Материал: Kriminalne_pravo_praktikum

Кримінальне право України. Практикум

Зразок розв’язання задачі з Загальної частини кримінального права щодо комплексного застосування інститутів, які стосуються злочину.

ЗАДАЧА

Буцан, судимий за розбій, пiсля вiдбуття покарання органiзував стійку групу для вчинення квартирних крадiжок. До неї увiйшли ранiше несудимi Панько та Скорик. В межах підготовки до вчинення крадіжок учасники групи розробили єдиний план скоєння злочинів та розподілили між собою функції.

Спочатку група здiйснила крадiжку з квартири Марковського, заподiявши йому майнову шкоду на суму 442 тис. 850 грн.

Потiм усi троє проникли в квартиру Голубовича, склали у двi великi валiзи його майно вартiстю 657 тис. 200 грн., але при винесеннi валiз з квартири були помiченi сусiдкою Колядою, яка зчинила галас. Незважаючи на це, Буцан, Панько та Скорик збiгли з валiзами вниз, сiли в автомобiль, що належав Паньку, i втекли, але невдовзі були затримані.

Бiльшу частину майна, викраденого з квартири Марковського, вартiстю 28 тис. 600 грн. Буцан продав Шумському, якого попередив, що це майно здобуте внаслiдок квартирної крадiжки.

Ознайомтесь iз статтями 185 i 186 КК України, а також з абзацом 2 п. 6 та абзацом 6 п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про корисливi злочини проти приватної власностi» вiд 25 грудня 1992 р. № 12.

Яка має бути кримiнально-правова оцiнка дiй Буцана, Панька, Скорика та Шумського?

РIШЕННЯ

1. Уточнення та попередня оцiнка фактичних обставин.

1.1.Оскільки в умовах задачі не зазначено інше, будемо вважати, що єдиним планом злочинної діяльності групи не передбачалась ситуація, яка мала місце в другому епізоді, а вчинені суб’єктами дії після зчинення галасу сусідкою не охоплювались їх умислом на початковому етапі вчинення злочину.

1.2.Вартiсть викраденого майна з квартир Марковського та Голубовича дозволяє визнати обидва злочини вчиненими у особливо великих розмірах (в обох випадках ця вартість більше, ніж у шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

Глава 4. Методичні рекомендації щодо розв’язання задач

1.3. Вiдсутнiсть в умовах задачi даних про мету придбання Шумським викраденого майна зумовлює висновок про вiдсутнiсть у його дiях ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

2.Попередні висновки щодо видів злочинів, які вчинили суб’єкти.

Вчинений Буцаном, Паньком та Скориком перший злочин містить ознаки крадiжки (ст. 185 КК); вчинене ними у другому епізоді містить ознаки крадіжки та грабежу (ст. 185, ст. 186 КК; докладнiше див. пiдпункти 2, 5 пункту 3 даного рішення).

Дiї Шумського мiстять ознаки злочину, передбаченого ст. 198

КК.

3.Вплив окремих інститутів, що стосуються злочину, на кримінально-правову оцінку діянь суб’єктів.

3.1.Стадiї вчинення злочинiв. Вчиненi суб’єктами злочини є закiнченими. У перших двох епiзодах суб’єкти перемiстили вилучене ними з квартир майно не лише за межi цих квартир, а й за межi будинкiв i тим самим дiстали реальну можливiсть початкового розпорядження цим майном. I хоч у другому епiзодi дiї суб’єктiв розпочалися як крадiжка, а закiнчилися як грабiж, вчинене в правозастосовнiй практицi розглядається як єдиний (одиничний) злочин (докладнiше див. пiдпункт 5 даного пункту). Закiнченим є i злочин, який вчинив Шумський.

Вплив на квалiфiкацiю. Дiї всiх зазначених у задачi суб’єктiв квалiфiкуються без посилання на статті 14, 15 КК.

3.2.Спiвучасть у злочинi. Крадiжку i грабiж вчинено Буцаном, Паньком та Скориком у спiвучастi. Форма спiвучастi – спiвучасть «особливого роду», в даному випадку такий її рiзновид, як вчинення злочинiв органiзованою групою (Всі ознаки вчинення злочину організованою групою, передбачені ч. 3 ст. 28 КК, в діях суб’єктів наявні).

