будь-які речовини без етикеток;
вибухота вогненебезпечні реактиви разом із сильноотруйними;
разом або в безпосередній близькості речовини, що можуть впливати одна на одну і викликати внаслідок хімічної взаємодії пожежу або вибух (наприклад, азотна кислота й будь-яка органічна речовина);
запаси отруйних, сильнодіючих вибухонебезпечних речовин і розчинів на робочих столах.
Посудини Дьюара з рідким азотом зберігають лише у вертикальному положенні в закритих приміщеннях із природною вентиляцією або за межами приміщень під навісом у заводській неушкодженій тарі. Не допускається зберігання їх в атмосфері, насиченій парами кислот і лугів, а також поблизу опалювальних приладів і під прямими сонячними променями.
Дезінфекційні засоби зберігають у закритих сховищах, у міцній, справній тарі з маркуванням, де зазначено виробника, дату виготовлення, номер партії, масу. Всі серії дезінфекційних засобів, що надходять до складу, повинні бути перевірені на активність із виданням висновку на їх придатність. Серії, що не використані впродовж року, підлягають переконтролю.
Запас імунобіологічних препаратів (ІБП) зберігають в окремому сухому, темному складському приміщенні за температури, що відповідає нормативним документам на конкретні препарати. ІБП для поточної роботи зберігають у лабораторіях у холодильниках або шафах із додержанням температури, зазначеної в інструкції до препарату. Для контролю температурного режиму в кожній холодильній установці (холодильнику) повинен бути термометр.
Ампули, що містять потенційно інфікований матеріал, ніколи не можна занурювати в рідкий азот, оскільки ампули з тріщинами або погано запаяні ампули можуть зруйнуватися або вибухнути в момент виймання. Якщо потрібна дуже низька температура, то ампули потрібно зберігати в газоподібному середовищі над рідким азотом. В іншому разі інфекційний матеріал необхідно зберігати в механічних низькотемпературних камерах або на сухому льоду. Під час вилучення ампул із місць зберігання персонал лабораторії повинен надягати
65
засоби захисту очей та рук. Після вилучення ампул, що зберігалися таким чином, їх зовнішні поверхні необхідно дезінфікувати.
Готові живильні середовища зберігають на відстані від приладів опалення захищеними від дії прямих сонячних променів. Живильні середовища, що містять кров, інші органічні домішки, антибіотики зберігають у холодильнику. Термін та умови зберігання повинні відповідати нормативним документам.
При забороні окремих серій ІБП їх зберігають на місці до особливого розпорядження і вирішення питання про можливість їх подальшого використання. Після закінчення терміну придатності ІБП знищують у встановленому порядку.
Діагностичні ІБП (сироватки, діагностикуми тощо), які з різних причин не підлягають використанню, прирівнюють до культур мікроорганізмів і знешкоджують шляхом автоклавування під тиском 0,2 МПа (2 атм) упродовж 1 години.
3.5. Особливості використання піпеток та піпетувальних засобів
Під час роботи з піпетками можливість утворення аерозолю досить висока. Існує небезпека зараження при всмоктуванні або вдиханні інфекційного матеріалу, якщо роботу з піпеткою проводять ротом. Джерелом інфікування під час роботи з піпетками може бути крапля, що падає з кінчика піпетки, особливо на гладку тверду поверхню. Тому під час роботи з піпеткою робочу поверхню стола накривають тканиною, яку кладуть у кювету і зволожують дезінфекційним розчином. Небезпеку також становить остання крапля в піпетці, яку видувають у ту чи іншу ємність. До утворення аерозолю також призводить приготування за допомогою піпетки розведень інфекційного матеріалу (послідовне перенесення його з пробірки в пробірку і перемішування). При цьому ризик значно зменшується, якщо виключити утворення бульбашок та піни. Існує ризик утворення бактеріального аерозолю при вийманні пробки з пробірки, флакона, бутеля. Під час вилучення вологих ватно-марлевих пробок ризик ще вищий, оскільки в цьому випадку обов’язково утворюється аерозоль. Гумові та пластикові гвинтові пробки також створюють аерозоль під час відкривання, особливо якщо вони змочені інфекційним
66
матеріалом, оскільки при вийманні пробки розривається плівка рідини. Відкривання чашок Петрі також може призвести до утворення аерозолю. Якщо водний конденсат на кришці змочує край чашки, підняття кришки призводить до розриву плівки рідини і виникнення аерозолю. Крім того, ймовірність інфікування під час роботи з мікроорганізмами може виникнути при проведенні одноманітних щоденних процедур, наприклад, при порушенні правил приготування робочих розчинів дезінфекційних засобів або при використанні розчинів, що втратили свою активність.
Для запобігання можливому інфікуванню під час роботи з піпетками необхідно додержуватися таких правил:
1.При проведенні піпетування необхідно завжди використовувати механічні піпетувальні засоби (груші або автоматичні піпетки). Піпетування ротом забороняється.
2.Піпетки повинні мати ватні пробки, щоб зменшити контамінацію піпетувальних засобів.
