Материал: 8

Концесійна діяльність здійснюється на основі відповідного договору, термін якого не повинен бути менше 10 років і більше 50 років.

Закон України "Про концесії" передбачає механізм сприян­ня та взаємний захист інвестицій.

Бажаючи залучити в Україну іноземні інвестиції, держава вста­новила певні державні гарантії захисту іноземних інвестицій:

• від зміни законодавства;

• щодо примусових вилучень, а також незаконних дій дер­жавних органів та їхніх службових осіб;

• у випадку припинення інвестиційної діяльності;

• гарантії переказу прибутків, доходівта інших коштів, одер­жаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Крім цього, Законом України "Про режим іноземного інвес­тування" передбачена компенсація і відшкодування збитків іно­земним інвесторам, завданих їм внаслідок дій або бездіяльності державних органів України чи їхніх службових осіб.

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється відповідно до розділу III Закону України "Про режим іноземного інвестування" та Положення "Про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій", затвердженого Постановою КМУ від 7 серп­ня 1996 р. № 928. Реєструють іноземні інвестиції Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київськата Севастопольська міські державні адміністрації після фактичного здійснення інвес-

Розліл 17. Правове регулювання зовнішньоекономічноїліяльності\ 243

тицій. Для цього іноземні інвестори подають документи, зазна­чені в п. З вказаного Положення.

Орган державної реєстрації фіксує дату надходження доку­ментів у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій. Протягом трьох робочих днів, починаючи з цієїдати, розглядає подані документи і приймає рішення про реєстрацію іноземної інвестиції або про відмову в ній.

У державній реєстрації іноземних інвестицій можна відмо­вити лише у випадку, коли здійснення інвестицій суперечить за­конодавству України або подані документи не відповідають ви­могам зазначеного Положення.

17.3. Правовий режим вільних економічних зон

Одним з важливих механізмів, за допомогою якого досягаєть­ся відкритість економіки нашої держави зовнішньому світові і сти­мулюється міжнародне економічне співробітництво на основі за­лучення іноземних інвестицій, є вільні економічні зони. Стат­тя 401 Господарського кодексу України визначає спеціальну (вільну) економічну зону як частину території України, на якій встанов­люється спеціальний правовий режим господарської діяльності та особливий порядок застосування та дії законодавства України, та передбачається запровадження пільгових митних, валютно-фінан­сових, податкових та інших умов економічної діяльності національ­них та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Метою створення таких зон є залучення інвестицій для акти­візації спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяль­ності.

Закон України від 13 жовтня 1992 р. "Про загальні засади ство­рення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" визначає порядок створення та ліквідації і механізм функціонуван­ня спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу, а також загальні пра­вила регулювання відносин суб'єктів економічної діяльності цих зон з місцевими радами народних депутатів, органами державної виконавчої влади та ш.

Відповідно до ст. 403 Господарського кодексу України залеж­но від господарської спрямованості та економіко-правових умов

244 | С.И. Кравчук. Госполарське право України

діяльності можуть створюватися такі типи вільних економічних зон:

І.Вільнімитні зони і порти — частина території держави, де товари іноземного походження можуть зберігатися, купуватися та продаватися без сплати мита і митних зборів або з їх відстро­ченням.

2. Технологічні парки та технополіси — це території України, спеціальний правовий режим яких орієнтований на розвиток нау­кового і виробничого потенціалу. Вони можуть існувати у формі регіональних інноваційний центрів-технополісів, районів інтенсив­ного наукового розвитку, високотехнологічнихпромисловихкомп-лексів.

3. Туристично-рекреаційні зони — це вільні економічні зони, які створюються в регіонах, що мають багатий природний, рекреа­ційний та історйко-культурний потенціал, з метою ефективного його використання і збереження, атакожактивізаціїпідприємниць­кої діяльності (в тому числі із залученням іноземних інвесторів) у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

4. Банківсько-страхові зони—це зони, в яких запроваджується особливо сприятливий режим здійснення банківських та страхо­вих операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів. Офшорний статус надається банківським та страховим установам, які були створені за участю лише нерезидентів і обслуговують лише ту їхню підприємницьку діяльність, що здійснюється за межами України.

5. Експортно-транзитні—частинатериторії держави на кор­донах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і торгівлі.

Вільні економічні зони (ВЕЗ) можуть бути класифіковані і за іншими критеріями:

1. Інтеграційні (діяльність яких спрямована на тісну взаємо­дію з позазональною економікою країни).

2. Анклавні (орієнтовані на зв'язки із зовнішнім ринком).

3. Зовнішні (розміщені на кордоні з іншими державами).

4. Внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни).