Вплив на квалiфiкацiю: а) дії всiх учасників органiзованої групи, які брали участь у вчиненнi злочинiв, незалежно від їх ролі у вчиненні злочинів, квалiфiкуються без посилання на ст. 27 КК; б) оскiльки юридичнi склади злочинiв, передбачених статтями 185 i 186 КК, передбачають як квалiфiкуючу ознаку (обтяжуючу обставину) їх вчинення «органiзованою групою», ця ознака i має iнкримiнуватись суб’єктам; в) квалiфiкуюча ознака спецiального суб’єкта (Буцана)

–«повторно»– при кваліфікації першого злочину iнкримiнується лише йому i на квалiфiкацiю дiй iнших спiвучасникiв не впливає; г) особлива роль Буцана як органiзатора i керiвника органiзованої гру-

Кримінальне право України. Практикум

пи на рiвнi квалiфiкацiї його дiй не дiстає вiдображення, але має бути врахована при призначеннi йому покарання.

Злочин, вчинений Шумським, ознак спiвучастi не мiстить (див. докладнiше пiдпункт 4 даного пункту).

3.3.Опосередковане вчинення злочинiв. За умовами задачi не вба-

чається.

3.4.Причетнiсть до злочину. Прояв даного iнституту кримiнального права вбачається у дiях Шумського. Має мiсце особливий рiзновид причетностi – заздалегiдь не обiцяне придбання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом,яке є окремим різновидом злочину, передбаченого ст. 198 КК.

Вплив на квалiфiкацiю. Дiї Шумського квалiфiкуються за ст. 198

КК.

3.5.Конкуренцiя кримiнально-правових норм. При квалiфiкацiї злочинiв, вчинених Буцаном, Паньком та Скориком, має мiсце конкуренцiя юридичних складiв злочинiв одного виду з обтяжуючими та особливо обтяжуючими обставинами (конкуренцiя квалiфiкованого та особливо квалiфiкованого (особливо кваліфікованих) складiв злочинiв): конкурують мiж собою склади злочинiв, передбаченi ч. 3 ст. 185 та ч. 5 ст. 185 КК – при квалiфiкацiї дiй Панька та Скорика; ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 5 ст. 185 КК – при кваліфікації дій Буцана; ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 186, ч. 5 ст. 186 КК – при квалiфiкацiї дiй Буцана,Панька та Скорика.

Вплив на квалiфiкацiю. У межах формули квалiфiкацiї суб’єктам iнкримiнується та частина вiдповiдної статтi Особливої частини КК, яка передбачає найбiльш обтяжуючу обставину, а в юридичному формулюваннi обвинувачення вказуються всi обтяжуючi обставини.

Своє рiдна конкуренцiя виникає також при квалiфiкацiї дiй суб’єктiв у другому епiзодi, коли має мiсце так зване «перетворення» («переростання») крадiжки у грабiж. Вiдповiдно до абзацу 2 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику

всправах про корисливi злочини проти приватної власностi» вiд 25 грудня 1992 р. № 12 такi дiї належить квалiфiкувати лише як грабiж. Таким чином, використовуючи цей основний правозастосовний аргумент, можна обґрунтувати висновок, що змiна менш небезпечної форми викрадення майна на бiльш небезпечну не утворює сукупностi злочинiв, а прiоритет щодо остаточної квалiфiкацiї має той юридичний склад злочину, який передбачає бiльш небезпечну форму викрадення майна. При цьому за змiстом роз’яснення, що мiститься в абзацi 6 п. 30 цiєї ж постанови Пленуму Верховного Суду України,

Глава 4. Методичні рекомендації щодо розв’язання задач

квалiфiкуючi ознаки (обтяжуючi обставини), якi мали мiсце на початковому етапi дій суб’єкта, iнкримiнуються йому при остаточнiй квалiфiкацiї його дій (хоча з позицій теорії кримінального права запропонований Пленумом Верховного Суду підхід викликає серйозні сумніви).

