районам спільного користування. Даний принцип вперше був сформульований Декларацією ООН з проблем навколишнього середовища (1972 р). Розвиток зазначений принцип отримав у Конвенції про трансграничне забруднення повітря на великі відстані 1979 р. і Конвенції про оцінку дії на навколишнє середовище в трансграничному контексті 1991 р., а також в інших міжнародних документах.
Принцип неприпустимості радіаційного забруднення навколишнього середовища охоплює і мирне, і воєнне використання ядерної енергетики. Принцип заборони воєнного і будь-якого іншого ворожого використання способів дії на природне середовище передбачає обов’язок держав вживати всі необхідні заходи по забороні використання способів і методів, які можуть мати широкі, довгострокові наслідки для навколишнього середовища. При розгляді даного принципу ключове значення мають такі міжнародні документи, як Конвенція про заборону воєнного або будь-якого іншого ворожого використання способів дії на природне середовище 1976 р. і Додатковий протокол 1977 р. до Женевських конвенцій 1949 р. Даний принцип закріплено і у Всесвітній хартії природи 1982 р. У принципі 5 Хартії проголошується: «природу необхідно оберігати від шкоди, що може бути заподіяна воєнними і іншими ворожими діями». Принцип 20 говорить про необхідність уникати воєнних дій, які завдають шкоду природному середовищу.
Принцип захисту екологічних систем Світового океану зобов’язує держави вживати всі необхідні заходи по запобіганню, скороченню і збереженню під контролем забруднення морського середовища зі всіх можливих джерел. Даний принцип якнайповніше відображений в Конвенції ООН по морському праву 1982 р.
Серед інших принципів можна назвати принцип забезпечення екологічної безпеки. Даний принцип починає формуватися останніми роками і накладає на держави обов’язок здійснювати військово-політичну і економічну діяльність таким чином, щоб забезпечити збереження і підтримку адекватного стану навколишнього середовища. Тут же постає питання про обов’язкову екологічну експертизу міжнародних проектів, договорів, дія яких може відбитися на стані навколишнього середовища. Адже екологічна експертиза є основною умовою забезпечення екологічної безпеки.
318
Принцип контролю за дотриманням міжнародних договорів з довкілля охорони передбачає створення розгалуженої системи міжнародного контролю і моніторингу якості навколишнього середовища. Контроль і моніторинг повинні здійснюватися на глобальному, регіональному і національному рівнях на основі міжнародно-визнаних критеріїв і параметрів.
Принцип міжнародно-правової відповідальності держав за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу. Поки що цей принцип остаточно не склався, але його визнання поступово розширюється. На сучасному етапі в міжнародних документах йдеться про співробітництво у використанні таких заходів у області захисту навколишнього середовища, як: своєчасне надання державами один одному необхідної інформації про потенційні і реальні екологічні загрози; проведення взаємних консультацій; взаємодопомога в ліквідації наслідків екологічних загроз на території один одного і т.п. Принциповий підхід в даному питанні полягає в тому, що держави забезпечують виконання прийнятих ними міжнародних зобов’язань із захисту навколишнього середовища і недопущення трансграничного забруднення всіма вказаними органами, організаціями і особами, вживаючи з цією метою найбільш ефективні заходи. В цілому можна передбачити, що принцип міжнародно-правової відповідальності держав за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу, повинен отримати необхідний розвиток в найближчому майбутньому. Без чіткої регламентації міжнародно-правових норм про відповідальність в даній сфері і ефективних механізмів їх реалізації вплив на споживче ставлення до природи багатьох держав у принципі неможливо.
Крім того, виділяють такі принципи, як: співробітництво в надзвичайних екологічних ситуаціях; науково-технічна співробітництво у області охорони навколишнього середовища, включаючи заохочення розробки, прикладного використання, розповсюдження і передачі технологій; право кожного на здорове плідне життя в гармонії з природою; пріоритет екологічних прав і інтересів людини в процесі безперервного соціально-економічного розвитку. Разом з тим, виділяючи принципи міжнародного екологічного порядку, слід говорити про формування всеосяжного принципу захисту екологічних прав людини, який включає такі елементи, як: обов’язок держав забезпечити право народів, що проживають на території, на користування і розпорядження природними ресурсами своїх територій; право народу на розвиток в
319
сприятливому для нього навколишньому середовищі; право людини на отримання достовірної екологічної інформації і т.д.. Більш того, забезпечення даних прав, закріплених в міжнародних документах, передбачає їх захист як на національному, так і на міжнародному рівні.
9.4 ЕКОНОМІЧНІ ВАЖЕЛІ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
До складу механізму управління природокористуванням, який в країнах високого економічного розвитку почав формуватися з початку 70-х років, а в Україні фактично лише з початку 90 х років XX століття, входить п’ять важелів: 1) державно-адміністративна система управління, регулювання і контролю за природокористуванням охороною довкілля; 2) екологічне законодавство та механізм його реалізації; 3) економічні методи управління; 4) превентивні методи, куди насамперед входить планування, особливе перспективне, та екологічна експертиза господарської діяльності; 5) виховні методи, які передбачають формування екологічного мислення, екологічної свідомості.
