Зміст
Вступ
. Теоретичні основи особистого прибуткового оподаткування
. Фіскальне значення ПДФО в Україні
. Напрямки зміцнення фіскального потенціалу оподаткування доходів фізичних осіб в Україні
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Актуальність теми. Податок на доходи фізичних осіб займає у податковій системі держави провідне місце, як обов’язковий її компонент.Він є складовою частиною фінансового механізму держави та відіграє не останню роль при наповненні дохідної частини бюджету.Надходження до бюджету від нього є досить вагомими та поступаються лише податку на додану вартість. Однак,за період функціонування податку з доходів фізичних осіб проявилася низка проблем, які знижують ефективність цього податку з фіскальної точки зору.
Чергове реформування української системи прибуткового оподатковування, що ознаменувалося набуттям законної сили Кодексом, породжує насущну потребу в поглибленому аналізі позитивних і негативних сторін податку з доходів фізичних осіб, оцінці його фіскальної ефективності.
Об'єктом дослідження є податок з доходів фізичних осіб.
Мета і задачі дослідження Основним завданням цієї роботи є оцінка фіскального потенціалу податку з доходів фізичних осіб,на прикладі формування доходів Зведеного бюджету України, та надання пропозицій вдосконалення порядку справляння з метою підвищення його фіскальної ефективності.
Для досягнення поставленої мети у роботі передбачається вирішити ряд задач, головними з яких є:
розглянути теоретичні основи оподаткування доходів громадян;
проаналізувати надходження податку з доходів фізичних осіб до Зведеного бюджету України та виявити основні тенденції;
оцінити розміри надходжень податку з доходів фізичних осіб;
виявити основні проблеми ПДФО при формуванні доходів,тобто виконанні фіскальнох функції;
запропонувати шляхи удосконалення фіскальної ефективності податку з доходів фізичних осіб.
Теоретичним підґрунтям дослідження податку з доходів фізичних
осіб у системі формування доходів є наукові здобутки, зокрема, таких вчених та
дослідників, як А.Абрамова , О. Горбунова, Т.Демченко,Ю.Іванов, М. Кучерявенка,
С. Онишко А. Опаріна Іванський, К. Маліновська М. Мельник, А. Славкова;
російські вчені: О. В. Бризгаліна, В. В. Гриценко, В. І. Гурєєва, Є. Н. Євстигнєєва, О. В. Мещерякова,
Д. Г. Черник та
інші.
1. Теоретичні основи особистого прибуткового оподаткування
Провідна роль у податкових системах багатьох розвинутих країн належить податку на доходи фізичних осіб. Цей податок вперше було запроваджено в Англії у 1798 .,однак у 1826 р.-скасовано. І лише з 1842 р. він перетворився на постійне джерело доходів англійського бюджету.В 1891 р. податок на доходи фізичних осіб вводиться в Німеччині,в 1914 у Франції,у 1915 р.-у США,у 1926 р.- в Росії[29,ст 3-14].
Поширення податку в більшості країн світу стало можливим передусім внаслідок зростання індивідуальних доходів та зосередження різних їх видів в одних руках,що робило більш доцільним сукупне обкладання доходів.Лише за досить високого рівня економічного розвитку,який зумовлює відповідні доходи,а також зі зростанням числа великих доходів виникають умови для запровадження прибуткового оподаткування. Іншою важливою умовою поширення податку на доходи фізичних осіб стало підвищення рівня податкової культури,а саме ставлення до сплати податків як до виконання свого громадського обов’язку. Це сталося завдяки,з одного боку,кращому усвідомленню кожним індивідом своєї залежності від інших індивідів і суспільства в цілому,отже,важливості задоволення суспільних потреб,і,з другого-завдяки змінам у структурі державних видатків у напрямку зростання частки соціальних видатків,особливо на освіту й охорону здоров’я.В 20-х рр. ХХ ст., після проведення податкових реформ у країнах Європи і США, набула загального розповсюдження податкова декларація. У цей період відбуваються суттєві зрушення й у системі стягнення податків:створюються спеціальні податкові служби,запроваджується інститут податкових інспекторів, а також інститут уповноважених,через який до організацій податкового процесу і контролю залучаються найбільш авторитетні та компетентні представники платників. Усе це зумовило поступове закріплення податку на доходи фізичних осіб у податкових системах багатьох країн та його перетворення на основне джерело доходів бюджету.Так,у другій половині 20-х років ХХ ст. частка зазначеного податку в загальній сумі податкових надходжень становила 62,6% у Франції,56,4% у США,45,3% у Великобританії,39,0% у Німечинні. [25,ст.164-165] В Україні власна система прибуткового оподаткування населення була прийнята із середини 1991 р.,після проголошення незалежної держави та початку формування власної податкової системи України[7,ст.271-276].