Статус і територія ВЕЗ, а також строк, на який вона створюєть­ся, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони. ВЕЗ створюються Верховною Радою України з ініціативи Прези­дента України, КМУ або місцевих виконавчих органів України та

Розліл 17. Правове регулювання зовнішньоекономічноїліяльносгі\ 245

державної адміністрації. Порядок створення таких зон, перелік та зміст необхідних для створення документів визначаються ст.ст. 5-7 Закону України " Про загальні засади створення і фун­кціонування спеціальних (вільних) економічних зон".

Органами управління вільних економічних зон є місцеві Ради та місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень, а їхні функції та повноваження щодо управління ВЕЗ визначені ст. 10 Закону України "Про загальні засади створення і функціо­нування спеціальних (вільних) економічних зон".

Оскільки вільна економічна зона є тимчасовим утворенням, функціонування припиняється у таких випадках:

• у зв'язку з закінченням терміну, на який її було створено, якщо цей термін не буде продовжено Верховною Радою України;

• за поданням Президента України або КМУ вона може бути ліквідованадостроково. У будь-якому разі ВЕЗ вважається ліквідованою з моменту прийняття відповідного закону про їїліквідацію.

Про припинення функціонування кожної вільної економіч­ної зони Верховною Радою України приймається окремий закон.

Держава відповідно до законодавства України гарантує збере­ження у повному обсязі всіх майнових і немайнових прав суб'єктів економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони при її ліквідації.

_Ф

Контрольні запитання

1. Якими законодавчими актами регулюється зовнішньоекономіч-надіяльність?

2. Які принципи зовнішньоекономічноїдіяльності закріплені За­коном України "Про зовнішньоекономічну діяльність"?

3. Хто відноситься до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності?

4. Які види господарських операцій належать до видш зовнішньо­економічноїдіяльності?

5. Заякими формами здійснюєтьсядержавне регулювання зовніш­ньоекономічної діяльності?

6. Які інвестиції мають право надавати підприємцям України іно- . земні інвестори?

246 |

С.И. Кравчук. Госполарське право України

Висновки

| 247

7. У яких формах проводиться іноземне інвестування суб'єктам господарського права?

8. Чим визначається правовий режим вільних економічних зон в Україні?

9. Які види вільних економічних зон найбільш притаманні ви­робничим структурам нашоїдержави?

Висновки

Підготовка спеціалістів у сфері господарської діяльності знач­ною мірою пов'язана з вивченням базових юридичних дисциплін, однією з яких є господарське законодавство, якому присвячений посібник. У ньому в систематизованому вигляді відображено чинне законодавство, яке регулює господарські правовідносини.

Виклад тем з господарського права допоможе студентам у вив­ченні основних вимог законодавства про цивільне судочинство, орендні, кредитно-розрахункові та інші правовідносини. Законо­давство про господарське судочинство встановлює порядок розгля­ду справ по суперечках, які випливають з цивільних, трудових, фінансових та інших правовідносин. В той же час основним зав­данням господарського судочинства є захист прав і законних інте­ресів фізичних та юридичних осіб, атакождержави шляхом все­бічного розгляду та вирішення цивільних справ відповідно до чинного законодавства.

В умовах переходу до ринку забезпечення законності у госпо­дарській сфері набуває особливого значення. Належне її функціо­нування забезпечує фінансування господарської і соціальної діяль­ності, ефективної витрати та обігу грошових коштів, в тому числі валюти. Правопорушення у цій сфері можуть серйозно порушити фінансову систему держави, сприяти розвитку інфляційних про­цесів в економіці.

Господарське право визначає дві основних групи господарю­ючих суб'єктів: підприємницькі і некомерційні. Правові положен­ня підприємств принципово відрізняються від статусу некомер-ційних структур, оскільки за мету своєї діяльності передбачають одержання прибутку. Поряд з цим статути конкретних підприєм­ницьких структур відображають мету і принципи утворення асо­ціацій, організаційну побудову та членство, права і обов'язки зас­новників і учасників, майно та повноваження керівних оргайів, порядок припинення діяльності. В значній кількості статутів ви­діляються положення про взаємовідносини господарюючих суб'єктів з державними органами.

248 І С.И. Кравчук. Госполарське право України

В посібнику надано список літератури і питання для само­контролю з кожної теми. Крім того, автором використані матеріа­ли судово-господарської практики.

Посібник може використовуватись в подальшому студентами після закінчення навчального закладу при виконанні певних служ­бових функцій в господарюючих суб'єктах, а також працівниками правоохоронних органів, робота яких пов'язана з розв'язанням проблем злочинності в економічній сфері.