Вплив на квалiфiкацiю: а) дiї суб’єктiв у другому епiзодi квалiфiкуються лише за вiдповiдною частиною ст. 186 КК; б) при квалiфiкацiї їх дiй суб’єктам iнкримiнуються квалiфiкуючi ознаки «проникнення у житло» та «організованою групою», які мали місце на етапі вчинення незакінченого замаху на крадіжку.

3.6. Множиннiсть злочинiв. У дiях Буцана, Панька та Скорика вбачається множиннiсть злочинiв. При цьому в дiях Буцана має мiсце рецидив злочинiв, сукупнiсть злочинiв та повторнiсть злочинiв, а в дiях Панька та Скорика – повторнiсть та сукупнiсть злочинiв.

Вплив на квалiфiкацiю: а) сукупнiсть злочинiв – особам iнкримiновано кiлька рiзних юридичних складiв злочинiв, що вiдображено як у формулi квалiфiкацiї, так i в юридичному формулюваннi обвинувачення; б) повторнiсть злочинiв – при квалiфiкацiї дiй суб’єктiв за ч. 5 ст. 186 КК їм iнкримiновано квалiфiкуючу ознаку «повторно», що вiдображено лише в юридичному формулюваннi обвинувачення (за правилами квалiфiкацiї при конкуренцiї квалiфiкованого та особливо квалiфiкованого складiв злочину – див. пiдпункт 6 цього пункту); в) рецидив злочинiв – при квалiфiкацiї дiй Буцана за ч. 5 ст. 185 КК йому iнкримiновано квалiфiкуючу ознаку «повторно», яка в даному разі передбачає рецидив злочинів як спеціальний різновид їх повторності в межах і ст. 185, і ст. 186 КК (ця ознака також відображена лише в юридичному формулюваннi обвинувачення). У дiях Шумського множинностi злочинiв не вбачається.

4. Формула кримiнально-правової квалiфiкацiї.

Дiї Буцана необхiдно квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв, передбачених ч. 5 ст. 185; ч. 5 ст. 186 КК.

Дiї Панька та Скорика слiд квалiфiкувати за сукупнiстю злочинiв, передбачених ч. 5 ст. 185; ч. 5 ст. 186 КК.

Дiї Шумського необхiдно квалiфiкувати за ст. 198 КК. 5. Юридичне формулювання обвинувачення.

Буцан здiйснив таємне викрадення чужого майна – крадiжку, вчинену повторно, поєднану з проникненням у житло, вчинену в особливо великих розмірах, організованою групою (ч. 5 ст. 185 КК); вiдкрите викрадення чужого майна – грабiж, вчинений повторно, по-

Кримінальне право України. Практикум

єднаний з проникненням у житло, вчинений в особливо великих розмірах, організованою групою (ч. 5 ст. 186 КК).

Панько та Скорик здiйснили таємне викрадення чужого майна

– крадiжку, поєднану з проникненням у житло, вчинену в особливо великих розмірах, організованою групою (ч. 5 ст. 185 КК); вiдкрите викрадення чужого майна – грабiж, вчинений повторно, поєднаний з проникненням у житло, вчинений в особливо великих розмірах, організованою групою (ч. 5 ст. 186 КК).

Шумський здiйснив заздалегiдь не обiцяне придбання майна, завiдомо одержаного злочинним шляхом (ст. 198 КК).

Методичнi рекомендацiї щодо розв’язання задач iз Загальної частини кримiнального права в межах окремих iнститутiв, що стосуються покарання та iнших заходiв кримiнально-правового впливу.

Особливостi даного типу задач передбачають поглиблене дослiдження змiсту окремого iнституту (iнодi кiлькох iнститутiв), що стосується заходiв кримiнально-правового впливу. Як правило, рiшення таких задач не мiстить встановленої законом «процесуальної» форми власної кримiнально-правової оцiнки фактичних обставин, хоч окремі задачi можуть включати завдання щодо написання, наприклад, фрагмента резолютивної частини вироку з питань призначення покарання. Значно рiдше при розв’язаннi цього типу задач виникає необхiднiсть уточнення та попередньої оцiнки фактичних обставин, у багатьох випадках немає потреби в їх систематизацiї. Тому, зберiгаючи в цiлому таку ж форму, яку було наведено вище (див. методичнi рекомендацiї щодо розв’язання задач iз Загальної частини кримiнального права в межах окремих iнститутiв, що стосуються злочину), рiшення задач цього типу, як правило, за обсягом коротше, а за змiстом простiше.

