соціальний склад населення, стан розвитку економіки, організація грошового обігу тощо.
Б. Закони, постанови Верховної Ради, Укази Президента , накази та листи міністерств, інші документи.
В. Система державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їхній розподіл і використання для забезпечення економічного і соціального розвитку держави.
Г. Сукупність форм і методів створення і використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур господарських суб’єктів і населення.
Д. Економічні взаємовідносини з іншими державами, інтеграція в світові економічні системи тощо.
Є. Засіб впливу фінансових відносин на господарський процес.
Ж. Сукупність усіх цільових фондів грошових коштів держави, необхідних для її функціонування.
Завдання 3
Знайдіть хибні твердження серед запропонованих:
1.При розподілі державних грошових коштів застосовуються метод фінансування і метод кредитування .
2.До методів формування фінансових ресурсів відносять метод встановлення цільового призначення державних фондів грошових коштів; метод визначення порядку використання коштів.
3.Предметом фінансового права є суспільні відносини, які виникають у процесі фінансової діяльності держави.
4.Автоматична фіскальна політика – це збільшення державних видатків, зниження податків, одночасне поєднування першого та другого.
5.Стримуюча фіскальна політика проводиться в період високої інфляції та спрямована на скорочення дефіциту державного бюджету.
6.Стимулююча фіскальна політика проводиться в період економічного спаду та безробіття.
7.Застосування методів фінансової діяльності держави визначаються уповноваженими фінансовими і кредитними установами.
8.Фінансова політика відбиває суб'єктивні дії певних соціальних верств суспільства або окремих груп людей.
9.До галузевих принципів фінансової діяльності належать: принцип публічності фінансової діяльності, принципи гласності, плановості, розподілу функцій представницької та виконавчої влади, пріоритетності представницьких органів влади перед виконавчими органами, а також. принцип пріоритетності публічних видатків по відношенню до доходів бюджету та принцип обліку та контролю.
10.До загальноправових принципів відносять: законність, верховенство
86
права, суверенітет держави, рівність усіх форм власності, право власності народу.
ЛІТЕРАТУРА
1.Податковий кодекс України // Голос України. – 2010. – № 229-230.
2.Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. –
2010. – № 50-51.
3.Закон України «Про Кабінет Міністрів України» – [Електронний ресурс] – Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>.
4.Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» – [Електронний ресурс] – Режим доступу :
<http://zakon.rada.gov.ua>.
5.Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» – [Електронний ресурс] – Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>.
6.Указ Президента України №1085/2010 від 09.12.2010 р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» – [Електронний ресурс] – Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>.
7.Указ Президента N 499/2011 від 23 квітня 2011 р. «Положення про Державну фінансову інспекцію України» – [Електронний ресурс] – Режим доступу : <http://zakon.rada.gov.ua>.
8.Воронова Л. К., Криницкий И. Е., Кучерявенко Н. П. Финансовое право. – Харьков : Право, 2006.
9.Воронова Л. К., Кучерявенко Н. П. Финансовое право. – Харьков : Легас, 2003.
10.Грачева Е. Ю., Соколова З. Д. Финансовое право. – М. : Юристь,
2002.
11.Карасева М. В. Финансовое правоотношение. – М. : Изд-во НОРМА,
2001.
12.Орлюк О. П. Фінансове право. – К. : Юрінком Інтер, 2003.
13.Опарін В. М. Фінансова система України (теоретико-методологічні аспекти). Монографія. – К. : КНЕУ, 2005.
14.Романенко О. Р. Фінанси : підручник. – К. : КНЕУ, 2004.
15.Финансовое право / Под ред. Е. Ю. Грачевой, Г. П. Толстопятенко. - М. : ООО «ТК Велби», 2003.
16.Финансовое право / Под ред. проф. И. Н. Пахомова. – Харьков : ООО
«Одиссей», 2003.
17.Финансы : учебник для вузов / Под ред. Л. А. Дробозиной. – М. : ЮНИТИ, 2000.
87
Тема 5
ПОДАТКИ. ПОДАТКОВА СИСТЕМА
5.1. Економічна сутність і функції податків
В умовах ринкової економіки фінансова політика держави базується на системі фінансових регуляторів. Такими фінансовими регуляторами є насамперед податки, які забезпечують вилучення і перерозподіл вилученого створеного валового внутрішнього продукту і формування централізованих фондів грошових фондів держави.
