Материал: Фінанси_Посібник

для поступального розвитку вітчизняного експорту, безперешкодного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи, а також максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках [13].

Більшість авторів вважають, що валютна безпека держави являє собою забезпеченість держави достатніми валютними коштами, підтримування стабільності внутрішньої та зовнішньої купівельної спроможності грошової одиниці, накопичення необхідного обсягу валютних резервів, виконання міжнародних зобов’язань, такий стан курсоутворення, який направлений на розвиток вітчизняного експорту та приплив іноземних інвестицій [9].

Валютна безпека держави багато в чому визначається валютною стратегією. Існують п’ять основних варіантів валютної стратегії:

1.Фінансування тимчасового платіжного дисбалансу шляхом змін у рівні резервування і грошових зобов’язань перед іншими країнами.

2.Валютний контроль у поєднанні з фіксованим валютним курсом.

3.Вільно плаваючий валютний курс.

4.Постійно фіксований валютний курс, на підтримку якого має бути зорієнтована вся внутрішня економіка.

5.Регульоване плавання валют.

При формуванні довгострокової валютної стратегії необхідно враховувати паритет купівельної спроможності, який являє собою співвідношення між двома валютами, що врівноважує їх купівельну спроможність щодо визначеного набору товарів і послуг.

Протягом 90-х рр. в Україні використовувався валютний коридор, який представляє собою можливе мінімальне та максимальне відхилення офіційного курсу національної грошової одиниці до іноземних валют. В 1999 р. було заявлено про встановлення режиму регульованого «плаваючого курсу». Місцем курсоутворення з 19 березня 1999 р. є міжбанківський валютний ринок.

До кількісних індикаторів, які характеризують стан валютної безпеки, можна віднести:

динаміку валютного курсу,

показники адекватності міжнародних резервів;

сальдо платіжного балансу;

коефіцієнт покриття імпорту товарів експорту;

обсяги валютних інтервенцій;

рівень доларизації економіки.

Найбільш суттєвий вплив на рівень валютної безпеки держави має режим курсоутворення, який повинен передбачати можливість його регулювання з урахуванням темпів внутрішньої інфляції та інтересів експортерів, оскільки саме експортери є головним джерелом іноземної валюти (рис. 17.9) [26].

Негативним моментом в політиці курсоутворення в Україні було те, що темп зростання долара відставав від темпу інфляції. Це сприяло погіршенню конкурентоспроможності експорту, стимулюванню імпорту, руйнації торговельного балансу.

451

Рис. 17.9. Динаміка офіційного курсу гривні до долара США

Для того, що протягом досить тривалого періоду стабілізувати курс, підвищити платоспроможність держави стосовно погашення і обслуговування зовнішніх боргів НБУ необхідно забезпечити нагромадження достатнього валютного резерву.

За підсумками 2012 р. резерви Нацбанку скоротилися на 22,8 % або на 7,248 млрд дол. (з 31,795 млрд дол.) – до 24,546 млрд дол. До такого низького рівня резерви не опускалися жодного разу з квітня 2007 р., коли вони склали 23,48 млрд дол.

Розмір валютних резервів є тепер значно нижчим, ніж навіть на початок фінансової кризи – на 1 вересня 2008 р. Україна накопичила 38,06 млрд дол. При цьому зараз у структурі валютних заощаджень перебуває 6,4 млрд дол., які держава має повернути МВФ [29].

17.5 Безпека страхового та фінансового ринку держави

Невід’ємною складовою фінансової безпеки держави є безпека її страхового та фінансового ринку.

Необхідність забезпечення фінансової безпеки страхового ринку зумовлена такими факторами:

його ефективне функціонування створює дієву систему страхового захисту фізичних та юридичних осіб та підтримання соціальної стабільності в суспільстві;

кошти ринку є вагомим джерелом фінансування бюджету і довгострокових інвестицій в економіку держави.

Безпека страхового ринку – це такий рівень забезпеченості страхових компаній фінансовими ресурсами, який дав би їм змогу в разі потреби відшкодувати обумовлені в договорах страхування збитки їх клієнтів і забезпечити ефективне функціонування [13].

452

Виходячи з наведеного визначення, головним критерієм, що забезпечує фінансову безпеку страхового ринку є надійність його страховиків.

Фінансова безпека ринку страхових послуг має двоїстий характер: перш за все вона визначається станом його розвитку, фінансовою результативністю та ефективністю діяльності, та водночас обумовлена й реальним фінансовим станом страховиків.

Загрози фінансовій безпеці страхового ринку умовно поділяють на внутрішні і зовнішні (рис. 17.10) [30].

Рис. 17.10. Основні загрози фінансовій безпеці страхового ринку

Оцінка фінансової безпеки страховиків складається з таких етапів:

1)аналіз конкурентоспроможності страхової компанії;

2)визначення фінансової стійкості та платоспроможності компанії;

3)оцінка параметрів ефективності страхової та фінансової діяльності страховика;

4)визначення рівню ефективності використання інструментів управління фінансовою безпекою (організаційних, кадрових, фінансових, інформаційно-аналітичних) [31].

