Материал: Фінанси_Посібник

У Звіті про виконання Програми управління державним боргом за 2012 рік Міністерства фінансів України зазначено, що співвідношення обсягу державного боргу до ВВП на кінець 2012 р. встановлено на рівні не більше 30 %. Фактично за підсумками року відношення державного боргу до ВВП становило 28,3 %, що на 1,7 процентних пункти менше встановленого граничного рівня [21]. Хоча за даними незалежних міжнародних експертів показник співвідношення державного боргу та ВВП за 2012 р. склав 38,8 % і сьогодні Україна у світовому рейтингу щодо рівня державного боргу займає 93-те місце (порівняно з 77-м місцем у 2010 р. та 68-м місцем у 2011 р.) [22].

Основними ризиками зростання рівня державної заборгованості у 2013 р. є:

зростання нестабільності та невизначеності глобальних економічних тенденцій та економічної динаміки, що матиме наслідком зниження попиту на продукцію вітчизняної металургійної та хімічної промисловості;

наявність ризику девальвації національної грошової одиниці;

очікуване погіршення динаміки надходжень Державного бюджету України разом із збільшенням податкових витрат для стимулювання ділової активності;

зростання обсягів внутрішнього державного боргу внаслідок відстрочення чергового траншу від Міжнародного Валютного Фонду [23].

17.4.Грошово-кредитна, соціальна та валютна безпека як складові фінансової безпеки держави

Грошово-кредитна безпека – це такий стан грошово-кредитної системи, який характеризується стабільністю грошової одиниці, доступністю кредитних ресурсів та таким рівнем інфляції, що забезпечує економічне зростання та підвищення реальних доходів населення [13].

На рівень фінансової безпеки держави впливає характер формування грошової маси як одного з найважливіших елементів фінансової системи.

Сучасна грошово-кредитна безпека характеризується ознаками подальшого виходу з кризи, посиленням внутрішньої фінансової дисципліни, що

івідповідає прогнозним показникам функціонування економіки України [24]. Рівень фінансової безпеки держави залежить від характеру взаємозв’язку

івзаємообумовленості монетарної та фіскальної політик. При цьому можуть виникати ситуації, коли монетарна і фіскальна політики тісно переплетені між собою, або коли між ними існує чітке розмежування. У першому випадку фіскальна політика змушує центральний банк країни здійснювати пряме фінансування дефіциту державного бюджету, у другому – відбувається відокремлення центрального банку від фінансування бюджету.

Нестача безготівкової грошової маси призводить до зростання взаємних неплатежів, впливає на обсяги виробництва, рівень цін, знижує фінансову безпеку. Низьке відношення грошової маси в обігу до обсягу виробленого ВВП породжує інфляційні очікування. Інфляція залишається актуальною проблемою

446

для всіх країн світу, а стимулювання інфляційних процесів – однією із цілей економічної політики урядів та монетарних органів влади.

Інфляція – це підвищення загального рівня цін в економіці, яке спричинене зниженням купівельної спроможності грошей, внаслідок переповнення каналів обігу надлишковою кількістю паперових грошей, незабезпечених відповідним зростанням товарної маси.

Індикатором фінансової безпеки виступає рівень інфляції.

Рівень інфляції визначається зростанням цін, що викликає знецінення коштів населення і господарюючих суб’єктів.

Інфляція у діапазоні від 2 до 4 % за рік вважається помірною (повзучою), яка може сприяти зростанню виробництва і стати стимулом до економічного зростання. Інфляція від 5 до 20 % – свідчить про наявність відкритої інфляції, коли темпи економічного зростання починають зменшуватися. Інфляція на рівні від 20 до 25 % називається галопуючою. У цей період спостерігається стрімке зростання цін на товари, яке втрачає контрольованість і призводить до поглиблення загальної соціально-економічної кризи. Галопуюча інфляція переходить у гіперінфляцію – припиняється економічне зростання, відбувається спад виробництва, і як наслідок, втрата держави своєї фінансової незалежності.