Податки, як головне джерело державних доходів, мають багатовікову історію. Цілісна система оподаткування в кожній країні сформувалась в результаті тривалого періоду становлення і розвитку держави [8]. Податки являються фінансовою категорією, яка досить складна і надзвичайно ефективно впливає на всі економічні явища та процеси. За економічним змістом податки виступають формою фінансових відносин між державою й членами суспільства. Економічна природа податку полягає у з’ясуванні його призначення, об’єкта оподаткування й джерела сплати, а також визначенні впливу на суб’єктів оподаткування і на економіку в цілому. Податки є найбільш ефективним інструментом регулювання економічних процесів та обов’язковим елементом економічної системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона обирає та які політичні сили перебувають при владі.
Податки також приймають участь в перерозподілі нової вартості, виступають частиною єдиного процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин, які й формують їх суспільний зміст. Суспільний зміст податків дає можливість проникнути в їх глибинну сутність, дозволяє розкрити внутрішній зміст і еволюцію, найважливіші ознаки та особливості [4].
Податки мають й матеріальну основу, як частка грошових доходів суспільства, котра відчужена та привласнена за допомогою політичного примусу державою. Збільшення податкових доходів означає все більше усуспільнення національного доходу. Держава, таким чином, через податки і їх використання здійснює перерозподіл валового внутрішнього продукту в територіальному та галузевому аспектах, а також між різними соціальними групами [5, 6].
Отже, податки мають двоякий характер: з одного боку, вони виступають специфічною формою виробничих відносин, в чому і полягає їх суспільний зміст і, з другого боку, є часткою вартості національного доходу в грошовій формі, що характеризує їх матеріальний зміст.
Економічна сутність податків виявляється в грошових відносинах, які складаються у держави з юридичними і фізичними особами з приводу примусового вилучення частини створеної вартості і формування фонду
88
фінансових ресурсів держави. Процес примусового відчуження частки доходів юридичних осіб і громадян на загальносуспільні потреби характеризує односторонній рух вартості (від платника податку до держави) без еквівалентного обміну. Матеріальною основою податків є реальна сума грошових коштів, що мобілізуються державою.
Податковим відносинам притаманні свої відмінні особливості, що дають змогу виділити їх із загальної сукупності фінансових відносин. Зокрема, це обов’язковий характер податків та їх відносна безповоротність.
Податки – це головний фінансовий метод мобілізації державних доходів. Вони становлять від 80 % до 97 % доходної частини державного бюджету [7].
З січня 2011 року вступив в силу Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства [1].
Податковий кодекс визначено як цілісний, гармонійно пов’язаний та комплексний документ, який забезпечить досягнення балансу інтересів держави і платників податків, конкурентоспроможність вітчизняної податкової системи. Місія кодексу визначена через побудову сучасної, справедливої фіскальної політики, що забезпечує загальний характер оподаткування, рівність усіх платників податків перед законом, досягнення стратегічних цілей сталого розвитку в системі державного регулювання економіки [2].
Під час формування податкової бази Кодексу передбачалось досягнення наступних цілей [2]:
підвищення конкурентоспроможності національної економіки;
забезпечення сталого економічного розвитку, формування людського капіталу на інноваційно-інвестиційній основі за умови збільшення сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів;
реалізація збалансованої бюджетної політики на середньо- і довгострокову перспективу;
створення сприятливих фіскальних умов для залучення прямих іноземних інвестицій, активізації інвестиційно-інноваційної діяльності;
покращення позицій України у глобальному рейтингу «простоти ведення бізнесу» за показником «Cплата податків»;
забезпечення раціонального використання природних ресурсів;
створення фіскальних умов для детінізації доходів;
формування відповідального ставлення платників податків до виконання своїх податкових зобов'язань, забезпечення суттєвого зменшення масштабів ухилення від сплати податків;
подальше наближення податкового законодавства України до законодавства ЄС з урахуванням перспективи поглиблення економічної інтеграції з Європейськими Співтовариствами;
89
демократизація податкової служби, встановлення рівноправних відносин між платниками податків і податковими органами;
запровадження єдиного соціального внеску та покращення процедури його адміністрування.
Податкове законодавство України складається з Конституції України; Податкового Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими Кодексом. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору [1]. Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає: перелік загальнодержавних податків та зборів; перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад.
Відповідно до Податкового кодексу [1]:
податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку, іншого закону з питань оподаткування;
збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Риси податків притаманні обов’язковим
платежам:
податкові платежі – обов’язкові збори, які стягуються з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником (плата за землю, за користування надрами тощо);
відрахування, внески – обов’язкові збори з юридичних та фізичних осіб, яким притаманні ознаки цільового призначення (єдиний соціальний внесок).
Основними характерними особливостями податку в порівнянні з обов’язковими платежами є те, що він:
справляється на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачені пільги щодо даного податку;
90