Персонал лабораторій забезпечується медичними халатами, піжамами (комбінезонами), шапочками, змінним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту залежно від характеру виконуваних робіт згідно з діючими галузевими нормами.
Спеціальний одяг, взуття та інші засоби індивідуального захисту повинні відповідати характеру та умовам роботи, забезпечувати безпеку праці, підбиратися індивідуально для кожного працівника, закріплюватися за ним і зберігатися окремо від особистого одягу.
Спеціальний одяг підбирається таким чином, щоб краї подолу та рукавів повністю закривали власний одяг. Взуття повинно бути з такого матеріалу, що легко миється та обробляється. Забороняється носити взуття із тканини та з відкритим носком.
Зміна робочого одягу повинна проводитися в міру забруднення, але не рідше одного разу на тиждень.
Для роботи в боксі, крім основного спецодягу, необхідно мати стерильний комплект: халат, шапочку, маску, гумові рукавички, бахіли, що зберігаються у передбокснику. Оптимальним є використання одноразового стерильного одягу.
Додатковий захисний одяг
Під час виконання певних видів робіт або роботи з особливо небезпечними мікроорганізмами у лабораторії використовують додатковий захисний одяг: куртки, халати, комбінезони, фартуки.
Лабораторні куртки повинні повністю застібатися на всі гудзики. В окремих випадках доцільно використовувати халат із довгими рукавами, що зав’язується на спині, або комбінезон, оскільки вони забезпечують кращий захист. Фартуки одягають поверх курток або халатів, якщо необхідно забезпечити додатковий захист від проливання хімікатів або біологічних матеріалів (кров, рідкі культури та ін.).
Індивідуальне захисне обладнання
Припасовані захисні окуляри, відкриті захисні окуляри, лицьові щитки
Вибір засобів для захисту очей та обличчя буде залежати від виду діяльності. Окуляри з діоптріями або простими скельцями можуть бути виготовлені в спеціальній оправі, що не б’ється, зігнуті
55
для забезпечення бічного захисту або забезпечені бічними екранами (припасовані захисні окуляри). Відкриті захисні окуляри не забезпечують адекватного захисту від бризок, навіть якщо вони мають бічні екрани. Припасовані окуляри для захисту від бризок та ударів необхідно носити поверх звичайних окулярів і контактних лінз (які не захищають від біологічних або хімічних небезпек). Лицеві щитки (козирки) виготовляються з ударостійкого пластику, захищають усе обличчя і кріпляться до голови за допомогою стрічок або одягаються разом із капюшоном.
Респіратори
Під час проведення процедур, пов’язаних із високим ризиком
(наприклад, очищення пролитого інфекційного матеріалу), доцільним є використання респіраторів. Вибір виду респіратора буде залежати від характеру небезпеки (або небезпек). Є респіратори зі змінними фільтрами для захисту від газів, парів, частинок і мікроорганізмів. Абсолютно необхідно, щоб фільтр відповідав виду респіратора. Для забезпечення оптимального захисту необхідно, щоб респіратор був індивідуально підігнаний під форму обличчя оператора і випробуваний. Повний захист забезпечують повністю герметичні респіратори з інтегральною подачею повітря. Деякі респіратори одноразового використання (ISO 13.340.30) спеціально призначені для захисту від впливу біологічних агентів.
Рукавички
Під час проведення лабораторних процедур для запобігання
контамінації та пошкодженню рук необхідно використовувати одноразові мікробіологічно стійкі латексні, вінілові або нітрилові рукавички хірургічного типу. Можна також використовувати рукавички, призначені для повторного застосування, але в такому разі їх потрібно правильно мити, знімати, чистити та дезінфікувати. Рукавички необхідно знімати та ретельно мити руки після роботи з інфекційними матеріалами, після роботи в боксі біологічної безпеки і перед виходом із лабораторії. Використані одноразові рукавички потрібно видаляти разом з інфікованими лабораторними відходами.
3.2. Вимоги до приймання, зберігання, транспортування культур та інфекційного матеріалу
56
До інфекційних речовин відносять матеріали, про які відомо, що вони містять або можуть містити патогенні організми. Інфекційні речовини можуть існувати у вигляді очищеної або концентрованої культури, але можуть також бути наявними в найрізноманітніших матеріалах типу фізіологічних рідин і тканин. Транспортування інфекційних речовин і матеріалів регулюється правилами поводження з небезпечними матеріалами, і тому їх транспортування підлягає регламентному контролю.
Принципи транспортування матеріалів повинні містити заходи обліку пересування матеріалів усередині установи (наприклад, між лабораторіями, під час відвантаження та отримання і т. п.) і за межі установи (наприклад, між установами або різними місцями однієї установи). Принципи транспортування повинні ураховувати потреби ведення відповідної документації та облік матеріалів, а також процедури контролю патогенних організмів під час транспортування між різними ділянками. Транспортування патогенних організмів чи інших потенційно шкідливих біологічних матеріалів між установами повинно проводитися лише після одержання дозволу, оформлення усіх необхідних супровідних документів та встановлення необхідного зв’язку між закладами до, під час та після транспортування. Необхідно, щоб персонал одержав потрібну професійну підготовку і був ознайомлений із регламентними та встановленими процедурами запобігання поширенню шкідливих матеріалів, належного пакування, маркування, реєстрації й транспортування біологічних матеріалів.