Інфляція може бути прихованою, наприклад, проявлятися у формі бюджетної заборгованості громадянам із заробітної плати та інших соціальних виплат, неплатежів тощо.

В Україні рівень інфляції («індекс споживчих цін») розраховує Державна статистична служба України. З 1 січня 2008 р. в Україні почали обраховувати базовий індекс споживчих цін (БІСЦ), який є субіндексом індексу споживчих цін та характеризує інфляцію, яка спричинена тиском з боку попиту, та відповідно найбільш повно відображає ефекти від зміни реальних монетарних умов. Він показує стійку динаміку цін з мінімізацією короткострокових нерівномірних змін цін, викликаних шоками пропозиції, адміністративним регулюванням.

Базова інфляція – показник, що виключає зміни цін на товари, схильних до впливу чинників, які носять адміністративний і сезонний характер.

Динаміку річних індексів інфляції в Україні за 2000-2012 рр. наведено на рис. 17.8 [25].

Висока та особливо нестабільна інфляція призводить до того, що:

скорочуються темпи зростання інвестицій у реальний сектор економіки;

знижується кредитна активність, орієнтована на довгі строки погашення кредитів;

не має змоги знижуватися рівень відсоткових ставок комерційних банків. Унаслідок чого не лише підвищується вартість грошових (фінансових) ресурсів, а й виникають додаткові витрати бюджету на обслуговування боргу;

знижується купівельна спроможність національної валюти;

зростають валютні ризики;

знижується норма заощаджень серед населення і потенційні масштаби

447

коштів, що могли б бути залучені банками для здійснення їх кредитної діяльності;

активізуються процеси доларизації.

ІСЦ БІСЦ

Рис. 17.8. Динаміка річного та базового індексів інфляції в Україні

Рівень інфляційної безпеки визначається правильністю визначення виду інфляції та обрання типу антиінфляційної політики.

Основними напрямками антиінфляційної політики повинні бути:

оздоровлення бюджетної та банківської систем;

підтримка пріоритетних галузей народногосподарського комплексу;

стимулювання науково-технічного прогресу та інвестицій;

розвиток ринку цінних паперів, і як наслідок, мобілізація вільних коштів юридичних і фізичних осіб.

Оцінюючи стан фінансової безпеки держави, не можна не враховувати групу показників соціального блоку.

Соціальна безпека – це такий стан розвитку держави, при якому держава

здатна забезпечити гідний і якісний рівень життя населення незалежно від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз [13].

Зіставлення рівня і якості життя з граничними значеннями дозволяє визначити існуючі загрози у даній сфері, розробити і вжити заходів щодо підвищення ефективності соціальної політики держави.

Соціальна політика – діяльність держави з досягнення добробуту й розвитку населення через підвищення його рівня та якості життя, а також заохочення його прагнення до соціального прогресу через забезпечення соціальних прав усіх соціальних груп населення.

Під критерієм соціальної безпеки розуміють оцінку стану соціальної сфери з погляду найважливіших процесів, що відбивають її характер і напрями реалізації соціальної політики.

448

Критеріями соціальної безпеки є:

стабільність соціальних взаємин і структури соціальної сфери;

наявність умов запобігання і вирішення соціальних конфліктів;

позбавлення економічного підґрунтя процесів десоціалізації суспільства.

Показники соціальної безпеки найбільш повно характеризують соціальну сферу держави, рівень кількісних і якісних параметрів її розвитку. При цьому

показники соціальної безпеки мають відповідати таким вимогам:

наявність високого ступеня інформативності;

наявність зв’язку показників із суттєвими тенденціями і процесами розвитку соціально-економічної сфери на кожному етапі її функціонування та розвитку;

можливість їх застосування у практичній діяльності суб’єктів економічної системи.