Взаємозалежність роботи кожного важелю у системі управління настільки тісна, що недостатня сформованість кожного з них гальмує або навіть унеможливлює функціонування механізму управління в цілому. Так, недостатня розгалуженість екологічного моніторингу в Україні обумовлює низький рівень забезпечення інформацією про стан компонентів довкілля – повітря, води та ґрунтів і, це не дозволяє ефективно застосовувати інші важелі – правові та економічні. З другого боку, ефективне використання економічних методів впливу на забруднювачі, а саме платежів за ресурси та платежів за забруднення та ін., гальмує недосконалість законодавчої бази.
В умовах трансформації економіки України все більшого значення набирають економічні методи управління. Основні принципи, на яких базується екологічна політика у розвинутих країнах, стосуються саме економічного механізму. Так, принцип вартості втрачених можливостей вимагає, щоб при використанні обмеженого ресурсу враховувалась вартість і невикористаної альтернативи. Вартість втрачених можливостей – це різниця прибутків, які виникають при використанні довкілля для розміщення відходів та використання тієї ж місцевості для сільськогосподарського виробництва.
320
Принцип «забруднювач платить» у відповідності з рекомендаціями Організації економічного співробітництва (1972 р.) означає, що забруднювач покриває всі витрати по ліквідації цього забруднення або до скорочення його до рівня відповідних стандартів, а також забруднювач має право відшкодувати свої природоохоронні витрати через ціни на свою продукцію та послуги. Принцип довготривалої перспективи передбачає врахування економічних збитків від забруднення і вартість охорони довкілля на перспективу, бо і забруднення накопичується з часом, і необхідний певний час для нагромадження капіталу для впровадження природоохоронних заходів. Принцип «природокористувач платить» передбачає відшкодування витрат на використання ресурсу та його відновлення.
Економічні методи виконують стимулюючі, регулювальні та каральні функції. Найбільшу ефективність серед них мають наступні.
1.Гнучка система податків з урахуванням регіональних особливостей як екологічної ситуації, так і рівня економічного розвитку регіону. Саме через податки можна привести у відповідність вартість продукції з витратами, враховуючи видатки на охорону природи та відшкодування збитків, які завдано довкіллю; а також через систему податків є можливість дотримуватися стратегії, коли збитки відшкодовує забруднювач, а не суспільство в цілому. На сьогоднішньому рівні розвитку економіки України доцільно застосовувати диференційований підхід до системи оподаткування. В умовах економічної кризи особливо ефективна відміна податків у разі впровадження нових ресурсота енергозберігаючих технологій, систем очищення чи утилізації відходів, а також у разі перепрофілювання виробництва. Пільгові податки доцільно впроваджувати державним та приватним підприємствам, які надають екологічні послуги. І навпаки, деяке підвищення податків можна застосувати для екологічно небезпечних виробництв. Для прикладу, в США майже в 30 штатах очисні споруди та обладнання не обкладалися податком на власність, у 24 штатах ця категорія промислового обладнання звільнена від податків із продажу; в 16 штатах не стягуються податки за оренду очисного обладнання.
2.Державні субсидії; широко застосовуються в розвинених країнах, де приватний промисловий капітал отримує різноманітну допомогу в царині охорони довкілля. Особливе місце в цій допомозі посідають державні субсидії. Поряд із прямим субсидуванням промисловості у США, наприклад, широко використовується непряме субсидування: субсидії, що надаються
321
муніципалітетом, використовуються на будівництво очисних споруд та перероблення промислових відходів. Отримання субсидій певною мірою заохочує подальше капіталовкладення, веде до збільшення поточних витрат підприємств на охорону довкілля. Важливу роль відіграє фінансування урядом наукових розробок і досліджень екологічних проблем. У США практично три чверті наукового бюджету Агентства з питань довкілля (ЕПА) спрямовуються на оплату контрактів і субсидій з окремих розробок, що здійснюються головним чином у промисловості.
3.Кредитування природоохоронної діяльності, пільгове для тих підприємств, які впроваджують ресурсота енергозбереження чи очисне обладнання, і збільшені відсотки на позики для «забруднювальних» проектів.
4.Прискорена амортизація основних фондів – підприємство, завищуючи амортизаційні відрахування, скорочує обсяг оподаткованого прибутку. В США, наприклад, Закон про реформу податкової системи встановив утричі коротший термін амортизації для очисного обладнання проти обладнання промислового.
5.Платежі за ресурси та платежі за забруднення. Саме в них криються великі резерви покращення економічного механізму природокористуванням. У багатьох країнах впровадження плати за забруднення приводить до істотного зменшення природоохоронних витрат, оскільки підприємства з низькою вартістю ліквідації забруднень прагнуть до максимального їх скорочення, а за високої вартості природоохоронних заходів, забруднення хоч і надходить у природне середовище, та високі штрафи за це дозволяють державним органам концентрувати значні ресурси для природоохоронних цілей. Ще одна важлива перевага платіжної системи полягає в тому, що забруднювач має новий спектр вибору рішень – забруднювати і платити, зупинити своє виробництво, інвестуватиме очисне обладнання, внести зміни у виробничу технологію, в номенклатуру виробництва тощо. Надання підприємствам свободи вибору альтернативних рішень щодо плати за забруднення середовища створює певні передумови не лише для зменшення вартості боротьби з забрудненням, а й зменшує виробничі витратив цілому.
Узагальному вигляді розрізняють шість видів платежів за ресурси:
1) платежі за право користування природними ресурсами; 2) плата за відтворення та охорону природних ресурсів; 3) рентні платежі за експлуатацію кращих природних ресурсів; 4) штрафні платежі за понаднормове використання природних ресурсів; 5) компенсаційні платежі
322