–видатки, пов’язані з економічною діяльністю, зокрема видатки, пов’язані з економічним розвитком галузей, торговельної та трудової діяльності, охороною навколишнього середовища, розвитком житловокомунального господарства та ін.;
–видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення населення.
Згідно зі статтею 87 Бюджетного кодексу України видатки державного
бюджету, що відображаються у законі «Про Державний бюджет України на поточний рік», спрямовані на фінансування таких заходів:
1)державне управління.
2)судову владу;
3)міжнародну діяльність;
4)фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науковотехнічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;
5)національну оборону;
6)правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави та цивільний захист населення і територій;
7)освіту;
8)охорону здоров'я;
9)соціальний захист та соціальне забезпечення;
10)культуру і мистецтво;
11)державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;
12)фізичну культуру і спорт;
13)державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;
14)програми реставрації пам'яток архітектури, спорудження (створення) пам'ятників і монументів державного значення;
15)державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікації та інформатики;
16)державні інвестиційні програми (проекти);
17)державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;
18)створення та поповнення державних запасів і резервів;
19)обслуговування державного боргу;
20)проведення виборів та всеукраїнських референдумів;
21)інші програми, які мають виключно державне значення [1].
РОЗПОДІЛ ВИДАТКІВ ЗА ЕКОНОМІЧНОЮ ХАРАКТЕРИСТИКОЮ.
З 01.01.2013 р. на всій території України розпочала дію нова економічна класифікація бюджету, перехід до якої пов’язаний з наближенням її до міжнародних стандартів відповідно до наказу Мінфіну України № 333 від 12.03.2012 р. [7].
156
Розподіл видатків за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні, з точки зору впливу державних видатків на рух суспільного продукту та процес розширеного відтворення, базується на визначенні:
–поточних видатків;
–капітальних видатків (видатків розвитку).
Поточні видатки – видатки бюджетів, що спрямовуються на виконання бюджетних програм та які забезпечують поточне функціонування бюджетних установ, проведення досліджень, розробок, заходів та надання поточних трансфертів населенню і підприємствам (установам, організаціям).
Поточні видатки, як правило, відносяться до так званих захищених статей видатків.
Вони включають такі найменування видатків:
-Оплата праці і нарахування на заробітну плату (заробітна плата,
грошове забезпечення військовослужбовців, нарахування на оплату праці).
-Використання товарів і послуг (предмети, матеріали, обладнання та інвентар, медикаменти та перев'язувальні матеріали, продукти харчування, оплата послуг (крім комунальних), видатки на відрядження, видатки та заходи спеціального призначення, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, дослідження і розробки, видатки державного (регіонального) значення).
-Обслуговування боргових зобов’язань (внутрішніх і зовнішніх).
-Поточні трансферти (субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям), трансферти органам державного управління інших рівнів, трансферти урядам зарубіжних країн та міжнародним організаціям).
-Соціальне забезпечення (виплата пенсій і допомоги, стипендії, інші виплати населенню).
-Інші видатки
-Нерозподілені видатки.
Субсидії – усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов’язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.
Трансфертні платежі – невідплатні і безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.
Бюджетні установи не можуть отримувати трансфертні платежі.
Соціальне забезпечення (виплата пенсій і допомоги, стипендії, інші виплати населенню) підпадає під категорію трансфертів населенню.
Трансферти населенню – поточні платежі фізичним особам або надання їм матеріальної допомоги у натуральному вигляді, які передбачені для збільшення їх доходу.
Трансферти населенню можуть надаватись як у готівковій формі, так і шляхом сплати рахунків. Подібні платежі можуть бути окремою добавкою до бюджету певної сім’ї чи особи або компенсуванням певних видів витрат, наприклад, на харчування, комунальні послуги, оплату проїзду тощо.
Нерозподілені видатки – це видатки з резервних фондів Кабінету
157
Міністрів України та фондів непередбачених видатків Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих адміністрацій, виконкомів місцевих рад. Склад цих видатків визначається у Законі України «Про Державний бюджет» і в рішеннях місцевих органів влади.
Капітальні видатки (видатки розвитку) – платежі з метою придбання необоротних активів (у тому числі землі, нематеріальних активів тощо), стратегічних і надзвичайних запасів товарів, невідплатні платежі, що передаються одержувачам бюджетних коштів з метою придбання, модернізації, будівництва, розширення, реконструкції, реставрації тощо подібних активів, компенсації втрат, пов’язаних з руйнуванням чи пошкодженням необоротних активів.