За рівнем дослідження система показників соціальної безпеки може охоплювати: макро-, мезо-, мікроекономічний рівень, рівень сім’ї або особистості, що потребує використання різних систем показників.

Найбільшого поширення в національних системах дослідження рівня соціальної безпеки знайшли загальні макроекономічні показники:

рівень зайнятості населення;

рівень (норма) безробіття;

мінімальна погодинна заробітна плата;

питома вага зайнятих, що отримують плату на рівні мінімальної;

індекс людського розвитку (тривалість життя, рівень освіти, реальний ВВП на душу населення, у тому числі за паритетом купівельної спроможності);

розрив між прибутками 10 % найприбутковіших і 10 % найменш прибуткових груп населення тощо.

Порогові значення показників соціальної безпеки уявляють собою граничні величини, недотримання яких перешкоджає нормальному розвитку соціальної сфери і призводить до формування негативних, руйнівних тенденцій.

Індикатори соціально-економічних явищ і процесів представляють порогові значення показників. Найвищий ступінь безпеки досягається за умов, коли весь комплекс показників перебуває в допустимих межах своїх граничних значень, а задовільні значення одного показника досягаються не в збиток іншим.

Прикладами порогових значень показників соціальної безпеки є такі:

1)обсяг ВВП на душу населення: від рівня розвинених країн – 50 % і від середньосвітового рівня – 100 %;

2)тривалість життя – 70 років;

3)частка населення, що має прибутки нижче прожиткового мінімуму, – 7 %;

4)рівень безробіття – 7–12 %;

5)розрив між грошовими прибутками 10 % найбільш і 10 % найменш забезпечених груп населення – 8 разів [27].

Для економічно розвинених країн ситуація з витратами третини сімейного бюджету на харчування вважається порогом бідності. Для

449

порівняння підкреслимо, що, за різними оцінками, у США питома вага витрат на продукти харчування в загальній масі грошових прибутків становить 15–25 %, Франції – 13–25 %, ФРН – 32 %, Японії – 24 % .

Про низький рівень доходів населення в Україні свідчить показник частки населення із середньодушовими витратами у місяць нижчими за прожитковий мінімум (табл. 17.4) [25].

Таблиця 17.4

Диференціація життєвого рівня населення

* дані за 2012 р. в офіційних джерелах відсутні

Сьогодні Україна суттєво відстає від світових стандартів у сфері оплати праці. Так, згідно з міжнародними стандартами для країн Центральної і Східної Європи та СНД введено міжнародний критерій бідності. Відповідно до критеріїв Світового банку бідними вважаються особи, у яких вартість добового споживання складає 4,3 дол. США (в обрахунку за паритетом купівельної спроможності). Для порівняння: для країн з розвиненою ринковою економікою критерій бідності – вартість добового споживання в розмірі 14,46 дол. США.

З 2009 р. мінімальна зарплата в Україні дорівнює прожитковому мінімуму. Розмір мінімальної заробітної плати в розвинених країнах сягає 30–50 % від розміру середньої зарплати. У США – 5,15 дол. за годину. В Україні сьогодні – 6,88 грн., з 01.12.2013 р. – 7,3 грн.

Рівень безробіття в Україні за методологією Міжнародної організації праці за підсумками 2012 р. становив 8,1 % до загальної кількості працездатного населення країни. За підсумками І півріччя 2013 р. рівень безробіття скоротився до 7,5 %.

Розглядаючи соціальний аспект фінансової безпеки, необхідно враховувати й додаткові фактори, які періодично можуть виникати у країні (заборгованість із заробітної плати, пенсій, стипендій, інших соціальних виплат) і викликають соціальну напруженість у суспільстві.

Не менш важливим показником фінансової безпеки держави є стабільність і конвертованість валюти.

Методикою розрахунку рівня економічної безпеки України валютна безпека визначається як стан курсоутворення, який створює оптимальні умови

450