Зразок розв’язання задачі з Загальної частини кримінального права в межах окремих інститутів, які стосуються покарання та інших заходів кримінально-правового впливу.

ЗАДАЧА

Вироком місцевого суду Харкiвського району м. Києва вiд 21 жовтня 2006 р. Мацака було засуджено за хулiганство, пов’язане з опором представникові влади, до позбавлення волi на строк 2 роки 6 мiсяцiв. Через півроку пiсля вiдбуття покарання стало вiдомо, що до винесення вироку вiн вчинив також крадiжку i грабiж.

Глава 4. Методичні рекомендації щодо розв’язання задач

Розглянувши справу, суд призначив Мацаку покарання за ч. 1 ст. 185 КК у виглядi виправних робiт на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 186 КК у виглядi позбавлення волi на строк 4 роки, а за сукупнiстю цих злочинiв – у виглядi позбавлення волi на строк 4 роки 6 мiсяцiв.

Дайте оцiнку рiшенню суду.

Напишiть фрагмент резолютивної частини вироку, в якому Мацаковi буде призначено остаточне покарання, обравши найбільш суворий з можливих його варіантів.

РIШЕННЯ

1.Уточнення та попередня оцiнка фактичних обставин. За ч. 2 ст. 186 КК дiї Мацака квалiфiковано за ознакою повторностi.

2.Систематизацiя фактичних обставин, якi стосуються iнституту призначення покарання. У такiй систематизацiї немає потреби.

3.Визначення конкретних правових, правозастосовних та теоретичних орiєнтирiв.

3.1. Правовими орiєнтирами є:

а) щодо призначення покарання у виглядi позбавлення волi на певний строк – санкцiї ч. 3 ст. 296, ч. 2 ст. 186 та ст. 63 КК;

б) щодо призначення покарання у виглядi виправних робiт – санкцiя ч. 1 ст. 185 та ст. 57 КК;

в) щодо призначення остаточного покарання за сукупнiстю злочинiв – ст. 70 КК;

г) щодо правил складання покарань та зарахування попереднього ув’язнення – ст. 72 КК.

3.2.Правозастосовними орiєнтирами є пункти 20–22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримiнального покарання» вiд 24 жовтня 2003 р.

№7.

3.3. Теоретичними орiєнтирами є положення науки кримiнального права щодо призначення покарання при так званiй розiрванiй сукупностi злочинiв.

4.Зiставлення фактичних обставин з правовими, правозастосовними та теоретичними критерiями в межах iнститутiв «Види покарань» та «Призначення покарання». У письмовому виглядi не наводиться.

5.Промiжнi та остаточнi висновки щодо кримiнально-правового змiсту фактичних обставин у межах iнститутiв «Види покарань» та «Призначення покарання».

Кримінальне право України. Практикум

5.1.Призначення покарання за окремi злочини, що утворюють сукупнiсть, вiдбулося у межах санкцiй ч. 3 ст. 296, ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК; при цьому порушення положень статей 57 i 63 КК не вбачається.

5.2.Призначення остаточного покарання за сукупнiстю злочинiв

упорядку ст. 70 КК вiдбулося з окремими порушеннями, до яких, зокрема, належать:

а) призначення остаточного покарання лише за два злочини, передбаченi ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК; у даному разi має мiсце так звана «розiрвана» сукупнiсть злочинiв i тому остаточне покарання необхiдно призначати за сукупнiстю не двох, а трьох злочинiв – з урахуванням покарання, призначеного за ч. 3 ст. 296 КК попереднiм вироком;

б) непроведення зарахування до призначеного за сукупнiстю злочинiв остаточного покарання, покарання, вiдбутого Мацаком за першим вироком; у даному разi пiдлягає зарахуванню вiдбуте ним покарання у виглядi 2 рокiв 6 мiсяцiв позбавлення волi за хулiганство, пов’язане з опором представникові влади (див. ч. 4 ст. 70 КК).

