Материал: Фінанси_Посібник

бюджетів областей, міст Києва та Севастополя [2].

Місцевий бюджет відповідно до Бюджетного кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Надходження бюджету – доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу або пред'явлення цінних паперів

[2].

Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, установлених законодавством.

Місцевий бюджет може складатися із загального й спеціального фондів. Доходи загального фонду – доходи, які використовуються для

забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків й не спрямовані на конкретну ціль.

Спеціальний фонд має формуватися з конкретно визначених джерел надходжень і використовуватися на фінансування конкретно визначених цілей.

Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку. Поточний бюджет використовується для виконання як власних, так і

делегованих повноважень.

Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення.

Кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію програм соціально–економічного розвитку відповідної території, пов’язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також на фінансування субвенцій та інших видатків, пов’язаних з розширеним відтворенням.

Поділ місцевих бюджетів на поточний бюджет і бюджет розвитку визначає порядок фінансування за умов наявності дефіциту бюджету у зв’язку з недовиконанням доходів бюджету. У такому випадку першочергово фінансуються видатки, які включені до поточного бюджету.

Держава бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Надходження та витрати місцевих бюджетів визначається відповідно до статей Бюджетного кодексу.

Фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів.

Доходи бюджету – податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України

256

(включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ) [2].

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних джерел та закріплених загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів. У доходній частині місцевого бюджету окремо виділяються доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Структура доходів місцевих бюджетів:

–власні доходи;

–закріплені законодавством на довгостроковій основі доходи;

–міжбюджетні трансферти.

До власних доходів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та бюджетів органів місцевого самоврядування належать доходи, які визначаються законодавством, формуються і збираються на відповідній території, а саме: місцеві податки та збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади; доходи від майна і підприємств, що належать до комунальної власності та інші доходи, передбачені законодавством.

Закріплені доходи – це ті, що повністю або частково (в %) зараховуються у певні види бюджетів безстроково або на довготерміновій основі і для їх включення не потрібне рішення органів влади вищого рівня. Закріплені доходи також є основою самостійності місцевих бюджетів.

Згідно зі ст. 143 Конституції України встановлено, що власних доходів в обласних і районних бюджетах немає, а є в основному закріпленні або залученні, якщо фінансується спільна програма. В ці бюджети не включаються як закріплені доходи надходження від комунальної власності.

Безумовним досягненням у частині формування доходних джерел бюджетів місцевого самоврядування є те, що Бюджетний кодекс України закріпив на стабільній основі не тільки перелік доходів місцевого самоврядування, а й постійні нормативи їх розмежування між видами бюджетів. Рада вищого рівня більше не має права встановлювати для бюджетів місцевого самоврядування обсяги відрахувань від жодного з податків.

У табл. 9.1 наведено нормативи відрахувань податку на доходи фізичних осіб, які встановлені Бюджетним кодексом на постійній основі (ст. 65) [2].

Місцеві органи влади можуть впливати на розвиток бази надходжень закріплених доходів через впровадження ефективної політики в сфері управління та підтримки підприємств, що створюють нові робочі місця і збільшують фонд оплати праці, і т. ін.

Міжбюджетні трансферти – кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого [2].

Міжбюджетні трансферти поділяються на:

–дотацію вирівнювання;

–субвенції;

–кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів

зінших місцевих бюджетів;

–додаткові дотації [2].

257

Таблиця 9.1

Розподіл надходжень податку на доходи фізичних осіб за видами бюджетів місцевого самоврядування

Основними формами надання міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом є дотація вирівнювання та субвенції.

Дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує [2].

Субвенція – цільовий міжбюджетний трансферт призначений на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який її надав [2].

Обсяг міжбюджетних трансфертів затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі трансферти місцевим бюджетам:

–дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, іншим бюджетам місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти;

–додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості

місцевих бюджетів;

–субвенції на здійснення державних програм соціального захисту;

–додаткова дотація на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, внаслідок надання пільг, встановлених державою;

–субвенції на виконання інвестиційних програм (проектів);

–інші додаткові дотації та субвенції.