До них відносяться:
Придбання основного капіталу (придбання обладнання і предметів довгострокового користування, капітальне будівництво (придбання), капітальний ремонт, реконструкція та реставрація, створення державних запасів
ірезервів, придбання землі та нематеріальних активів).
Капітальні трансферти (капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям), капітальні трансферти органам державного управління інших рівнів, капітальні трансферти урядам зарубіжних країн та міжнародним організаціям, капітальні трансферти населенню).
Капітальні трансферти – це невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог.
Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсацію втрат, пов’язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин.
Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які мають одноразовий і нерегулярний характер як для надавача.
На співвідношення між окремими частинами видатків впливають об’єктивні фактори розвитку суспільства, що пов’язані з сучасним етапом НТР, структурними зрушеннями в економіці, політичними й економічними умовами, які існують у тій чи іншій країні.
КЛАСИФІКАЦІЯ КРЕДИТУВАННЯ БЮДЖЕТУ деталізує надання та повернення кредитів з бюджету, хоча за своєю економічною суттю кредитування не належить до видатків бюджету. У результаті надання кредитів за рахунок бюджетних коштів у позичальників з’являються зобов’язання перед бюджетом, і ці кошти обов’язково мають бути повернуті до бюджету, що є ресурсами бюджету, які можуть бути спрямовані як на подальше надання кредитів, так і на здійснення видатків.
Кредитування бюджету – це операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до
158
бюджету (повернення кредитів до бюджету) [1].
Бюджетним кодексом визначено, що до кредитів з бюджету належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.
Класифікація кредитування бюджету поділяється на: 1) внутрішнє кредитування – включає:
надання внутрішніх кредитів (надання кредитів органам державного управління інших рівнів, надання кредитів підприємствам, установам, організаціям, надання інших внутрішніх кредитів);
повернення внутрішніх кредитів (повернення кредитів органами державного управління інших рівнів, повернення кредитів підприємствами, установами, організаціями, повернення інших внутрішніх кредитів);
2) зовнішнє кредитування – включає:
надання зовнішніх кредитів (зарубіжним країнам, міжнародним організаціям, підприємствам, приватним особам та іншим економічним суб'єктам);
повернення зовнішніх кредитів.
ВІДОМЧА КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДАТКІВ ТА КРЕДИТУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів.
Головні розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень [1].
Бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими [1].
Бюджетні призначення представляють собою повноваження, надане Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), що має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування [1].
Бюджетне асигнування – повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке теж має кількісні, часові та цільові обмеження [1].
Бюджетне зобов'язання – будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому [1].
На основі відомчої класифікації Державна казначейська служба України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр всіх розпорядників бюджетних коштів.
ПРОГРАМНА КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ
використовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом і передбачає розподіл бюджетних призначень головним розпорядникам бюджетних коштів за бюджетними програмами.
159
Бюджетна програма – це сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій [1].
Планування видатків із застосуванням програмно-цільового методу передбачає розробку, аналіз і вибір програм на стадії стратегічного планування. Цю роботу проводить головний розпорядник коштів, який у період формування бюджетного запиту і підготовки пропозицій до проекту бюджету обґрунтовує включення відповідної програми на наступний бюджетний рік.
На відміну від функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету кожна програма має чітко визначені цілі.
Крім розподілу видатків бюджету за розглянутою вище Бюджетною класифікацією у Державному бюджеті України обов'язково передбачаються резервний фонд. Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до бюджетного законодавства Резервний фонд Кабінету Міністрів формується у розмірі, який не перевищує 1 % від загальної суми видатків державного бюджету [1].
Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим або відповідна місцева рада.
У складі загального фонду державного бюджету також створюється
Державний фонд регіонального розвитку [1].
При складанні проекту Державного бюджету України та прогнозу державного бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди Державний фонд регіонального розвитку передбачається в обсязі не менше 1 % прогнозного обсягу доходів загального фонду проекту Державного бюджету України на відповідний бюджетний період.
Кошти фонду спрямовуються на виконання:
державної стратегії регіонального розвитку та регіональних стратегій розвитку;
державних цільових програм та інвестиційних програм (проектів) у частині виконання заходів регіонального розвитку;
угод щодо регіонального розвитку та програм подолання депресивності територій;
державних програм розвитку транскордонного співробітництва;
програм і заходів соціально-економічного розвитку регіонів, включаючи програми і заходи розвитку окремих адміністративнотериторіальних одиниць (зокрема, малих міст, гірських населених пунктів, населених пунктів зон спостереження тощо).
Оборотний залишок бюджетних коштів – це частина залишку коштів
160