Міжнародні та внутрішні правила транспортування інфекційних речовин уведені для запобігання витоку цих матеріалів під час перевезення та захисту населення, співробітників, майна і довкілля від шкідливих наслідків, що можуть виникати під дією цих речовин. Одним із важливих захисних моментів є обов’язкове додержання спеціальних правил пакування та маркування небезпечних біологічних матеріалів. Захисне пакування повинне витримувати грубе поводження та інші впливи, що виникають під час транспортування, включаючи зміни атмосферного тиску й температури, вібрацію та вологість. Засоби оповіщення про небезпечні матеріали вміщують: транспортні документи, етикетування, маркування ззовні пакування та іншу інформацію, необхідну для того, щоб працівники транспорту та члени
57
бригади швидкого реагування могли правильно визначити матеріал і швидко відгукнутися на будь-яку аварійну ситуацію. До того ж відправники та перевізники повинні бути ознайомлені з цими правилами, щоб вони могли правильно підготувати відвантаження, а також визначити і зреагувати на ризики, пов’язані з цими матеріалами.
Контейнери для зразків
Контейнери для зразків можуть бути скляними, але бажано, щоб вони були пластмасовими. Вони повинні бути міцними і не протікати при правильно установленій кришці. Наявність матеріалу на зовнішній поверхні контейнера є недопустимою. Контейнер повинен бути належним чином промаркований для полегшення ідентифікації.
Транспортування зразків усередині установи
Для запобігання випадковому протіканню або проливанню необхідно використовувати вторинний контейнер, наприклад ящик із підставками, для того щоб контейнери не могли перекинутися. Вторинний контейнер може бути металевим або пластмасовим, що не псується в автоклаві та є стійким до дії хімічних дезінфектантів. Бажано, щоб між кришкою і корпусом була ущільнювальна прокладка. Такі контейнери необхідно регулярно деконтамінувати.
Відкриття пакування
Персонал, який отримує і розпаковує зразки, повинен бути
ознайомлений із можливими небезпеками та пройти спеціальну підготовку щодо використання стандартних запобіжних заходів та поведінки у разі пошкодження контейнерів або порушення їх герметичності. Первинні контейнери зі зразками повинні відкриватися
вбоксі біологічної безпеки.
Уразі розлиття інфекційного або потенційно інфекційного матеріалу необхідно застосовувати такі процедури очищення:
1)одягти рукавички та захисний одяг, а в разі необхідності – захисні пристосування для обличчя та очей;
2)накрити пролитий матеріал тканинним або паперовим рушником, щоб запобігти його подальшому поширенню;
3)вилити відповідний дезінфекційний засіб через рушник на пролитий матеріал і прилеглу зону (як правило, для цієї мети достатньо 5 % розчину гіпохлориту натрію);
58
4)застосовувати дезінфекційний засіб необхідно концентричними колами, починаючи із зовнішньої зони пролитого матеріалу і поступово просуваючись до центра;
5)після закінчення належного періоду часу (наприклад, 30 хвилин) видалити весь матеріал. За наявності розбитого скла чи інших гострих предметів для їх збирання потрібно використати совок для сміття або шматок картону і потім покласти його у міцний контейнер для подальшого знищення.
3.3.Правила роботи з патогенними агентами біологічного
походження
Робочі місця у бактеріологічній лабораторії повинні постійно бути обладнані всім необхідним для роботи: спиртівкою або газовим пальником, бактеріологічною петлею, предметними та покривними скельцями, банкою з ватою, пінцетом, корнцангом, ножицями, скальпелем, склянками з дезрозчинами (циліндр 1–2 дм3 або інший посуд, що забезпечує повне занурення піпеток; склянки (0,5–1 дм3) для відпрацьованих предметних скелець; невелика склянка з притертою кришкою для покривних скелець), фіксаторами для мазків, сірниками або запальничкою, олівцями, маркерами для скла, дозаторами, гумовими грушами зі шлангами або іншими пристроями для піпетування, 70 % спиртом для оброблення рук, пробірками з фізіологічним розчином. Стіл для мікроскопії бажано обладнати окремо.
Для фарбування мазків обладнують спеціальне місце, на якому необхідно мати набір фарб, спирт, піскові годинники або таймер, промивалку з дистильованою водою, кювет або іншу ємність із місточком, пінцет та фільтрувальний папір.
Під час роботи з бактеріями необхідно виконувати такі правила:
Перед початком роботи предмети на столі необхідно розмістити так, щоб середина стола була не зайнятою. Дезінфекційні розчини для оброблення рук, ємність для піпеток, банка для відходів повинні знаходитися справа від працівника на відстані, що дозволяє, не встаючи з робочого місця, обробляти руки, занурювати в дезінфекційний розчин піпетки та інший відпрацьований матеріал.
59