їх розміру. Розгляд відносно спірних вимог не вимагає від суду застосування додатковихджерел доказів (висновки судових експертів, речових доказів). Суд не може залучити до участі у справі третіх сторін, інших відповідачів і т.ін. Завдання суду не у розв'язанні майнового спо­ру по суті, а у констатації (визнанні) наявності в даний момент у кредитора грошової вимоги до боржника. Але це зовсім не озна­чає, що суд займає формально пасивну позицію. Навпаки, він досліджує підстави виникнення грошових вимог, їх розмір, по­рядок погашення, залишок боргу тощо. Всі ці дії полягають у пе­ревірці судом відповідності законодавству вимог кредитора. Якщо суд дійде висновку, що вимоги кредитора хоч і не заперечуються боржником, включені в реєстр, однак не підтверджуються доку­ментами, то він вимушений буде їх відхилити. З іншого боку, деякі грошові вимоги повинні підтверджуватися актом юрисдикцій-ного органу. Наприклад, заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу, за затримку видачі розрахунку, відшкоду­вання шкоди, в тому числі моральної і т.ін. Розгляд такого роду вимог без зазначених актів примушувало б суд встановлювати ступінь вини боржника, характер відповідальності, розмір шко­ди. Все це властиво позовному провадженню і не повинно бути в процедурі банкрутства.

На вимоги кредиторів розповсюджується не тільки позовна давність, але й строк виконавчого провадження. Якщо кредитор втратив право на примусове виконання рішення суду в порядку

виконавчого провадження (прострочення виконавчого докумен­та), то він водночас позбавляється права на одержання заборгова­ності через процедуру банкрутства. При розгляді заяви по за­робітній платі заводу технологічного обладнання господарський суд відхилив клопотання заявника про збільшення розміру гро­шових вимог. При цьому судом було вказано, що заявник мав право збільшити свої грошові вимоги в межах строку, встановле­ного ст. 143акону. Що ж стосується строків заяви, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, то їх реа­лізація можлива за умови несуперечності нормам^акону. Нам вба­чається, що дії суду правильні, бо норми Господарського проце­суального кодексу України не можна механічно розповсюджува­ти на відносини неспроможності. Тут слід враховувати особливість, яку накладає порядок встановлення грошових ви­мог господарським судом.

За вимогами кредиторів, щодо яких є заперечення боржни­ка, або коли суд не згодний з включенням до реєстру незаперече-них боржником вимог, виноситься окрема ухвала суду. У цій ух­валі грошові вимоги зазначених кредиторів приймаються або відхиляються (повністю або частково) судом. Вимоги, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядни­ком майна до реєстру вимог кредиторів. Якщо боржниклише частко­во визнає грошові вимоги якогось кредитора, то розпорядник майна включає в реєстр іншого кредитора лише у цій частині, а частина, що заперечується, повинна бути розглянута господарсь­ким судом з винесенням окремої ухвали.

За результатами розгляду реєстру вимог кредиторів і вимог кредиторів, щодо яких були заперечення боржника, господарсь­кий суд виносить ухвалу. Ухвалою за результатами попереднього засідання суд затверджує реєстр вимогкредиторів.Уньомумістять-ся відомості про кожного кредитора, розмір його вимог по грошо­вих зобов'язаннях або зобов'язаннях з оплати податків і зборів (обо­в'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, ок­ремо - розмір неустойки (штрафу, пені). Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, що належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітетах) кредиторів.

Відповідно до ст. 12 Закону "Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом" господарсь­кий суд за клопотанням сторін може:

Розліл 11. Правове регулювання банкрутства суб'єктів ... | 171

1. Накладати арешт на все майно або його частину, яке нале­жить боржникам.

2. Забороняти без згоди розпорядника майна укладати та здійснювати угоди, пов'язані з передачею чи продажем май­на.

Оголошення необхідне, по-перше, для виявлення всіх креди­торів. Для того, щоб нагадати і виявити себе як кредитора цього боржника, необхідно подати до господарського суду письмову зая­ву, де вказати свої майнові вимоги. Останні мають бути підтверд­жені документально. Строк подання такої заяви - один місяць з дня опублікування оголошення про порушення справи про банк­рутство. Із заяв кредиторів, які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банк­рутство, справляється державне мито в розмірі 5 мінімальних розмірів заробітної плати. Господарський суд за результатами роз­гляду вимог сторін своєю ухвалою визнає їх чи відхиляє. Ця ухвала може бути перевірена в порядку нагляду за процедурою, встановле­ною Господарським процесуальним кодексом України.