Справляння податку на доходи фізичних осіб передбачає передусім теоретичне визначення доходу як об’єкта оподаткування.При цьому слід мати на увазі,що єдине,загальновживане визначення доходу у фінансовій науці відсутнє.
Розрізняють дві концепцій доходу:теорія джерел,теорія чистого збільшення вартості майна(теорія надходжень фактичного майна),та похідна від неї теорія-теорія ринкового доходу,яка і набула найбільшого поширення в сучасному світі.(див.Додатки до розділу I.Таблиця 1.1)[25,ст.166,ст.168]
Згідно з концепції ринкового доходу визначення оподаткованого доходу,а отже,й бази нарахування податку з доходів фізичних осіб,має ґрунтуватися на певних правилах(див Додатки до розділу I.Рисунок1.1) та складається з 2-х етапів,а саме, на першому етапі з валового доходу вираховуються витрати,пов’язані з його одержанням;на другому етапі з валового доходу вираховуються неминучі приватні витрати-витрати на життєзабезпечення( до них належать:неоподатковуваний мінімум доходів,витрати на утримання матеріально залежних від платника членів сім’ї,витрати на сплату внесків до фондів загальнообов’язкового соціального страхування та пенсійного фонду).Наслідком усіх цих вирахувань є оподаткований дохід,яким може бути лише вільний для сплати податковий дохід[25,ст.169-170]
Крім зазначених вище вирахувань,що є нормативною вимогою оподаткування,в податкових системах усіх країн, існують різноманітні вирахування з податкової бази,які мають характер податкових пільг(пільги окремим категоріям утриманців-дітям певного віку або статусу,застосовуються податкові кредити,
диференційовані за статусом осіб,що знаходяться на утриманні напівсирота,людина похилого віку та інше) і можуть надаватися у різних формах-поправки,знижки,звільнення,кредити,тощо[25,ст.170,172]
Вважається,що податок на доходи фізичних осіб повинен будуватися на широкій податковій базі і суттєвому стандартному вирахування. Широка податкова база дозволяє застосовувати невисокі ставки податку,забезпечуючи достатні надходження до бюджету держави.Коли ми вже почали говорити про ставки,то оподаткування доходів фізичних осіб може здійснюватися як за прогресивною,так і за плоскою шкалою ставок.Однозначної відповіді щодо доцільності вибору тієї чи іншої шкали теорія не дає.Такий вибір залежить передусім від того,яким якостям оподаткування суспільство віддає перевагу-нейтральності чи справедливості та рівності.Ліберально налаштовані економісти,для яких головною цінністю є нейтральність оподаткування,є прихильниками встановлення плоскої шкали ставок.Ідеологи соціальної справедливості та рівності як пріоритетного принципу оподаткування доходів фізичних осіб наголошується на доцільності запровадження прогресивної податкової шкали.У більшості розвинутих країн на даному етапі податок на доходи фізичних осіб справляється за прогресивною шкалою,Україна не є виключенням.[25,ст181-182] В нашій країні ставка податку на доходи фізичних осіб була багаторазово змінена, що спричинено було зміною податкового законодавства[9,10,20-нормативні документи] (див Додатки до розділу I.Рисунок1.2).
Податок з доходів фізичних осіб виконує,як і всі інші податки, певні функції.
