Дипломная (вкр): Формування місцевих бюджетів

пряма та відбита від екранів близькість, несприятливий розподіл яскравості в полі зору;

фізичні перевантаження статичної та динамічної дії;

нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження);

при виборі розміщення робочих місць ПЕОМ необхідно враховувати, що вікна можуть давати близькість екранах дисплеїв і викликати значне осліплення в тих, хто сидить перед ними, особливо влітку та в сонячні дні;

приміщення з ПЕОМ повинні мати природне і штучне освітлення. При незадовільному освітленні знижується продуктивність праці оператора ПЕОМ, можливі короткозорість, швидка втомленість;

не допускається розташування робочих місць ПЕОМ в підвальних приміщеннях;
 поверхня підлоги має бути рівною, без вибоїн, неслизькою, зручною для очищення та вологого прибирання, мати антистатичні властивості;

при розміщенні робочих місць необхідно виключити можливість прямого засвічування екрана джерелом природного освітлення.

вимоги до освітлення для візуального сприймання операторами інформації з двох різних носіїв (з екрана ВДТ та паперового носія) різні.
Надто низький рівень освітленості погіршує сприймання інформації при читанні документів, а надто високий призводить до зменшення контрасту зображення знаків на екрані. Тому відношення яскравості екрана ВДТ до яскравості оточуючих його поверхонь не повинно перевищувати у робочій зоні 3:1;

штучне освітлення у приміщеннях з ВДТ треба здійснювати у вигляді комбінованої системи освітлення з використанням люмінесцентних джерел світла у світильниках загального освітлення, які слід розташовувати над робочими поверхнями у рівномірно-прямокутному порядку;

штучне освітлення повинно забезпечити на робочих місцях ПЕОМ освітленість 300 - 500 лк.;

при природному освітленні слід передбачити наявність сонцезахисних засобів, з цією метою можна використовувати плівки з металізованим покриттям або жалюзі з вертикальними ламелями, що регулюються;

розташовувати робоче місце обладнане ВДТ, необхідно таким чином, щоб в поле зору оператора не потрапляли вікна або освітлювальні прилади; вони не повинні знаходитися й безпосередньо за його спиною;

на робочому місці має бути забезпечена рівномірна освітленість за допомогою переважно відбитого або розсіяного світла розподілу;

світлових відблисків з клавіатури, екрана та від інших частин ВДТ у напрямку очей оператора не повинно бути. Для їх виключення необхідно застосовувати спеціальні екранні фільтри, захисні козирки або розташовувати джерела світла паралельно напрямку погляду на екран ВДТ з обох сторін;

не бажано, щоб одяг оператора був світлим і особливо блискучим;

робочі місця з ВДТ повинні розташовуватись на відстані не менше як 1,5 м від стіни з віконними прорізами, від інших стін - на відстані 1м; між собою на відстані не менше як 1,5 м.;

основним обладнанням робочого місця оператора ВДТ є монітор, клавіатура, робочий стіл, стілець (крісло); допоміжним - пюпітр, підставка для ніг, шафи, полиці та інше.

При розташуванні елементів робочого місця слід враховувати:

робочу позу оператора;

простір для розміщення оператора;

можливість огляду елементів робочого місця;

можливість огляду простору за межами робочого місця;

можливість робити записи, розміщення документації і матеріалів, які використовує оператор (користувач);

взаємне розташування елементів робочого місця не повинно заважати виконанню всіх необхідних рухів та переміщень для експлуатації ПЕОМ; сприяти оптимальному режиму праці і відпочинку, зниженню втоми оператора (користувача);

розташовувати ВДТ на робочому місці необхідно так, щоб поверхня екрана знаходилася на відстані 500 - 600 мм від очей оператора (користувача), в залежності від розміру екрана;

необхідно стало розташовувати клавіатуру на робочому столі, не допускаючи її хитання або на окремому столі на відстані 100 - 300 мм від краю ближче до працюючого. Положення клавіатури та кут її нахилу повинен відповідати побажанням операторі (користувача) - кут нахилу в межах 5 - 15°;

принтер треба розташовувати так, щоб доступ до нього оператора (користувача) та його колег був зручним; щоб максимальна відстань до клавіш управління принтером не перевищувала довжину витягнутої руки (по висоті 900 - 1300 мм, по глибині 400 - 500 мм);

конструкція робочого столу повинна забезпечувати можливість оптимального розміщення на робочій поверхні обладнання, що використовується, з урахуванням його кількості, розмірів, конструктивних особливостей (розмір ВДТ, клавіатури, принтера, ПЕОМ та інше) та характеру його роботи;

крісло повинно забезпечувати підтримування раціональної робочої пози під час виконання основних виробничих операцій, створювати умови для зміни пози. З метою попередження втоми крісло повинно забезпечувати зниження статичного напруження м'язів шийно-плечової ділянки та спини;

раціональна поза оператора (користувача): розташування тіла при якому ступні працівника розташовані на площині підлоги або на підставці для ніг, стегна зорієнтовані у горизонтальній площині, верхні частини рук - вертикальні, кут ліктьового суглоба коливається у межах 70 - 90°, зап'ястя зігнуті під кутом не більше ніж 20°, нахил голови - у межах 15 - 20°, а також виключені часті її повороти.

