Материал: Фінанси_Посібник

Ефективність податкової політики визначається дієвістю обраних фіскальних-регулюючих інструментів, які дозволяють їй не лише забезпечувати функціонування держави, а й використовувати свої ресурси та інструменти впливу задля досягнення цілей суспільного розвитку, основними з яких називають контроль за зайнятістю, інфляцією та економічним зростанням.

Податкова безпека держави визначається ефективністю податкової політики держави, яка має оптимально поєднувати фіскальні інтереси держави та індивідуальні, корпоративні інтереси платників податків [9].

Фіскальні інтереси держави передбачають:

забезпечення держави оптимальним обсягом податкових надходжень;

оптимізацію рівня оподаткування;

збільшення податкової бази.

Негативний вплив на фінансову безпеку оказують:

численні податкові пільги;

надмірне підвищення норми оподаткування;

збільшення тіньової економіки через згортання легального бізнесу;

масове ухилення від сплати податків.

ВУкраїні гострою проблемою є надмірне оподаткування, яке породжує масове ухилення від сплати податків. Високий рівень податку на доходи фізичних осіб (15-17 %) змушує громадян приховувати свої доходи від оподаткування. Податок на прибуток підприємств (19 %) стримує розвиток виробництва, а ставка ПДВ (20 %) скорочує попит населення.

У свою чергу, недостатнє надходження податків до бюджету може сприяти збільшенню його дефіциту і як наслідок загрозі фінансовій безпеці держави.

На рівні держави податковий тиск визначає частка податкових надходжень до бюджету у ВВП:

де ПНБ – податкові надходження до бюджету; ВВП – валовий внутрішній продукт.

У структурі доходної частини зведеного бюджету за 2012 р. найбільшу питому вагу становили податкові надходження – 80,9 %, неподаткові надходження складали 18,2 %. Відносно ВВП у 2012 р. податкові надходження становили 25,7 % [16].

Порівнюючи з країнами ЄС питома вага податків у ВВП в Швеції і Данії близько 55 %, Фінляндії – 50 %, Німеччині – 40 % [8].

Недостатній рівень збирання податків в Україні обумовлений ще й проблемою «тінізації» економіки. За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі рівень тіньової економіки в Україні у 2012 р. за методом «витрати населення – роздрібний товарообіг» склав 45 % до офіційного ВВП [18].

441

У Законі «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня

2010 р. [14] зазначається, що основними засадами внутрішньої політики в економічній сфері є такі:

проведення прозорої та виваженої бюджетної політики як дієвого інструменту соціально-економічного розвитку, захисту вразливих верств населення та інвестування в реальний сектор економіки для підтримки національного товаровиробника і збереження робочих місць;

проведення стабільної, раціональної та справедливої податкової політики, яка передбачає зниження податкового навантаження на економіку з розширенням бази оподаткування;

підвищення результативності державних видатків, реалізація прозорої політики закупівель за державні кошти, яка гарантуватиме раціональне використання ресурсів;

проведення ефективної політики управління державним боргом.

17.3. Вплив державних боргів на фінансову безпеку

Боргова безпека – це такий рівень внутрішньої і зовнішньої заборгованості з урахуванням вартості її обслуговування й ефективності використання внутрішніх і зовнішніх запозичень й оптимального співвідношення між ними, достатній для вирішення нагальних соціальноекономічних потреб, що не загрожує втратою суверенітету та руйнуванням вітчизняної фінансової системи [13].

Згідно Бюджетному кодексу структуру та граничний розмір державного боргу країни затверджує Верховна Рада України одночасно з прийняттям закону «Про Державний бюджет України на відповідний рік». Умови здійснення державних запозичень визначає Кабінет Міністрів України, у тому числі вид, валюту, строк та відсоткову ставку державного запозичення [19].

Основними індикаторами, що визначають боргову безпеку є обсяги внутрішніх та зовнішніх боргів держави.

Обсяги внутрішніх та зовнішніх боргів держави – це величина непогашених в строк запозичень, що здійснює держава на внутрішніх і зовнішніх ринках.

Рівень боргової безпеки держави для внутрішнього і зовнішнього боргів визначається відношенням, відповідно, внутрішнього або зовнішнього боргу до обсягу валового внутрішнього продукту.

Безпечним вважається державний борг, який не перевищує 60 % ВВП. Саме такий рівень закладено у Бюджетному кодексі України (рис. 17.7) [19].

Аналіз безпеки держави у сфері зовнішньої заборгованості здійснюється шляхом експертних оцінок, а саме порівнюються боргові індикатори конкретної держави з їхніми граничними значеннями, що використовуються у світовій практиці.

442

Рис. 17.7. Відношення державного та гарантованого державою боргу України до ВВП

Існує припущення, що при обчисленні державного боргу український уряд, на відміну від урядів економічно розвинених країн, відносить до державного боргу не всі державні боргові зобов’язання.