Науковці України виділяють такі функції: фіскальну та стимулюючу(регулюючу)[19,ст.12]. Дослідники Польщі окрім фіскальної розрізняють нефіскальні функції, до яких відносять: стимулюючу, мотиваційну, перерозподільну і соціальну[23,ст.21](див Додатки до розділу I.Рисунок 1.3).На мою думку, найбільш всього ПДФО реалізує свою фіскальну функцію,адже саме від неї залежить формування дохідної бази основного фонду фінансових ресурсів держави - бюджету.Частка податкових надходжень до зведеного бюджету від податку на доходи фізичних осіб є достатньо високою,особливо це простежується за останні 3 роки(детальний аналіз див у розділі 2).Але не можна,стверджувати,що ПДФО не виконує всі інші функції,а саме: стимулююча функція -вона відіграє вагому роль в накопиченні доходів до бюджету та є основою створення певних стимулів у платників податків[22,ст.34];функція перерозподілу полягає в корегуванні тих доходів та майна, які залишаються у платника податку після оподаткування;регулююча функція прибуткового податку з фізичних осіб полягає в тому, що він забезпечує перерозподіл суспільних доходів між різними категоріями населення[6,ст..58];cоціальна функція -полягає у підтриманні соціальної рівноваги у суспільстві шляхом зміни співвідношення між доходами різних соціальних груп для зменшення нерівностей між ними.
Тому кожен підхід,щодо визначення функцій податку має своє право на існування і однозначно виділити один неможливо[13,ст..164-165].
Взагалі, податок на доходи фізичних осіб належить до прибуткових податків(в Додатках до розділу I.Рисунок 1.4 Див ПДФО за класифікаційними ознаками) та і як будь-який інший податком він має свої переваги та недоліки(див. Додатки до розділу I.Таблиця 1.2).Дивлячись на різні погляди авторів,на мою думку основною перевагою ПДФО є те, що рівень оподаткування ставиться у пряму залежність від джерела сплати податків - доходу,всі автор підтримують цю точку зор[26,ст..130]у.А серед основних недоліків прибуткового оподаткування особливо виділяються труднощі, пов'язані з обліком об'єкта оподаткування,а саме:
-проблема приховування доходів і ухилення від сплати податку;
проблема пов'язана з обліком доходу як об'єкта оподаткування і полягає у
встановленні порядку визначення доходу[26,ст.130].
Підсумовуючи все зазначене вище треба зазначити,що ПДФО є
прямим,загальнодержавним податком,що є складовою частиною фінансового механізму
держави,він має як переваги,так і недоліки,виконує покладені на нього
функції,одна з основних яких є фіскальна функцію, роль якої полягає в
наповненні дохідної частини бюджету[4,ст.57](Основні терміни і поняття див.у
Додатках до розділу I.Таблиця
1.3)
.Фіскальне значення ПДФО в Україні
Оподаткування доходів фізичних осіб є складовою частиною фінансового механізму держави, тому не дивно,що податки на доходи фізичних осіб відіграють домінуючу роль для збільшення доходної частини державного бюджету.[11,ст.82] У системі податкових доходів зведеного бюджету податок на доходи фізичних осіб посідає сьогодні другу позицію - після податку на додану вартість,що є складовою внутрішніх податків на товари та послуги,та третю позицію займає податок на прибуток підприємств(див.Додатки до розділу II.Таблиця 2.1).З таблиці видно,що така тенденція характерна для останніх чотирьох років 2009-2012*,за 2007 та 2008 роки податок на прибуток підприємств перевищував ПДФО[30].
Тож почнемо з обсягів сплати податку з доходів фізичних осіб до Зведеного бюджету України(див.Додатки до розділу II.Таблиця 2.3).Він займає одне із важливих місць в доходах, що пояснюється:
- по-перше, його фіскальною роллю, тобто податок на доходи фізичних осіб забезпечує наповнення доходної частини того чи іншого бюджету;
по-друге, тим, що податок на доходи фізичних осіб виступає основним регулятором в системі регулювання доходів фізичних осіб[11,ст..83].
Надходження від сплати ПДФО переважно мають тенденцію до зростання,виключенням є 2009 рік.Сплата податку з доходів фізичних осіб в цьому році майже залишилися на тому ж рівні,що і в 2008 році,але все одно з певним зменшенням. На зміну тенденції збільшення обсягів ПДФО, у 2009 році спостерігається саме зменшення його абсолютних значень,що спричинено низкою негативних факторів, зумовлених дією фінансово-економічної кризи на економіку України, а саме: збільшення кількості працівників, які знаходилися в адміністративних відпустках; переведення працівників на скорочений графік роботи; зростання чисельності безробітного населення; зменшення виплат преміальних коштів та різноманітних надбавок працівникам[30]. Власні доходи громадян зменшувалися в цей період.Припинили діяльність 15642 підприємств, та було звільнено велику кількість працівників, які сплачували цей податок, тому не дивно, що надходження з податку на доходи фізичних осіб поступалися минулому року.Але сама частка ПДФО в Зведеному бюджеті України збільшилася в порівнянні з 2008 року,це означає,що в період економічної кризи надходження від інших податків і зборів знизилися. Взагалі частка податку з доходів фізичних осіб у Зведеному бюджеті має стабільний характер 15-16% від всіх доходів.