Для забезпечення оптимальної робочої пози оператора (користувача) необхідно:

засоби праці, з якими оператор (користувач) має тривалий або найбільш частий зоровий контакт, повинні розташовуватися у центрі зони зорового спостереження та моторного поля;

забезпечити відстань між найважливішими засобами праці, з якими оператор (користувач) працює найбільш часто близько до 500 мм;

трудові завдання операторів (користувачів) розробляти з урахуванням мінімізації перепадів яскравості між найбільш важливими об'єктами зорового спостереження;

крім даної інструкції оператор (користувач) повинен виконувати інструкцію по безпечній експлуатації ПЕОМ заводу - виробника;

за не виконання даної інструкції оператор (користовувач) несе відповідальність згідно з чинним законодавством;

сільський голова повинен забезпечити оператора (користувача) інструкціями з охорони праці [26].

3.3 Заходи щодо дій в надзвичайних ситуаціях та поліпшення умов праці

Правила пожежної безпеки регламентуються «Правилами пожежної безпеки» та Законом України «Про пожежну безпеку» [27].

Відповідальність за пожежну безпеку Управління, своєчасне виконання протипожежних заходів, організацію пожежної охорони, забезпечення засобами пожеже гасіння, роботу пожежно-технічної комісії та добровільних пожежних дружин несе сільський голова.

Відповідальність за пожежну безпеку побутових та допоміжних підсобних приміщень несуть посадові особи, в розпорядженні яких знаходяться ці приміщення.

В сільській раді забороняється:

загороджувати проїзди, проходи та виходи в будівлях;

складувати матеріали поблизу пожежних щитів та загороджувати підходи до них;

палити в місцях зберігання та використовування легкозаймистих, горючих та вогненебезпечних матеріалів та речовин.

У місцях, небезпечних в пожежному відношенні, повинні бути вивішені: попереджувальні написи про заборону паління; плакати на протипожежні теми; інструкції по додержанню заходів пожежної безпеки.

Кожний працівник у разі виникнення пожежі повинен: негайно повідомити про пожежу сільського голову, який має вжити заходів щодо евакуації людей, рятування матеріальних цінностей та повідомити пожежну частину; приступити до гасіння пожежі наявними засобами пожеже гасіння; зустріти прибуваючі пожежні підрозділи, інформувати їх про місце пожежі та наявність там людей.

Основні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки в службових приміщеннях:

в кожному приміщенні меблі та обладнання повинні розміщуватись таким чином, щоб забезпечувався вільний евакуаційний прохід до дверей із приміщення (завширшки не менш ніж 1 м). Евакуаційні шляхи та виходи необхідно постійно утримувати вільними;

електромережі, електроприлади та апаратура повинні експлуатуватись тільки в справному стані, з урахуванням рекомендацій підприємств - виробників. У випадку виявлення несправності електромережі, вимикачів, розеток та інших електровиробів слід негайно вимкнути їх та прийняти необхідні заходи до приведення у пожеже безпечний стан;

документи, папір та інші матеріали слід зберігати на відстані не менш ніж 1 м від електрощитів та електрокабелів, 0,5 м - від світильників, 0,25 м - від приладів опалення;

засоби протипожежної безпеки (пожежна сигналізація, первинні засоби пожеже гасіння), які є в приміщенні, слід утримувати у справному стані;

всі працівники повинні проходити протипожежні інструктажі, вміти користуватися наявними вогнегасниками, іншими первинними засобами пожеже гасіння, а також знати їх місцезнаходження. Відстань від найбільш віддаленого місця приміщення до місця розміщення вогнегасника не повинно перевищувати 20 м.

Забороняється:

використовувати тимчасові електромережі, застосовувати саморобні плавкі вставки в запобіжниках, експлуатувати світильники зі знятими ковпаками, використовувати самородні продовжувачі, які не відповідають вимогам правил пристроїв електроустановок;

використовувати вимикачі, розетки, штепсельні розетки для вішення одягу та інших предметів, обгортати електролампи та світильники, заклеювати ділянки електромережі горючою тканиною та папером;

використовувати побутові електрокип’ятильники, чайники без негорючих підставок, залишати без нагляду увімкненими до електромережі комп’ютери та ін.;

захаращувати підступи до засобів пожеже гасіння;

палити, проводити зварювальні та інші вогняні роботи без оформлення відповідного дозволу, використовувати легкозаймисті речовини.