6. Написання фрагмента резолютивної частини вироку з питань, що стосуються призначення покарання. Конкретний змiст такого фрагмента зумовлений тим, що в ньому: а) збережено види i розмiри покарань, призначенi за окремi злочини, що утворюють сукупнiсть; б) усунуто помилки (порушення), якi були зазначенi вище, при призначеннi остаточного покарання за правилами ст. 70 КК; в) принцип призначення остаточного покарання у виглядi позбавлення волi на певний строк i, вiдповiдно, його розмiр визначено за найбільш суворим варіантом; г) вихiднi данi вироку, яким Мацак засуджений за ч. 3 ст. 296, а також дата взяття його пiд варту за останньою кримiнальною справою є умовними.

З урахуванням зазначеного фрагмент резолютивної частини вироку має такий вигляд:

«Визнати Мацака Олександра Iвановича винним у вчиненнi злочинiв, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК.

Призначити Мацаку О. I. покарання за ч. 1 ст. 185 КК – у видi виправних робiт на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 186 КК – у видi позбавлення волi на строк 4 роки.

На пiдставi ч.ч. 1 – 4 ст. 70 КК та з урахуванням вироку місцевого суду Харкiвського району м. Києва вiд 21 жовтня 2006 р. шляхом повного складання покарань, призначених О. I. Мацаку за злочини,

Глава 4. Методичні рекомендації щодо розв’язання задач

передбаченi ч. 3 ст. 296, ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК, визначити остаточне покарання за сукупністю вчинених ним злочинів у видi позбавлення волi на строк сім років два місяці.

Зарахувати в строк призначеного покарання покарання, відбуте О. I. Мацаком за вироком місцевого суду Харкiвського району м. Києва вiд 21 жовтня 2006 р. —два роки шість мiсяцiв позбавлення волi, остаточно визначивши до вiдбування покарання у видi позбавлення волi на строк чотири роки вісім мiсяцiв.

Строк покарання обчислювати з 20 листопада 2009 р., зарахувавши в цей строк час тримання О. I. Мацака пiд вартою за останньою кримiнальною справою».

7. Вiдповiдь на конкретнi запитання (завдання). Дана в межах пунктiв 5 i 6 цього рiшення.

Методичнi рекомендацiї щодо розв’язання задач з Особливої час-

тини кримiнального права. Бiльш високий рiвень засвоєння студентами змiсту норм кримiнального права, положень правозастосовної практики i кримiнально-правової теорiї зумовлюють такi особливостi розв’язання даного типу задач: а) значне скорочення промiжних висновкiв у межах встановлення кримiнально-правового змiсту фактичних обставин; вiдтворення у рiшеннi таких висновкiв лише у найбiльш загальнiй формi; б) максимальне використання у рiшеннi основних правозастосовних аргументiв; в) формулювання у рiшеннi лише тих положень теорiї кримiнального права, якi стосуються спiрних та (або) найбiльш складних питань кримiнально-правової квалiфiкацiї; г) забезпечення повноти, точностi та коректностi при написаннi формули кримiнально-правової квалiфiкацiї (у переважнiй бiльшостi випадкiв – формули квалiфiкацiї злочинiв) та юридичного формулювання обвинувачення.

З урахуванням зазначених особливостей рiшення даного типу задач включає такi елементи:

1.Уточнення та попередня оцiнка фактичних обставин.

2.Промiжнi висновки щодо видiв та особливостей злочинiв, ознаки яких вбачаються у дiяннях суб’єктiв.

3.Обґрунтування кримiнально-правової квалiфiкацiї (квалiфiкацiї злочинiв) з використанням оосновних правозастосовних аргументiв.

4.Обґрунтування кримiнально-правової квалiфiкацiї (квалiфiкацiї злочинiв) з позицiй теорiї кримiнального права.

Кримінальне право України. Практикум

5.Формула кримiнально-правової квалiфiкацiї (квалiфiкацiї злочинiв).

6.Юридичне формулювання обвинувачення (iнша форма кримi- нально-правової оцiнки).

При цьому першi чотири елементи рiшення задачi можуть викладатися у довiльнiй формi i навiть з допустимими скороченнями, а два останнi елементи мають бути написанi з додержанням вiдповiдних вимог i без скорочень. У деяких випадках викладач може дозволити студентам вирiшувати задачi без повноцiнного письмового вiдтворення усiх названих вище елементiв, однак i в цьому разi написання третього, п’ятого i шостого елементiв рiшення є обов’язковим.

