функціонування.
Велика кількість фінансово-правових норм, з яких складається фінансове право, утворює складну систему, усередині системи ці норми групуються у різні підрозділи відповідно до сфер і ланок фінансової системи держави. Таким чином, у фінансовому праві норми інтегруються у самостійні підгрупи – фінансові інститути, які регулюють однорідні фінансові відносини в області бюджету, державного кредиту, державних позабюджетних цільових фондів тощо. Правові норми фінансового права включаються у акти різних правових форм: закони, укази, інструкції, рішення та ін.
Визначальне значення у правовому регулюванні фінансової діяльності держави має Конституція України. Конституція України містить основоположні принципи, на яких базується галузь фінансового права, визначає вихідні положення нормативної регламентації фінансових відношень, є базою для фінансового законодавства.
Статті Конституції України встановлюють повноваження у сфері фінансів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Рахункової палати.
Визначені Конституцією України і повноваження в області фінансів Автономної Республіки Крим (ст. 138), органів місцевого самоврядування (ст.
141-143).
Визначальне значення у правовій регламентації фінансової діяльності держави мають також закони України з фінансових питань. У першу чергу до них відносять ті, які у силу п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України встановлюють Державний бюджет України; бюджетну систему України; систему оподаткування; податки і збори; принципи створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, статус іноземних валют на території України; порядок утворення та погашення державного внутрішнього та зовнішнього боргу; порядок випуску та обертання державних цінних паперів, їх види і типи.
Уфінансове законодавство включається велика кількість підзаконних актів, якими є нормативні Укази Президента України з фінансових питань, постанови Уряду України, накази та інструкції міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України у сфері фінансів приймаються на основі законів та у розвиток їх розпоряджень.
Успеціальному фінансовому законодавстві держави чітко розмежовується фінансова діяльність, яка здійснюється державою як знаряддям публічної влади і фінансова діяльність, що здійснюється державою через посередництво органів державного управління підприємствами, організаціями.
Подальший розвиток і деталізацію розглянуті основи правого регулювання фінансової діяльності одержують у спеціальному фінансовому законодавстві, фінансово-правові норми якого регулюють якісно однорідні фінансові відносини відповідно до сфер і ланок фінансової системи держави.
Для виконання задач і функцій, визначених Конституцією України,
71
держава повинна мати достатні грошові фонди. Ці фонди вона формує шляхом перерозподілу валового внутрішнього продукту. Найважливішим засобом, через який держава здійснює розподіл і перерозподіл внутрішнього продукту, є державний бюджет. Через бюджет держави відтворюється вся багатогранна її діяльність і забезпечується виконання її функцій. Бюджетні відношення відповідно до ст. 4. Бюджетного кодексу України регулюються Конституцією України, нормами статей Бюджетного кодексу, законами про Державний бюджет України, законами України, які встановлюють джерела доходів державного і місцевих бюджетів, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, що стосуються формування та виконання державного і місцевих бюджетів, рішеннями органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до Бюджетного кодексу України.
Серед названих основним систематизованим актом є Бюджетний кодекс, прийнятий у 2001 році. 8 липня 2010 року Верховна Рада України прийняла закон «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» [2], виклавши його у новій редакції. Цим було підкреслено актуальність бюджетної реформи та її ключове значення, створено правове підґрунтя для удосконалення бюджетної системи на всіх рівнях, забезпечення її стабільності та інвестиційної привабливості. Новий Бюджетний кодекс не містить «революційних» фундаментальних перетворень порівняно з прийнятим у 2001 році, він удосконалює, доповнює, узгоджує між собою та з іншими законами його положення.
Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин, бюджетної класифікації, відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за його порушення.
Державні позабюджетні фонди необхідні для фінансування пріоритетних напрямків соціально-економічних завдань держави та органів місцевого самоврядування. Правовий статус державних позабюджетних цільових фондів визначається нормами Конституції України (ст. 46, ст. 49, ст. 50), які встановлюють напрямки соціальної політики держави. На основі Конституції розроблено документи, які містять концептуальні засади із соціального захисту працюючого населення, пенсіонерів, інвалідів, інтересів дітей та матерів. До таких документів відносяться: Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (2011 р.), Закони України «Про пенсійне забезпечення» (1992 р. із змінами і доповненнями), «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (2003 р. із змінами і доповненнями), «Про загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття» (2000 р. із змінами і доповненнями), «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального
72
страхування» (2001 р.), «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності» (2001 р.) зі змінами та доповненнями, «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (2010 р.)
Відповідно до цих законів і створено чотири централізованих цільових позабюджетних фонди:
Пенсійний фонд України;
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,
Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Закони визначають порядок формування та використання фондів. Названі фонди формуються за рахунок обов’язкових внесків та відрахувань юридичних та фізичних осіб, сприяють соціальному захисту населення, підвищенню його життєвого рівня, збереженню та покращенню здоров’я, соціальної орієнтації безробітних.
ВУкраїні величина державного боргу законодавчо регулюється Бюджетним кодексом України, який визначає сутність державного (місцевого) боргу, права та умови здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень та механізм управління державним боргом. Умови, порядок випуску державних цінних паперів, які забезпечують виникнення державних боргових зобов'язань, регулюються Законом України «Про цінні папери і фондовий ринок». Граничне регулювання розміру державного боргу здійснюється через окремі статті Конституції України, норми Бюджетного кодексу, закони України «Про Державний бюджет України», «Про Національний банк України» та інші.