По закінченню роботи:

оглянути приміщення, переконатись у відсутності порушень, які можуть спричинити пожежу;

вимкнути освітлення, електроживлення приладів та обладнання (за винятком електрообладнання, яке повинно працювати цілодобово).

негайно повідомити пожежну частину за телефоном «101», вказати при цьому адресу, кількість поверхів, місце виникнення пожежі, наявність людей, своє прізвище, за необхідністю прийняти заходи з евакуації людей;

знеструмити будівлю;

повідомити о пожежі начальника управління;

поводити гасіння пожежі існуючими засобами, організувати зустріч пожежного підрозділу [28, 29].

Зміна стану умов і охорони праці характеризується підвищенням рівня безпеки праці, поліпшенням санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних показників.

Поліпшення санітарно-гігієнічних показників характеризується зменшенням вмісту шкідливих речовин у повітрі, поліпшенням мікроклімату, зниженням рівня шуму й вібрації, посиленням освітленості.

Зростання психофізіологічних показників визначається скороченням фізичних і нервово-психічних навантажень, у тому числі монотонності праці.

Поліпшення естетичних показників характеризується раціональним компонуванням робочих місць та машин, упорядкуванням приміщень і території, поєднанням кольорових відтінків тощо.

Зміни стану виробничого середовища за факторами оцінюються різницею абсолютних величин до і після впровадження заходів, а також порівнянням відносних показників, що характеризують ступінь відповідності тих чи інших факторів гранично допустимим концентраціям, гранично допустимим рівням або заданим рівням. Комплексна оцінка зміни стану умов праці здійснюється за показниками приросту кількості робочих місць, на яких умови праці приведені у відповідність до нормативних вимог.

Соціальні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці визначаються наступними показниками:

збільшенням кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам, й скороченням чисельності працюючих у незадовільних умовах праці;

зниженням рівня виробничого травматизму;

зменшенням кількості випадків професійної захворюваності, пов’язаною з незадовільними умовами праці;

скороченням кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи професійної захворюваності;

зменшенням плинності кадрів через незадовільні умови праці.

Для оцінки соціальних результатів можуть використовуватися також інші показники - ступені задоволення працею та її престижності тощо. Показники соціальної і соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величини соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, необхідних для їх здійснення.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці виражаються у вигляді економії за рахунок зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань як в економіці в цілому, так і на кожному підприємстві.

Висновки до розділу 3

Питання з охорони праці є одним з найважливіших на сучасному етапі життя нашого суспільства, у період коли роботодавці ставлять для себе основним завданням як найшвидше й з мінімальним вкладенням засобів отримати найбільший прибуток, мало уваги приділяється, а часом і взагалі ігноруються вимоги безпеки праці.

Охорона праці - це багатогранне поняття, під ним слід розуміти не тільки забезпечення безпеки працівників під час виконання ними службових обов'язків, насправді воно охоплює різні заходи. Наприклад, профілактика професійних захворювань, організація повноцінного відпочинку й харчування працівників під час робочих перерв, забезпечення їх необхідним спецодягом і гігієнічними засобами й навіть виконання соціальних пільг і гарантій. Правильний підхід до організації охорони праці на підприємстві, грамотне використання різних нематеріальних способів стимулювання працівників дають останнім необхідне почуття надійності, стабільності й зацікавленості керівництва у своїх співробітниках. Таким чином, завдяки налагодженій охороні праці знижується також плинність кадрів, що в свою чергу благотворно впливає на стабільність усієї установи.

РОЗДІЛ 4. ТЕНДЕНЦІЇ РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В КОНТЕКСТІ ПРОБЛЕМ БЮДЖЕТНОГО ПЛАНУВАННЯ ТА ВИКОНАННЯ

4.1 Концепція реформування місцевих бюджетів

Концепція реформування місцевих бюджетів пов'язана з делегуванням, державними органами влади, низки повноважень, які є, на сьогоднішній момент, у функціях державних органів влади. Зокрема, координація вектора соціального розвитку регіону та перегляд системи бюджету освіти, централізованих доходів у державі.

На даний момент діє Концепція реформування місцевих бюджетів [30]. Вона спрямована на проведення у період до 2014 року реформи у сфері місцевих бюджетів відповідно до стратегічного завдання регіональної політики - створення умов для підвищення конкурентоспроможності регіонів, забезпечення їх сталого розвитку, високої продуктивності виробництва та зайнятості населення.

Концепцію розроблено на основі та на виконання Конституції і законів України, а також з урахуванням положень, передбачених прогнозом показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2008-2010 роки, схваленим постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2006р. №1359, Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006р. №1001 (Офіційний вісник України, 2006р., №30, ст.2132), і Декларацією цілей та завдань бюджету на 2008 рік (Бюджетною декларацією), схваленою постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007р. №316 (Офіційний вісник України, 2007р., №16, ст.602), виходячи з принципів Європейської хартії місцевого самоврядування.