Стосовно відношення надходжень від справляння податку з доходів фізичних осіб до валового внутрішнього продукту(див.Додатки до розділу II.Таблиця 2.4) то, як видно з даних,то частка ПДФО в ВВП становить в діапазоні 4-5%.Знову ж таки, в 2009 році вона менша-3,57%,але з 2010 року ситуація почала нормалізувуватися.Достатньо стабільна частка податку з доходів фізичних осіб в валовому внутрішньому продукту свідчить про не дуже високий рівень тінізації доходів громадян[21,ст.124].Адже саме у сфері виплати заробітної плати відбувається найбільше ухилень від оподаткування та порушень законодавства. Серед них - наприклад,заборгованість, зарплата "в конверті"[8]. Крім того, однією із суттєвих причин стабільної частки ПДФО у ВВП є реформування податкового законодавства, спрямоване на збільшення податкової бази, на налагодження чіткої, максимально тісної співпраці податкових органів із платниками податку з доходів фізичних осіб.
Далі розглянемо частку ПДФО в податкових надходження бюджету(див. Додатки до розділу II.Таблиця 2.1).Як було вже зазначено вище ПДФО займає вагому частку,знаходячись на другій позиції після внутрішніх податки на товари та послуги, 80%,а то і більше, яких складає ПДВ.З 2007 по 2011 рік абсолютні надходження податку з доходів фізичних осіб зросли майже в 2 рази. Враховуючи,що за планом на 2012 рік вони мають зрости до 70 млрд,а вже за 3 квартали 2012 року вони становлять 49 млрд грн.,можна зробити висновок,що абсолютні надходження продовжують зростати.Особливо бачимо зростання з 2010 року-51,03 млрд.грн до 60,2 у 2011 році,тобто майже на 20% від 2010 року.Це впершу чергу пояснюється з введенням в дію Податкового кодексу України з 2011 року.Також треба зазначити,що значні збільшення ПДФО спостерігаються з 2007 року-34,8 млрд.грн до 45,9 млрд.грн у 2008 року. Спричинило таке вагоме збільшення ставка податкування 15%,яка почала діяти з 2007 року,адже до цього вона становила 13%. Треба зазначити,що подальшого зростання частки податку з доходів фізичних осіб у сукупних податкових надходженнях перебуває у прямій залежності від збільшення їх реальних доходів, зокрема, збільшення рівня заробітної плати та забезпечення своєчасності її виплати.У зв’язку з цим доцільно зазначити, що збільшення розміру мінімальної заробітної плати автоматично зумовлює зростання рівня доходів працюючих громадян(див.Додатки до розділу II.Таблиця 2.6)[21,ст.125].Як бачимо,за останні 6 років,мінімальна заробітна плата зросла з 460 грн до 1218 грн.(01.12.2013 р.),тому не дивно,що наявна тенденція до зростання обсягів надходжень податку з доходів фізичних осіб до податкових надходжень бюджету.Треба також не забувати,що розмір мінімальної заробітної плати впливає на розмір податкової соціальної пільги. Будь-який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги,це в свою чергу зменшує базу оподаткування. Право на отримання податкової соціальної пільги(див.Додатки до розділу II.Таблиця 2.7) мають соціально незахищені верстви населення, які отримують доходи, що не перевищують суму місячного прожиткового мінімуму(див.Додатки до розділу II.Таблиця 2.8).Тому тут важливим є не тільки збільшення мінімальної заробітної плати,але й збільшення місячного прожиткового мінімуму заради збільшення надходжень від ПДФО до податкових надходжень бюджету,та до доходів в цілому.У відносних показниках(див.Додатки до розділу II.Таблиця 2.2) частка ПДФО у податкових надходженнях становить приблизно 20%.За останні 4 роки він перевищує частку податку на прибуток підприємств,до 2009 року було навпаки.Хоча обсяги ППП перевищували у 2007 та 2008 році, їхне співвідношення майже 50 на 50 в ці роки.