Материал: Фінанси_Посібник

СТАВКИ ПОДАТКІВ

Рис. 5.3. Класифікаційні ознаки ставок податків

Податкова пільга – це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених податковим законодавством.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Податкова пільга надається шляхом:

податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та

збору;

встановлення зниженої ставки податку та збору;

звільнення від сплати податку та збору.

Норма оподаткування – відношення податкових надходжень до податкової бази.

Податкові канікули – відстрочення на певний період належних до сплати сум податків або певне звільнення від сплати податку протягом певного періоду.

Податковий період – період часу з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Податковий період може складатися з декількох звітних періодів. Базовий податковий (звітний)

96

період – період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених Кодексом, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку. Податковим періодом може бути:календарний рік; календарний квартал; календарний місяць; календарний день.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов’язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати, чи статися, або на подію, що повинна відбутися.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених Кодексом.

Податковий звіт – документ, що подається до податкової інспекції зі звітними даними про розрахунки з бюджетом.

В податковій практиці країн існує три способи стягнення податків

(рис. 5.4).

СПОСОБИ СТЯГНЕННЯ ПОДАТКІВ

Рис. 5.4. Способи стягнення податків в практиці оподаткування

Кадастр – це реєстр, що містить перелік типових об’єктів (землі, доходів), які класифікуються за зовнішніми ознаками, і встановлює середню дохідність об’єкта обкладання. До зовнішніх ознак відносяться, наприклад, по податку на землю – розмір ділянки, віддаленість від транспортних шляхів та ринків.

Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій форм і у національній валюті України.

97

5.3. Податкова система і податкова політика держави

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків й зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом порядку, становить

податкову систему України.

У сучасних умовах виділяються три чинники, що визначають податкову систему:

1)пропорції в розподілі функцій між центральними й місцевими органами влади, та управління, які склалися в країні;

2)питома вага податків і зборів у доходній частині бюджету;

3)ступінь контролю держави за органами місцевої влади.

Оскільки, податкова система відображає специфічні умови держави, то не існує держав з однаковими податковими системами. Проте, виділяють загальний показник, що характеризує податкову систему держави. Таким показником є показник податкового навантаження, який є відношенням загальної суми податку і збору та сукупного національного продукту [4].

З точки зору значимості податкової системи, а також з оцінки її реформування виділяють три рівні визначення податкової системи:

1)концептуальний;

2)стратегічний;

3)тактичний.

Концептуальний рівень свідчить, що податкові відносини, які засновані на відносинах власності повинні забезпечити стабільні фінансові відносини між державою та платниками податків.

Стратегічний рівень виходить з того, що податкову систему необхідно реформувати шляхом внесення певних змін у чинну систему оподаткування з метою досягнення ефекту.

Тактичний рівень зводиться до оцінки рішень та засобів, за допомогою яких здійснюється управління податковою діяльністю.

Структура податкової системи представлена на рис. 5.5. Податкова система складається з:

податкової політики держави;

сукупності законодавчих та виконавчих органів влади;

органів контролю, які забезпечують надходження податків у бюджет;

платників податків.

Податкова система – сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів та інших обов'язкових платежів, до бюджетів усіх рівнів, форм і методів їх уставлення, зміни, скасування, обчислення, сплати та стягнення, а також забезпечення відповідальності за вчинення правопорушень у сфері оподаткування, організація роботи по податковому контролю.

Діюча система оподаткування в Україні визначається Податковим кодексом України. Ставки, механізм стягнення податків, зборів та обов’язкових платежів, за виключенням мита, оскільки ці відносини регулюються митним законодавством не можуть бути встановлені та змінені іншими законами України, крім законів з питань оподаткування [1].

98

ПОДАТКОВА СИСТЕМА

Рис. 5.5. Складові системи оподаткування

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених Податковим кодексом, забороняється.

Перелік загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів подано в ст. 9 Податкового кодексу України [1]:

1)податок на додану вартість;

2)акцизний податок;

3)податок на прибуток підприємств;

4)податок на доходи фізичних осіб;

5)мито;

6)плата за землю;

7)рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

8)рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9)плата за користування надрами;

10)збір за спеціальне використання води;

11)збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

12)екологічний податок;

13)фіксований сільськогосподарський податок;

14)збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (застосовується до 1 січня 2015 року);

15)збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та

99

теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

16)збір за користування радіочастотним ресурсом України;

17)збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Перелік місцевих податків та зборів визначається ст. 10 Податкового кодексу України [1].

До місцевих податків належать:

1)податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2)єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1)туристичний збір;

2)збір за місця для паркування транспортних засобів;

3)збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (плата за торговий патент органами місцевого самоврядування встановлюється обов’язково, а у випадку не встановлення сплачується за мінімальними ставками).

Місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених Податковим кодексом України.

Чинним законодавством передбачено застосування спеціального податкового режиму, тобто системи заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб’єктів. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

В процесі господарювання податки суттєво впливають на діяльність господарюючих суб’єктів, податкова система виконує функцію структурування економіки, створює та посилює одні зв’язки або знищує інші. Недоцільно акцентувати увагу лише на наповненні бюджету з податкових джерел, ігноруючи при цьому те, яким чином процедура його наповнення впливає на економічні процеси.

Оскільки система оподаткування є одним із механізмів формування фінансових ресурсів держави та її бюджету, то податкова політика – це важлива частина фінансової політики держави. У свою чергу, складовими елементами податкової політики є:

1)принципи оподаткування;

2)законодавча база з питань оподаткування;

3)система взаємовідносин між платниками податків та контролюючими органами.

Історія розвитку оподаткування свідчить [3; 8; 9], що податки можуть бути не тільки джерелом поповнення бюджетів, але й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів. Свідоме використання податків для досягнення відповідних цілей проходить в рамках

100