Загалом розмір державного боргу України невисокий у порівнянні з розвиненими країнами, але темпи його зростання виглядають дійсно загрожуючими. Наприклад, до кризи 2008 р. відсоток боргу до ВВП складав менше 10 %, а зараз – біля 40 %. Якщо не знизити темпи зростання державного боргу, то це потенційно може вплинути на економічну ситуацію, в країні може відбутися:

–падіння життєвого рівня;

–девальвація національної валюти;

–інфляція;

–зростання товарного дефіциту і цін на імпортні товари, енергоносії;

–відставання зарплат і соціальних виплат від зростання цін.

Важливим показником платоспроможності держави є здатність виконання нею своїх боргових зобов’язань. Тому дотримання фінансової безпеки залежить від стану обслуговування та погашення зовнішнього боргу.

На сьогодні Україна на міжнародній арені не вважається добросовісним позичальником, завдяки чому ставки для України зберігаються на рівні 8–9 %, в той час, як для країн ЄС вони не перевищують 3–4 %. Кредитні рейтинги України наведено у табл. 17.3.

Відповідно до шкали Fitch, рейтинги групи В означають наявність певних кредитних ризиків при обмеженому запасі міцності.

443

Погашення державного боргу сьогодні здійснюється за допомогою спеціального структурного підрозділу Міністерства фінансів України – Департаменту боргової та міжнародної фінансової політики.

Значне використання запозичень протягом двох-трьох років створює фінансову піраміду, що зумовлює фінансовий крах всієї системи. Взагалі, про наростаючу кризу зовнішнього боргу будь-якої держави свідчить зростання його співвідношення до ВВП, обсягу експорту, співвідношення імпорту до чистих золотовалютних резервів. У світовій практиці вважається прийнятним, якщо зростання державного боргу за рік не перевищує річного обсягу державних капіталовкладень. Для країн, які увійшли до «зони євро» річний дефіцит бюджету не повинен перевищувати 3 % ВВП, що загалом відповідає частці державних капіталовкладень у ВВП [20].

Загрозою, пов’язаною зі зростанням державних боргів, є відволікання значних коштів з реального сектору економіки, які спрямовуються на обслуговування і погашення цих боргів. Якщо загальний обсяг зовнішнього державного боргу вище загальноприйнятих меж, це призводить до зниження темпів економічного зростання, підвищенню рівня інфляції, офіційного валютного курсу зростанню бюджетного дефіциту, і як наслідок до падіння фінансової безпеки, втрати фінансової незалежності. Надмірне зростання боргів держави спонукає до їх реструктуризації, що викликає недовіру до неї з боку інших держав і міжнародних фінансових інститутів.

444

Заходами щодо підвищення боргової безпеки є:

удосконалення законодавчого забезпечення формування внутрішньої та зовнішньої заборгованості;

узгодженість зі стратегією економічного розвитку, прогнозом ВВП, платіжного балансу, резервів НБУ;

поліпшення формування, обліку, обслуговування та контролю державних запозичень;

розробка системи індикаторів щодо стану сукупного державного

боргу;

визначення оптимального розміру заборгованості, яка б задовольняла потреби держави, та спонукала до підвищення соціально-економічного розвитку;

переведення частини заборгованості у державні цінні папери;

встановлення єдиних стандартів розкриття інформації про державний борг для звітування про обсяги всіх складових державного прямого та умовного боргу;

проведення скоординованої політики співвідношення між зовнішніми і внутрішніми запозиченнями;

розробка механізму контролю за дотриманням річного ліміту зовнішніх запозичень та граничного розміру зовнішнього державного боргу, включаючи міжнародні запозичення державними органами місцевого самоврядування;

запровадження зваженої системи управління державним боргом, за допомогою якої приймалися б рішення залежно від ситуації, яка склалася у фінансовій сфері.

Стратегічна ефективність боргової політики в Україні регулюється відповідно до Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2012-2014 роки, прийнятою 2 березня 2011 р., яка суттєво удосконалила нормативно-правову базу з питань управління державним боргом й надала законодавчому полю регулювання відносин, що виникають в процесі управління державним боргом та операціям з державною заборгованістю системного характеру .

Хоча зволікання із прийняттям базового закону про державний борг призводить до виникнення суперечностей між положеннями окремих нормативних актів з питань погашення і обслуговування державного боргу. З метою усунення протиріч Підкомітетом з питань державного боргу, запозичень та інвестицій Комітету з питань бюджету Верховної Ради України ще у 2005 році було розроблено проект Закону України «Про Державний борг України» (реєстр № 1229-1).

Базовим нормативним актом, який здійснює регулювання даної сфери сьогодні, є Бюджетний кодекс України, в якому зафіксовано загальні принципи боргової політики, у тому числі – обов’язковість зменшення державного боргу, якщо його обсяг зросте до 60 % ВВП.

445