258

Трансферти, що надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам затверджуються у Державному бюджеті України окремо для кожного з відповідних місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних трансфертів.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів розподіляється між бюджетом Автономної Республіки Крим, обласним бюджетом, бюджетами міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та бюджетами районів відповідно у таких пропорціях:

–не більш як 25 % – для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету;

–не менш як 75 % – для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та бюджетів районів.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації здійснюють розподіл додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів з урахуванням особливостей депресивних та гірських територій і тих, що мають низький показник чисельності населення і розгалужену мережу бюджетних установ [2].

Важливою складовою системи місцевого самоврядування є створення стимулів до нарощення обсягу надходжень до бюджетів місцевого самоврядування, що допоможе місцевим органам влади фінансувати надання послуг, за які вони відповідають. Найсерйознішою проблемою, успадкованою від старої бюджетної системи, була незацікавленість місцевих органів влади у збільшенні надходжень. Будь-які кроки в бік збільшення місцевих надходжень або заходи, спрямовані на зменшення видатків, зводилися нанівець автоматичним зменшенням частки регулюючих податкових надходжень або трансфертів.

Доходна частина місцевих бюджетів складається з доходів, що враховуються (ст. 64 Бюджетного кодексу України) та не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (ст. 69 Бюджетного кодексу України).

У Бюджетному кодексі введено поняття «кошика доходів місцевих бюджетів» для бюджетів територіальних громад (сіл, їх об`єднань, селищ та міст).

Кошик доходів місцевих бюджетів – доходи загального фонду, закріплені Бюджетним кодексом на постійній основі за місцевими бюджетами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів [2].

Доходами, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (кошик № 1), вважаються такі, які закріплені державою за місцевим бюджетом для забезпечення фінансування видатків, що обраховуються за фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості. До них належать місцеві податки і збори (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок; збір за місця для паркування транспортних

259

засобів; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; туристичний збір).

Якщо сума вказаних доходів менша за суму видатків, переданих державою, то на різницю даному місцевому бюджету надається трансферт (дотація вирівнювання).

Доходами, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (кошик № 2), вважаються такі, що повністю залишаються в розпорядженні відповідного бюджету та не враховуються у розрахунках обсягів дотацій вирівнювання або обсягів вилучення. Ці доходи призначено для забезпечення видатків, які в межах чинного законодавства повністю передані на розгляд місцевих органів влади.

Кошик доходів державного бюджету для надання міжбюджетних трансфертів – доходи загального фонду державного бюджету, за рахунок яких здійснюється перерахування дотації вирівнювання місцевим бюджетам (кошик № 3).

Склад доходів та видатків бюджетів районів у містах (у разі їх створення) визначається міською радою відповідно до повноважень, переданих районним у містах радам.

Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів між міським бюджетом та бюджетами районів у місті (у разі їх створення) здійснюється у порядку, затвердженому міською радою.

Таке розмежування найперспективнішого джерела наповнення бюджетів місцевого самоврядування покликане забезпечити певну доходну незалежність бюджетам міст районного значення, сіл та селищ.

Малий та середній бізнес, що розвивається на території місцевих громад, відіграє визначальну роль у наповненні цього кошика. Саме він є платником місцевих податків і зборів та інших власних надходжень місцевого бюджету.

Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки. Видатки є точним відображенням функцій та завдань, що покладаються на місцеву владу.

Склад видатків та кредитування місцевих бюджетів визначається відповідно до статей Бюджетного кодексу.

Видатки місцевих бюджетів – це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом [2] у зв`язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.

Кредитування бюджету – операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету) [2].

До кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі [2].

Згідно Бюджетному кодексу до видатків бюджету не належать:

–погашення боргу;

–надання кредитів з бюджету;

–розміщення бюджетних коштів на депозитах;

260