Курсовая работа (т): Фінанси малих підприємств

Фінанси малих підприємств

Тема: Фінанси малих підприємств

План

Вступ

. Основні засади функціонування малих підприємств в Україні

1.1 Економічна сутність малого підприємництва

1.2 Законодавче регулювання діяльності малих підприємств в Україні

2. Фінанси малих підприємств України на сучасному етапі

2.1 Формування фінансових ресурсів малих підприємств

2.2 Використання фінансових ресурсів підприємства

2.3 Оподаткування діяльності малих підприємств

3. Основні шляхи покращення фінансової діяльності малих підприємств

3.1 Зарубіжний досвід функціонування фінансів малих підприємств.

.2 Пропозиції щодо вдосконалення фінансового забезпечення малих підприємств України

Висновки

Список використаних джерел

малий підприємство фінанси

Вступ

Актуальність теми. Малий бізнес як інституційний сектор економіки давно став домінуючим за чисельністю та обсягами виробництва у провідних країнах світу. Малі підприємства забезпечують гнучкість та стійкість економічної системи, наближують її до потреб конкретних споживачів, а водночас - виконують важливу соціальну роль, надаючи робочі місця та забезпечуючи джерело доходу для значних прошарків населення.

Хоча протягом усього періоду економічних реформ чимало сказано про необхідність розвитку в Україні малого бізнесу, в дійсності стан його розвитку залишається незадовільним. Проблема полягає навіть не в кількісних параметрах цієї сфери, які поступово поліпшуються, а насамперед - у структурі вітчизняного малого бізнесу, його зосередженості на посередницьких операціях, роздробленості та практичній відсутності дієвої співпраці з великими підприємствами.

За умов глобалізації національної економічної системи та посилення конкуренції малі підприємства постали перед дуже серйозними проблемами. Вони опинилися у досить невигідному становищі в наслідок зростання виробничих обсягів та їх очевидного програшу за різними параметрами порівняно з великими підприємствами. Негативно позначається їх обмежений доступ до стартового капіталу та можливостей залучення фінансових ресурсів, до інформації і нових технологій, кадрових ресурсів.

Як відомо, економічний стан та конкурентоспроможність підприємництва залежить від багатьох факторів. Макроекономічні фактори - загальний стан і тенденції економічного розвитку держави, динаміка економічного росту, стабільність валюти, рівень попиту та пропозиції на зовнішньому та внутрішньому ринках. Мікроекономічні фактори - власні заощадження, розмір майна, яким володіє підприємець, можливість впровадження науково-технічних досліджень, ефективне використання фінансів, кооперативні зв'язки тощо. Розвиток сектора малого підприємництва також залежить від розміру капіталу та доступу до зовнішніх джерел: кредитів, позик, грантів, субвенцій. Дослідженню цих та інших проблем, з якими стикаються суб’єкти малого бізнесу в Україні присвячено дану курсову роботу.

Курсова робота складається з трьох розділів, в яких послідовно розглянуто основні проблемі вітчизняних малих підприємств та зроблена спроба напрацювання шляхів подолання цих проблем.

Методологічну основу дослідження становлять як загальнонаукові методи пізнання, так і напрацьовані наукової дослідження провідних вітчизняних та зарубіжних економістів, зокрема К.Р. Макконелл, С.Л. Брю, М. Портера, А.С. Виноградська, С.Ф. Покропивний, І.М. Бойчик та ін. з питань підприємництва та малого бізнесу.

Предметом дослідження в курсовій роботі виступають особливості та перспективи розвитку підприємництва в Україні.

Об’єктом дослідження є фінанси малих підприємств.

1. Основні засади функціонування малих підприємств в Україні

1.1 Економічна сутність малого підприємництва

Підприємництвом, як правило, називають ініціативно-самостійну господарсько-комерційну діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку (доходу). Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окремої фізичної особи - підприємця або юридичної особи - підприємства (організації).

Для практики господарювання в ринкових умовах, кваліфікованого управління підприємствами виключно важливими є їх чітка і повна класифікація за певними ознаками. Загальна кількість виокремлених і згрупованих видів підприємств залежить від числа відібраних класифікаційних ознак. Достатньо повна класифікація підприємств може бути забезпечена за умов використання таких ознак:

мета і характер діяльності;

форма власності майна;

належність капіталу;

правовий статус і форма господарювання;

галузево-функціональний вид діяльності;

технологічна і територіальна цілісність;

розмір за чисельністю працівників.

Класифікація підприємств за наведеними ознаками показана в таблиці 2

Найбільш важливою є класифікація підприємств (фірм) за правовим статусом і формою господарювання.

Виокремлювані за цією ознакою господарські товариства є об'єднанням підприємців. Відповідно до Закону України "Про господарські товариства" господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичним особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

В умовах ринкової економіки на ефективність роботи підприємства впливають різноманітні фактори, які можна класифікувати за різними ознаками.

Таблиця 1.1

Класифікація підприємств за певними ознаками [7, c.143]

Залежно від спрямованості дій всі фактори можна об'єднати в дві групи: позитивні і негативні. Позитивні - це ті фактори, котрі благотворно впливають на діяльність підприємства, а негативні - навпаки.

На процес формування, розвитку та стабілізації підприємництва впливає велика кількість факторів, які класифікуються за сферою та характером впливу (таблиці 1.2., 1.3.).

Таблиця 1.2.