Фінанси державних і муніципальних підприємств та суб’єктів господарювання інших форм власності регулюються Конституцією України,
Господарським кодексом, нормативно – правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно – правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими правовими актами.
Так, Господарський кодекс України (2003 р.) встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності, визначає відношення, які регулюються кодексом, роз’ясняє основні терміни, засоби державного регулювання господарської діяльності, розкриває засади підприємництва, регламентує діяльність різних видів підприємств, правила їх створення та ліквідації, забезпечує самостійність підприємств, їх права та відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини з іншими суб’єктами господарювання і державою.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України., прийнятим у 2010 році. Взагалі податкове законодавство України складається з Конституції України, Податкового кодексу, Митного кодексу та інших законів з питань митної справи у частині регулювання питань оподаткування, рішень Верховної Ради
73
Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків і зборів, прийнятих за правилами, встановленими Податковим кодексом України.
Фінансова діяльність домогосподарств (населення) регулюється Конституцією України (ст. 42, 43, 67) та спеціальними законами. Так, ст. 43 Конституції України проголошує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; ст. 67 Конституції України зобов’язала кожного сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом, та щорічно подавати в органи податкової служби за місцем проживання (реєстрації) декларації про свій матеріальний стан та доходах за минулий рік у порядку, встановленому законом. Фінанси населення регулюються також Законами України: «Про оплату праці» (1995 р.), Податковим кодексом України в частині податку на доходи фізичних осіб.
Фінансові відносини у сфері міжнародних фінансів обумовлені Конституцією України (ст. 9, ст. 18, ст. 116 п. 1), Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (1991 р.), Договорами між Україною та фінансовими міжнародними організаціями та інституціями.
Ст. 9 Конституції України визначила, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких подана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Ст. 18 Конституції України регулює зовнішньоекономічну діяльність України, визначає її засади.
Правове регулювання фінансового ринку України ґрунтується на ст. 99,
ст. 100 Конституції, спеціальних законодавчих актах: Законах України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (2002 р. із змінами і доповненнями), «Про банки і банківську діяльність» (2001 р.), «Про Національний банк України» (1999 р.), «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (1993 р.), «Про цінні папери і фондовий ринок» (2006 р.), «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб» (2001 р.), Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті, затверджені постановою Правління Національного банку України (2001 р.) та ін.
Ст. 99 Конституції України визначила грошову одиницю України – гривню; ст. 100 – завдання Національного банку щодо розробки грошовокредитної політики.
Зазначені закони забезпечують правове регулювання діяльності банківської системи України, банківського кредитування, функціонування фондового ринку, порядку випуску та обігу цінних паперів, управління грошовим обігом, зміст валютних цінностей, валютного контролю тощо.
Функціонування органів управління фінансами забезпечено ст. 85, 96,
97, 113, 116-119 Конституції України, ст. 109-115 Бюджетного кодексу України, ст. 61, 62 Податкового кодексу України, ст. 20, п. 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (2010 р.), а також Законами України «Про
74
аудиторську діяльність» (1993 р.), «Про місцеве самоврядування» (1997 р. зі змінами і доповненнями), Указами Президента «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (2010 р.), «Положення про Державну фінансову інспекцію України» (2011 р.) та ін.
Фінансове право закріплює загальні принципи і форми фінансової діяльності, методи мобілізації та розподілення грошових коштів через централізовані і децентралізовані фонди.
Фінансова діяльність держави базується на відповідних принципах:
загальноправових, галузевих, міжгалузевих та принципах окремих інститутів фінансового права.
Загальноправові принципи є визначальними для формування окремих галузей права. До них відносять:
законність;
верховенство права;
суверенітет держави;
рівність усіх форм власності;
право власності народу.
Зокрема, сутність принципу законності стосовно фінансової діяльності полягає в тому, що весь процес утворення, розподілу та використання фондів грошових коштів досить докладно регламентується нормами фінансового права, дотримання яких забезпечує можливість застосування до правопорушника засобів державного примусу.
Принципи фінансової діяльності держави гарантують безперервність та послідовність нормотворчого процесу, забезпечують взаємозв’язок фінансового права та фінансової політики держави.
Галузеві принципи фінансової діяльності держави – це основоположні правила і вимоги, що відображають її найістотніші особливості. Основний зміст цих принципів визначається Конституцією України та нормами права, які безпосередньо регламентують фінансову діяльність.
До галузевих принципів фінансової діяльності належать:
принцип публічності фінансової діяльності;
принцип гласності;
принцип плановості;
принцип розподілу функцій представницької та виконавчої влади,
принцип пріоритетності представницьких органів влади перед виконавчими органами;
принцип пріоритетності публічних видатків по відношенню до доходів бюджету;
принцип обліку та контролю.
До інших принципів фінансової діяльності держави належать:
принцип єдності фінансової діяльності і грошової системи держави,
принцип міжгалузевого характеру фінансової діяльності держави,
принцип самостійності у встановлених чинним-законодавством межах фінансової діяльності органів місцевого самоврядування,
75