3.Ніколи не можна продувати повітря через рідину, що містить інфекційні агенти, запобігаючи утворенню піни.
4.Не можна змішувати інфекційні матеріали поперемінним всмоктуванням і зливанням через піпетку.
5.Не можна форсувати зливання рідини з піпетки.
6.Бажано використовувати піпетки з двома крайніми відмітками, оскільки вони не вимагають зливу останньої краплі.
7.Контаміновані піпетки необхідно повністю занурити у відповідний дезінфекційний засіб, що міститься в контейнері, та витримати необхідний час експозиції (у боксі біологічної безпеки).
8.Шприци з голками для підшкірних ін’єкцій не повинні використовуватися для піпетування.
9.Необхідно використовувати спеціальні пристрої для відкривання флаконів із мембранними кришками, що дозволяють використовувати піпетки й уникати необхідності використовувати шприци з голками для підшкірних ін’єкцій.
10.Для того щоб уникнути розбризкування з піпетки крапель інфекційного матеріалу, необхідно покласти абсорбувальний матеріал на робочу поверхню; після використання такий матеріал необхідно видаляти як інфекційні відходи.
67
3.6.Запобігання поширенню інфекційних матеріалів
1.Мікробіологічні петлі для пересівання повинні мати діаметр 2– 3 мм і не мати розриву. Це дозволить уникнути передчасної втрати матеріалу з петлі під час маніпуляцій. Для зведення до мінімуму вібрації довжина плеча повинна бути не більшою ніж 6 см.
2.Щоб уникнути небезпеки розбризкування інфекційного матеріалу у відкритому полум’ї спиртівки під час стерилізації петель для пересівання, необхідно використовувати закритий електричний мікроспалювач. Бажано користуватися одноразовими петлями для пересівання, які не потребують стерилізації.
3.Потрібно проявляти обережність при сушінні зразків харкотиння, щоб уникнути утворення аерозолів.
4.Відпрацьовані зразки і культури для автоклавування і/або видалення розміщують в непроникні контейнери, наприклад, у спеціальні лабораторні сміттєві мішки. Перш ніж викидати такі мішки, необхідно ретельно перев’язати їх, наприклад «автоклавною» стрічкою.
5.У кінці кожного періоду роботи робочі зони потрібно деконтамінувати відповідним дезінфекційним засобом.
6.Необхідно проявляти обережність під час відкривання ампул із ліофілізованим матеріалом, оскільки тиск усередині ампули є зниженим, і в результаті різкого напору повітря деяка частина матеріалу з ампули може потрапити до атмосфери. Ампули потрібно відкривати в боксі біологічної безпеки.
Для відкриття ампул рекомендується така процедура:
– спочатку деконтамінуйте зовнішню поверхню ампули;
– зробіть надпил на ампулі приблизно посередині того місця, де знаходиться ватна пробка;
– перш ніж зламати ампулу в місці надпилу, для захисту рук оберніть ампулу ватою, змоченою спиртом;
– акуратно відламайте верхню частину ампули і поводьтеся з нею, як із контамінованим матеріалом;
– якщо ватна пробка все ще знаходиться над вмістом ампули, видаліть її стерильним пінцетом;
68
– повільно додайте в ампулу рідину для ресуспендування, щоб уникнути утворення піни.
3.7. Запобігання ін’єкціям інфекційними матеріалами
Випадкове інфікування може статися в результаті травми від уколу, наприклад, голками для підшкірного введення (стрижневими голками), скляними пастерівськими піпетками або розбитим склом. Ретельне додержання правил проведення будь-яких маніпуляцій та процедур дозволяє уникнути випадкової інокуляції мікроорганізмів у результаті травмування розбитим або пошкодженим скляним посудом. По можливості скляний посуд необхідно замінити на пластмасовий.
Випадки травматизму від стрижневих голок можна скоротити за допомогою:
а) зведення до мінімуму використання шприців й голок (наприклад, для відкривання флаконів і пляшок із мембранними кришками є прості прилади, в результаті чого замість шприців і голок можна використовувати піпетки);
б) використання (якщо шприци й голки все ж необхідні) спеціальних пристроїв для запобігання уколів. Ніколи не потрібно закривати голки ковпачками.
Предмети одноразового використання необхідно викидати в стійкі до проколювання міцні контейнери з кришками.
3.8. Стандартні запобіжні заходи під час роботи з кров’ю, іншими рідинами організму, тканинами й екскрементами
Стандартні запобіжні заходи під час роботи з кров’ю та іншими рідинами організму призначені для зменшення ризику передачі мікроорганізмів як від відомих, так і від невідомих джерел інфекції.
Забір, маркування та транспортування зразків
1.Завжди для виконання всіх процедур, які проводяться із матеріалом, одержаним від хворого, необхідно одягати рукавички.
2.Забір крові від пацієнтів і тварин повинен проводити підготовлений персонал.
3.Для флеботомії звичайні голки і шприци необхідно замінити на одноразові безпечні вакуумні пристрої, які надають можливість забирати кров і/або культури безпосередньо в закупорені пробірки для
69