Щодо безпеки страхового ринку, то експерти останніми роками виділяють такі негативні тенденції:

істотне переформатування регіональних страхових ринків через те, що клієнти будуть переходити із дрібних компаній у крупніші;

453

зниження платоспроможного попиту на страхові послуги, включаючи скорочення бази для реалізації обов’язкових видів страхування;

монополізація ринку шляхом придбання та поглинання крупними страховими компаніями дрібних. У більш виграшному становищі будуть міжнародні компанії, що мають досвід роботи в різних країнах, наявний достатній фінансовий ресурс для покриття негативних балансів своїх підрозділів в Україні;

зменшення капіталізації та погіршення фінансового стану, що призведе до ліквідації страхових компаній, які невірно будували тарифну та перестрахувальну політику;

через прив’язування вартості запчастин до транспортних засобів до курсу долара рівень виплат страхових відшкодувань зросте на 20–35 %, що негативно вплине на фінансовий стан страховиків [32].

На страховому ринку у розробленій Президентом України Програмі економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [33] заплановано:

1)підвищення рівня капіталізації страхових компаній;

2)запровадження принципів страхового нагляду відповідно до стандартів Міжнародної асоціації органів страхового нагляду;

3)створення системи гарантування страхових виплат за договорами страхування життя.

Безпека фондового ринку – це оптимальний обсяг капіталізації ринку (з огляду на представлені на ньому цінні папери, їх структуру та рівень ліквідності), здатний забезпечити стійкий фінансовий стан емітентів, власників, покупців, організаторів торгівлі, торгівців, інститутів спільного інвестування, посередників (брокерів), консультантів, реєстраторів, депозитаріїв, зберігачів та держави в цілому [13].

На рівень безпеки фондового ринку вливають такі фактори:

зниження інвестиційної активності через загострення фінансової та іпотечної кризи, що обмежує формування вільних фінансових ресурсів;

слабкий рівень капіталізації усіх структур фондового ринку;

незахищеність прав інвесторів та низька безпека інвестицій;

низький рівень економічної свободи;

високі процентні ставки на вітчизняному фінансовому та кредитному ринках порівняно з економічно розвиненими країнами, що породжує спекуляції

збоку іноземних інвесторів;

значний рівень доларизації економіки;

нерозвиненість механізмів залучення колективних інвестицій: ні страхові компанії, ні пенсійні фонди, ні пайові фонди не відіграють на фондовому ринку належної ролі;

дуже мала частка коштів приватних інвесторів у сумарних активах інституційних інвесторів;

низький рівень достовірної та обґрунтованої фінансової інформації на вітчизняному фондовому ринку;

454

тінізація фінансових потоків.

На думку провідних фахівців з економічної теорії та фінансів дотримання належної фінансової безпеки фондового ринку неможливе без збільшення та підвищення капіталізації усіх структур фондового ринку, поліпшення якості професійної діяльності на ньому, підвищення рівня компетентності фахівців на ринку цінних паперів, розвитку й посилення системи регулювання і нагляду за діяльністю професійних учасників цього ринку, створення системи збору й розголошення інформації про професійних учасників ринку цінних паперів, підвищення конкурентоспроможності українських професійних учасників ринку цінних паперів у порівнянні з зарубіжними фінансовими інститутами.

Для вирішення проблемних питань і стимулювання подальшого розвитку ринку Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку було розроблено Проект розвитку фондового ринку на 2011–2015 роки, в якому окреслені такі завдання:

1)збільшення капіталізації, ліквідності та прозорості фондового ринку;

2)удосконалення ринкової інфраструктури та забезпечення її надійного

йефективного функціонування;

3)удосконалення механізмів державного регулювання, нагляду на фондовому ринку та захисту прав інвесторів;

4)стимулювання подальшого розвитку фондового ринку України [34]. Крім того, у розробленій Президентом України Програмі економічних

реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» на фондовому ринку передбачено:

поліпшити координацію діяльності регуляторних органів фінансового сектора з метою моніторингу системних фінансових ризиків і вироблення погодженої стратегії й тактики регулювання фінансових ринків;

посилити жорсткість вимог до управління ризиками, прозорість діяльності;

створити єдину систему депозитарного обліку цінних паперів; впорядкувати розрахунки біржового курсу цінних паперів;

стимулювати збільшення обсягів операцій на організованому сегменті фондового ринку [33].

Реалізація зазначених заходів, а також детінізація фінансових потоків дозволить забезпечити відповідність індикаторів безпеки фондового ринку їх нормативним значенням.

17.6. Банківська та інвестиційна безпека держави

Безпека банків є важливою частиною фінансової безпеки країни. Оскільки банківська система є найважливішою складовою фінансово-кредитної сфери держави, саме стан банківського сектора й визначає рівень фінансовокредитної безпеки, а отже, багато в чому і рівень фінансової безпеки держави.

455