Зразок вирішення задачі з Особливої частини кримінального права.

ЗАДАЧА

Петруня, Чекалін та Щекальов утворили стiйку групу, розробили план розбiйних нападiв на окремих громадян та розподілили між собою функції. Для нападів їм була потрiбна зброя. Щоб заволодiти зброєю i боєприпасами до неї, вони напали на працiвника приватної охоронної фiрми Шумова, який повертався в офiс фiрми пiсля вечiрнього чергування. Діючи за зазделегідь розробленим планом, Петруня штовхнув Шумова в неосвiтлену частину пiдземного переходу, де вже чекав Щекальов, а той ударив потерпiлого уламком труби по головi. Чекалін в цей час спостерігав за обстановкою.Коли Шумов упав, вони обшукали його i забрали пiстолет «ТТ» та двi обойми набоїв. Шумов помер на мiсцi подiї.

Пiсля цього, продовжуючи реалiзовувати розроблений раніше план, Петруня, Чекалін та Щекальов вчинили три напади на окремих громадян: демонструючи пiстолет i погрожуючи вбивством, вони вiдбирали у потерпiлих грошi, коштовностi, верхнiй одяг. Пiд час останнього нападу вони, діючи без попередньої змови, зґвалтували малолітню Зінкевич, а потiм за пропозицією Петруні, щоб приховати вчиненi щодо неї злочини, вбили її.

РIШЕННЯ

1. Уточнення та попередня оцiнка фактичних обставин.

1.1. Нанесення удару трубою по головi та смерть Шумова на мiсцi подiї (показники локалiзацiї та сили удару) свiдчать про наявнiсть у

Глава 4. Методичні рекомендації щодо розв’язання задач

суб’єктiв принаймнi прямого невизначеного умислу щодо будь-яких суспiльно небезпечних наслiдкiв для життя чи здоров’я потерпiлого,

втому числi i його смертi.

1.2.Пiсля заволодiння зброєю Шумова i принаймні до вчинення останнього нападу (включно) мав мiсце певний промiжок часу, протягом якого iснувала стiйка, озброєна, органiзована група, а Петруня, Чекалін та Щекальов були її учасниками (членами); при цьому

вумовах задачі не зазначено, хто з них незаконно зберігав та носив вогнепальну зброю і бойові припаси до неї.

1.3.В умовах задачі не зазначена вартість майна,вилученого у потерпілих під час розбійних нападів; будемо вважати, що ця вартість не досягає показників кваліфікуючих ознак «у великих розмірах» та «у особливо великих розмірах».

1.4.В умовах задачi не зазначено, яким чином було здiйснено зґвалтування; будемо вважати, що фiзичне насильство до потерпiлої у процесi зґвалтування не застосовувалось, а мала мiсце та ж (така ж) погроза вбивством, що й при розбої.

1.5.Пiд час звалтування суб’єкти принаймнi могли i повиннi були допускати, що вчиняють статевий акт з малолiтньою; таке ж психічне ставлення до віку потерпілої було і при вчиненні умисного вбивства.

2.Промiжнi висновки щодо видiв та особливостей злочинiв, ознаки яких вбачаються у дiяннях суб’єктiв.

2.1.Вчиненi суб’єктами дiї у поєднаннi з iншими фактичними обставинами мiстять ознаки злочинiв, передбачених статтями 115, 129, 152, 187, 257, 262, 263 КК.

2.2.Всi злочини є закiнченими; всi злочини, за винятком зґвалтування, вчиненi у спiвучастi «особливого роду» – органiзованою групою, яка з урахуванням її озброєності набирає характеру банди; за умовами задачі зґвалтування вчинено без попередньої змови (ситуаційно), тобто має місце вчинення злочину «групою осіб».

3.Обґрунтування кримiнально-правової квалiфiкацiї (квалiфiкацiї злочинiв) з використанням основних правозастосовних аргументів.

3.1.Щодо квалiфiкацiї дiй суб’єктiв за ст. 257 КК – див. пункти 16–25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» вiд 23 грудня 2005 р. № 13.