Класифікація факторів за сферою та характером впливу [18, c. 49]

Таблиця 1.3.

Групування факторів за характером впливу [18, c. 73]

В залежності від місця виникнення всі фактори можна класифікувати на зовнішні і внутрішні.

Зовнішні фактори - це компоненти середовища, в якому функціонує підприємство. Вони поділяються на базові і доповнюючі. Основним базовим фактором є наявність законів, якими держава регулює діяльність підприємницьких структур. До інших базових факторів можна віднести наявність та доступність основних компонентів для організації підприємницької діяльності (кошти, приміщення, обладнання, сировина, матеріали), загальна економічна стабільність у державі тощо.

Доповнюючими факторами є: наявність державної підтримки розвитку бізнесу, інфраструктура, яка сприяє розвитку підприємств, процедура реєстрації підприємницьких структур.

Зовнішні фактори можна класифікувати в наступні групи:

пов'язані з зміною кон'юнктури внутрішнього і світового ринку. В основному це відображається в зміні попиту і пропозиції, а також коливанні цін;

пов'язані з змінами політичної обстановки як в середині країни, так і в більш глобальному масштабі;

пов'язані з інфляційними процесами;

пов'язані з діяльністю держави.

Внутрішні фактори охоплюють особисті та професійні здібності людей, які стають на шлях підприємницької діяльності: рівень психологічної готовності, професійна підготовка та інші фактори. Вони настільки різноманітні, що для кращого розуміння, обліку, аналізу і виявлення резервів виробництва Їх також доцільно об'єднати в наступні групи:

пов'язані з особистістю керівника і здатністю його команди керувати підприємством в умовах ринку;

пов'язані з прискорення НТП, з інноваційною політикою підприємства;

пов'язані з удосконалення організації виробництва і праці, управління підприємством;

пов'язані з організаційно-правовою формою господарювання;

пов'язані з створенням сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі;

пов'язані з специфікою виробництва і галузі;

пов'язані з якістю і конкурентоспроможністю продукції, з управлінням витратами і ціновою політикою;

пов'язані з амортизаційною і інвестиційною політикою.

Ця класифікація є умовною і не відображає всієї різноманітності факторів, однак дозволяє більш детально уявити внутрішні фактори і їх вплив на ефективність виробництва.

Сутність підприємництва більш глибоко розкривається через його основні функції - інноваційну (творчу), ресурсну, організаційну, стимулюючу (мотиваційну) (рис.1.1).

Інноваційна (творча) функція підприємництва полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових комерційних ідей, у здійсненні техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком.

Рис. 1.1. Основні функції підприємницької діяльності [18, c. 147]

Ресурсна функція підприємництва передбачає мобілізацію на добровільних засадах матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів.

Організаційна функція підприємництва полягає у безпосередній організації виробництва, збуту, рекламі тощо; зводиться до поєднання ресурсів в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх виконанням.

Стимулююча (мотиваційна) функція підприємництва зводиться до формування стимулюючого (мотиваційного) механізму ефективного використання ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва, а також до максимального задоволення потреб споживача.

1.2 Законодавче регулювання діяльності малих підприємств в Україні

Державне регулювання підприємництва має потребу в належному рівні правового забезпечення. В останні роки прийнята значна кількість нормативно-правових актів, що встановлюють правову основу державного регулювання підприємництва. Центральним у системі цих актів є Господарський кодекс України, розділ 2 якого визначає основні напрями та форми участі держави і місцевого самоврядування у сфері господарювання, у тому числі засоби державного регулювання господарської діяльності (ст.12), державний контроль та нагляд за господарською діяльністю (ст. 19), особливості управління господарською діяльністю у державному секторі економіки (ст.22) тощо.

Держава впливає на підприємницьку діяльність багатьма засобами - за допомогою планування, стимулювання наукових досліджень, виробництва, маркетингу тощо. Особливості державного регулювання суб'єкта підприємницької діяльності залежать від конкретної сфери підприємництва, розміру суб'єкта підприємництва, його місцезнаходження, типу продукції, що випускається, характеристик ринку, де діє підприємець.

При аналізі державного регулювання підприємницької діяльності необхідно враховувати відмінності між суб'єктами підприємництва, оскільки система підприємництва не є уніфікованою структурою. Поряд з великими юридичними особами є також безліч середніх і малих підприємств. Деякі суб'єкти здійснюють підприємницьку діяльність тільки в межах України, у той час як інші здійснюють і зовнішньоекономічну діяльність. Одні суб'єкти функціонують у сфері послуг, а інші - у сфері виробництва. Таким чином, існують значні відмінності суб'єктів підприємницької діяльності, що обумовлюють застосування різних методів державного регулювання.
 Жоден суб'єкт підприємницької діяльності (великий, середній чи малий) не може функціонувати без дотримання різноманітних правил і обмежень, установлених державою. Функціонування підприємницьких структур є предметом державного впливу, нагляду і контролю. Ступінь державного впливу на діяльність підприємців зростає багаторазово, якщо суб'єкт функціонує в зовнішньоекономічних відносинах.

Таким чином, у сучасному суспільстві держава в особі державних органів здійснює важливі повноваження, що стосуються впливу на суб'єктів підприємницької діяльності, від оподатковування до регулювання. Існує багато засобів, що використовуються державою безпосередньо або опосередковано, щоб впливати на суб'єктів підприємництва.