Материал: Фінанси_Посібник

Задачі

Задача 8.1

Державну облігацію можна погасити за 25 000 грн через 10 років, коли настане термін її погашення. Розрахуйте сучасну вартість облігації, якщо дисконтна ставка подібних цінних паперів на біржі 10 %.

Задача 8.2

Державні короткострокові облігації номіналом 120 грн. і строком обертання 90 днів продаються за курсом 90,5 грн. Визначити суму прибутку від купівлі 10 облігацій та дохідність фінансової операції, якщо розрахункова кількості днів у році дорівнює 365.

Задача 8.3

Облігація номіналом 100 грн. реалізується за ціною 88,5 грн., погашення передбачається через 3 роки. Визначити норму очікуваної дохідності облігації.

Задача 8.4

Використовуючи наведені дані таблиці 8.3:

1.Проведіть необхідні розрахунки.

2.Заповніть відповідні графи представленої таблиці.

3.Проаналізуйте структуру внутрішнього та зовнішнього державного боргу.

4.Визначте величину гарантованого державою боргу.

5.Визначте питому вагу внутрішнього та зовнішнього державного боргу.

6.Побудуйте діаграму.

7.Зробіть висновки.

Таблиця 8.3

Динаміка державного боргу України, млрд дол. США

Задача 8.5

Використовуючи наведені дані таблиці 8.4:

1.Розрахувати питому вагу платежів за державним боргом у витратах бюджету.

2.Визначити рівень виконання бюджету, зробити висновки.

3.Побудувати діаграми щодо структури фактичних платежів за державним боргом для першого та другого років.

Таблиця 8.4

Витрати бюджету на погашення та обслуговування державного боргу за два роки

247

ЛІТЕРАТУРА

1.Бюджетний кодекс України (із змінами). [Електронний ресурс]. – Режим доступу : <http://kazna.ucoz.ua/index/kodeksi/0-10>

2.Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» № 3614-VI від 07.07.2011 // Голос України. – 2011. – № 145. – 6 серпня.

3.Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» № 3480-IV від 23.02.2006 р. № 3480-IV // Урядовий кур’єр. – 2006. – № 75. – 19 квітня.

4.Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2011–2013 роки»

//Урядовий кур'єр. – 2011. – № 41. – 4 березня.

5.Бюджетний моніторинг : Аналіз виконання бюджету за 2011 рік / І. Ф. Щербина, А. Ю. Рудик, В. В. Зубенко [та ін.] ; ІБСЕД. Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. – К., 2011.

6.Бюджетна система : навчальний посібник для студентів напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит» / В. І. Оспіщев, В. П. Левченко, І. Л. Шевчук / Харківський державний ун-т харчування та торгівлі, – Х.: Вид-во «Факт», 2012.

7.Іваненко Ю. В. До питання розкриття інформації про державний борг / Ю. В. Іваненко, А. В. Мамишев // Вісник НБУ. – 2007. – № 3. – С. 11-20.

8.Кремень О. І. Особливості економіко-статистичного аналізу

державного боргу [Електронний ресурс] – Режим доступу : < http://lib.uabs.edu.ua/library/Article/Kremen_4.pdf>.

9.Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]

–Режим доступу: <www.minfin.gov.ua>.

10.Пасічник Ю. В. Бюджетна система України : навч. посіб. / Ю. В. Пасічник. – К. : Знання-Прес, 2006.

11.Стан державного боргу України [Електронний ресурс] / сайт Міністерства фінансів України. – Режим доступу: <http://www.minfin.gov.ua>.

12.Управління державним боргом : навч. посібн. / О. О. Прутська, О. А. Сьомченков, Ж. В. Гарбар, Л. І. Губанова, В. В. Руденко / за заг. ред. О. О. Прутської. – К. : Центр навч. літ-ри., 2010. .

13.Фещенко А. В. Бюджетна система України : навч. пос. / А. В. Фещенко, П. В. Проноза, Н. В. Кузьминчук – К.: «Кондор», 2008.

14.Царук О. В. Інформаційне забезпечення статистичного аналізу та оцінки державного боргу / О. В. Царук // НТІ.– 2006. – № 1.– С. 35-38.

15.Царук О. В. Концептуальні основи та статистичні індикатори оцінки боргової безпеки держави / О. В. Царук // Світ фінансів.– 2007.– № 1 (10).– С.

46-50.

16.The world factbook [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

<https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2186rank. html>.