Метою оголошення про порушення справи про банкрутство є, по-друге, виявлення можливих санаторів. Санатори — цеособи, які бажають своїми коштами чи майном взяти участь у санації боржника, тобто перебрати на себе всі борги юридичної особи або певну їх частину, що дало б змогу припинити справу про банкрут­ство. Ними можуть бути і громадяни, і юридичні особи. Якщо вони бажають взяти участь у санації боржника, то повинні у місяч­ний строк з дня опублікування оголошення подати до господарсь­кого суду заяви з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу. У заявах також вказуються умови проведення санації боржника.

Наступним кроком на шляху до засідання суду є проведення зборів кредиторів і створення комітету кредитори?. Перші загальні збори кредиторів повинні відбуватися не пізніше 3 місяців і 10 днів після дати проведення підготовчого засідання суду. Збори вважа­ються правомочними незалежно від кількості голосів кредиторів, які взяли участь у зборах. Якщо всіх кредиторів письмово попере-дили про час і місце проведення зборів, збори кредиторів прово­дяться за місцезнаходженням боржника. Кількість голосів визна­чається пропорційно сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимогкредиторів.

172 І С.Й. Кравчук. Господарське право України

Оскільки в реєстрі вимог кредиторів неустойка (штраф, пеня) враховується окремо від основного боргу, то на суму штрафних санкцій не нараховуються голоси кредиторів. Зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника-юридичної особи також не можуть входити в об'єкт процедури банкрутства, оскільки вони виникають з внутрішніх відносин боржника. Більш того, угоди, пов'язані з виплатою (виділом) учаснику боржника його частки (частини) в майні, можуть бути визнані недійсними у справі про банкрутство (п. 10 ст. 17 Закону від 07.03.2002 р.). Все це гово­рить про те, що зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника як і неустойка не включаються до складу грошових вимог і не впливають на визначення розміру голосів кредиторів.

Обов'язок з попередження кредиторів про місце і час прове­дення перших загальних зборів лежить на розпоряднику майна. На перших загальних зборах кредиторів вирішується тільки одне пи­тання - створення комітету кредиторів (вибори членів комітету, визначення чисельного складу комітету кредиторів, його повнова­жень).

Відповідно до пунктів 1,8 ст. 16 Закону представник праців­ників боржника має право брати участь в усіх зборах кредиторів (засіданнях комітету кредиторів), але не має права голосу. Томуу випадку скликання зборів кредиторів повідомляється представ­ник боржника про місце і час проведення зборів. Закон не перед­бачає можливості подачі представником працівників боржника скарги у господарський суд на рішення, що приймаються збора­ми кредиторів, дії господарського керуючого, а також на рішен­ня, ухвали, постанови господарського суду.

Вирішення питань скорочення процедури розпорядження майном і перехід до інших судових процедур належить комітету кредиторів (п. 8 ст. 16 Закону). Заключний етап процедури розпо­рядження - засідання суду, що є певним етапом для переходу до інших процедур. На такому засіданні приймається рішення про закінчення процедури розпорядження майном і введення проце­дури санації або відкриття ліквідаційної процедури. Якщо до засі­дання суду було укладено мирову угоду або погашено борг перед кредиторами, то провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню.

В Законі відсутня стаття про закінчення процедури розпо­рядження майном, де регулювалися б питання переходу (трансфор-

Розділ 77. Правове регулювання банкрутства суб'єктів... | 173

мації) до інших судових процедур залежно від клопотань креди­торів, майнового і фінансового стану боржника тощо. Так, при роз­гляді справи про банкрутство готелю кредитори тривалий час не могли вирішити, яку судову процедуру вибрати: санаціюабо ліквіда­цію. При цьому суду неодноразово доводилось відкладати розгляд справи, щоб кредитори могли визначитися.

В іншому випадку, у справі про банкрутство електромеханіч­них майстерень, комітет кредиторів більшістю голосів прийняв рішення про банкрутство боржника. При цьому тільки один кре­дитор, який володіє більшістю голосів—державна податкова інспек­ція —голосував за банкрутство, інші шість кредиторів пропонували санацію. У цьому випадку результати фінансово-економічного ана­лізу свідчили про можливість фінансового оздоровлення боржни­ка. За час процедури розпорядження майном була повністю пога­шена заборгованість по заробітній платі робітникам, здійснюва­лись поточні платежі в бюджет.