Материал: Біобезпека та біозахист у біологічних лабораторіях 1-го та
1.Fidler D. Biosecurity in the Global Age: Biological Weapons / D. Fidler, L. Gostin. – Stanford : Stanford University Press, 2007. – 260 p.
2.Miller S. Ethical and philosophical consideration of the dual-use dilemma in the biological science / S. Miller, M. Selgelid // Science and engineering ethics. – 2007. – № 13 (4). – P. 523–580.
3.Millet P. The Biological Weapons Convention: Securing biology in the twenty-first century / P. Millet // Journal of Conflict and Security Law. – 2010. – № 15 (1). – Р. 25–43.
4.Smith G. The role of scientists in assessing the risks of dual-use
research in the |
life sciences / G. Smith, N. |
Davison, |
B. |
Koppelman; |
In: J. L. Finney, |
I. Slaus, editors. – Assessing |
the threat |
of |
weapons of |
destruction: The role of independent scientists. – Amsterdam : IOP Press, 2010. – Р. 137–140.
5.Сучасні проблеми біоетики / редкол. : Ю. І. Кундієв (відп. ред.) та ін. – К. : Академперіодика, 2009. – 278 с.
6.Відповідальні медико-біологічні дослідження в глобальній безпеці системи охорони здоров’я : методичний документ. – Женева : ВООЗ, 2010. – 70 с.
7.Биологическая безопасность в микробиологических и биомедицинских лабораториях / Д. Абрахам, M. Aдлер, Л. Aлдерман
идр. – Вашингтон : Типография Правительства США, 2007. – 360 с.
8.Tuberculosis laboratory biosafety manual : [WHO Library Cataloguing-in-Publication Data]. – Geneva : WHO, 2013. – 67 p.
25
Розділ 2
Базові вимоги до роботи біологічних26 лабораторій
1-го та 2-го рівнів безпеки
2.1. Оцінювання біологічних ризиків та вибір методів захисту
Організація біозахисту у лабораторіях є актуальною проблемою сьогодення. Незалежно від наявної нормативної бази заходи безпеки повинні стати постійною частиною лабораторної роботи. Будь-яка лабораторія, що стикається з біологічними ризиками, повинна свою роботу розпочинати з оцінювання біологічних ризиків, а на підставі одержаних результатів розробити, затвердити та схвалити стратегію щодо управління такими ризиками.
Ризик – це поєднання ймовірності виникнення безпосередньої загрози і наслідків настання події, пов’язаної з конкретним небезпечним фактором.
Оцінювання ризику визначається як процедура, що аналізує певний процес чи ситуацію з метою визначення ймовірності її виникнення та наслідків у разі настання певної несприятливої події. Ця процедура буде унікальною для кожної лабораторії. Її необхідно виконувати щоразу, коли у лабораторії проводиться:
а) впровадження нового виду робіт або змінюється програма роботи, включаючи впровадження нових біологічних агентів або переобладнання робочого потоку чи зміну його об’єму;
б) нове будівництво/модифікації для лабораторій, установок і обладнання або його експлуатації.
У процесі оцінювання ризику необхідно розглядати окремо кожен вид діяльності та процедури зі збудниками хвороб, що проводяться у лабораторії; звертати увагу на те, як змінюються небезпеки чи загрози, та оцінювати, як зміна ситуації приведе до зміни ризику. Ризики повинні бути виявлені й віднесені до певних категорій. Важливим моментом в оцінюванні ризику є не лише констатація його наявності, а й характеристика ризику. Опис імовірного ризику та наслідків у поєднанні з рівнем допустимості ризику повинні бути
27
визначені та використані щоразу під час проведення оцінювання. Оцінювання ризику повинне бути якісним та кількісним. Розрізняють ризик високий або низький, прийнятний чи неприйнятний. Необхідно також визначити, які ризики повинні контролюватися або бути зведені до мінімуму. Оцінювання ризику є суб’єктивним процесом, інколи судження ґрунтуються на неповній інформації. Хоча стандартного підходу до проведення оцінювання ризику не існує, при здійсненні цього процесу можна керуватися такими кроками.
1. Виявлення небезпек, властивих для лабораторії, та їх аналіз. Обов’язковим є документування потенційних лабораторних біологічних небезпек. Під час проведення робіт у лабораторії на працюючих можуть впливати небезпечні та шкідливі виробничі фактори:
біологічні (мікроорганізми: бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, хламідії, гриби, гельмінти, найпростіші та ін., а також продукти їх життєдіяльності; макроорганізми: тварини, людина і продукти їх життєдіяльності; культури клітин і тканин, генетичні фрагменти, діагностичні препарати тощо);
хімічні (реактиви, дезінфекційні засоби, канцерогенні, подразнювальні, сенсибілізувальні, мутагенні, алергенні та ін.);
механічні: виробниче обладнання (обладнання, що працює під тиском, центрифуги, лабораторне скло, різальний, колючий інструментарій, гострі краї, задирки та ін.);
фізичні (електричний струм, ультрафіолетове, електромагнітне випромінювання, недостатня освітленість, відхилення показників вологості й температури робочої зони від установлених норм, підвищена (знижена) рухомість повітря, підвищений вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони, підвищений шум, гаряча вода та пара);
людські (нервово-психічні, фізичні (перевантаження персоналу), акти вандалізму та ін.);
пожежонебезпека.
Біологічною небезпекою вважаються будь-які біологічні матеріали, здатні заподіяти шкоду або завдати збитків, що повинні бути ідентифіковані відповідно до їх потенційної небезпеки для людей, тварин та довкілля. Якщо небезпеки не будуть ефективно
28
виявлені, неможливо правильно оцінити ризики, пов’язані з лабораторією та її діяльністю.
Під час ідентифікації небезпеки необхідно враховувати наявні групові знання та досвід, результати зовнішніх і спеціалізованих експертиз, результати попередніх оцінювань, аналіз попередніх внутрішньолабораторних аварій та інфікувань, дані про небезпечні матеріали, інформацію про мікроорганізми, настанови з практики, державні стандарти України (ДСТУ) та інші керівництва. Корисно залучати весь робочий колектив до цього процесу й експертів із безпеки та управління біологічними ризиками. Співпраця між різними зацікавленими сторонами та активне роз’яснення їх ролей, обов’язків і повноважень повинні допомогти у разі виникнення надзвичайних ситуацій, коли екстрені служби потребуватимуть відповідної інформації, знань і навичок для забезпечення найбільш доцільних дій.
2.Ухвалення рішення про те, кому може бути заподіяно шкоди і яким чином.
3.Оцінювання ризиків та ухвалення рішень щодо запобіжних заходів. Під час оцінювання ризиків для лабораторій беруться до уваги:
рівень бактеріального навантаження матеріалів, а також життєздатність мікроорганізмів, шляхи передачі;
можливість утворення інфекційних аерозолів під час роботи з матеріалами та проведення маніпуляцій, необхідних для виконання кожної процедури;
кількість операцій у кожній методиці, потенційно здатних призводити до утворення аерозолів;
робоче навантаження лабораторії та окремих співробітників;
місцезнаходження лабораторії;
епідеміологічну ситуацію в регіоні та контингент пацієнтів, які обслуговуються цією лабораторією;
рівень досвіду й кваліфікацію лабораторного персоналу;
стан здоров’я співробітників лабораторії.
Оцінювання ризиків проводиться за трьома напрямками:
1) визначення придатності фізичної інфраструктури;
29