248

Тема 9

МІСЦЕВІ ФІНАНСИ. БЮДЖЕТНИЙ ФЕДЕРАЛІЗМ І ФІНАНСОВЕ ВИРІВНЮВАННЯ

9.1. Місцеві фінанси, їх суть і значення в економічному розвитку

Поняття «місцеві фінанси» є синонімом поняття «фінанси місцевих органів влади», «муніципальні (комунальні) фінанси», «фінанси територіальної громади», «фінанси комуни», «фінанси общини», «фінанси муніципального утворення», «фінанси штату», «фінанси області, району, міста, села, селища» і т. ін. Подібні визначення засвідчують, що місцеві фінанси функціонують у різних формах залежно від державного і територіального устрою тієї чи іншої країни [4].

В Україні формами місцевих фінансів є фінанси територіальної громади (комунальні фінанси), фінанси Автономної республіки Крим, фінанси області, фінанси міст Києва і Севастополя, фінанси міста, фінанси району, фінанси району в місті, фінанси сіл, селищ та їх об`єднань.

Сьогодні залишається і зростає перелік таких справ, які правова держава вважає за доцільне передати для розв’язання місцевим органам влади. Для цього потрібні відповідні ресурси. Це і є об’єктивною причиною для функціонування місцевих фінансів.

Фінансові основи інституту місцевого самоврядування в Україні визначені:

1.Конституцією України (статті 7, 140-146) від 28 червня 1996 року.

2.Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року.

3.Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року.

4.Законом України «Про місцеве самоврядування» від 27 травня 1997

року.

5.Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

6.Іншими законами, що регулюють бюджетні відносини.

7.Нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на підставі і на виконання Бюджетного Кодексу та інших законів України.

8.Нормативно-правовими актами органів виконавчої влади.

9.Рішеннями про місцеві бюджети.

Якщо в державі роль та функції місцевих органів влади не визначено і чітко не окреслено, а управління в центрі та на місцях здійснює центральна влада, то в такій державі місцевих фінансів немає. Залежно від того, який обсяг функцій та завдань покладається на місцеві органи влади, відповідно такими ж будуть (мають бути) роль і значення місцевих фінансів у фінансовій системі держави.

249

Ключове питання, яке треба розв’язати, перш ніж будувати місцеві фінанси, – це визначення меж між завданнями, які має розв’язувати центральна влада, і тими, що покладаються на місцеві органи влади.

Якщо причиною функціонування фінансів взагалі є поява держави і товарно–грошових відносин, то причиною виникнення місцевих фінансів є наявність територіальних колективів, відокремлення функцій і завдань, які покладаються на їхні органи влади.

Процес формування місцевих фінансів України, як засвідчує практика останніх років, супроводжується значними труднощами, пов’язаними з численними факторами. Деякі з них:

– необхідність ліквідації деформацій у фінансовій системі, що сформувалася у попередній період;

–немає сучасного управлінського досвіду організації фінансової системи, не сформовано правового поля;

–немає політичної культури і традицій, без яких не може бути фінансів місцевих органів влади.

Найскладніше питання – визначення переліку функцій і завдань, які покладаються на місцеві органи влади. Це основа для вибору моделі місцевих фінансів.

У зв’язку з цим зазначимо: завдання та функції місцевих органів влади

може бути розділено на дві основні групи:

–завдання та функції, які взагалі передано місцевим органам влади в межах місцевих інтересів і вони є їхньою невід`ємною власною компетенцією;

–завдання та функції доручені місцевим органам влади центральною владою, або так звані делеговані повноваження [5].

Завдання або функція мають покладатися на той рівень влади, який їх виконає краще, економніше й ефективніше, коли обсяг чи характер завдання не вимагають його виконання у масштабі більшої території.

Незважаючи на дискусійний характер проблеми визначення функцій місцевих органів влади як основи для побудови фінансів місцевої влади, окреслилися сфери, обслуговування яких у більшості країн віднесено до власної компетенції місцевого самоврядування і які можуть відповідати принципам доцільності та ефективності. Це – соціальне обслуговування, початкова і середня освіта, охорона здоров`я, дороги місцевого значення, ветеринарна допомога, благоустрій, догляд за бідними та сиротами, житловокомунальне господарство, житлове будівництво, водозабезпечення, теплове господарство, міські електричні мережі, економічна інфраструктура, працевлаштування безробітних, перепідготовка кадрів з метою працевлаштування, ритуальні послуги, збирання та утилізація сміття, екологічні проблеми, організація землекористування та інші витрати.

Перелік доручених справ або делегованих повноважень визначає центральна влада. Він встановлюється в законодавчому акті. Для виконання делегованих повноважень орган, який їх визначає, передає місцевим органам влади відповідні фінансові ресурси, тобто компенсує витрати місцевих органів влади.

250