Дипломная (вкр): Система менеджменту якості, процесний підхід, регламентація процесів, класифікація процесів

Процес не може існувати окремо від організації. Для роботи процесів вищестояще керівництво повинне визначити призначення процесу, поставити перед власником процесу мети і затвердити планові значення показників результативності і ефективності процесу. Власник процесу, у свою чергу, ухвалює управлінські рішення на підставі інформації, що поступила, і встановлених планів [6].

Таким чином, на рисунку 1.5 представлена достатньо складна схема процесу, що враховує взаємозв'язок горизонтальних матеріальних потоків і ресурсів і вертикальних інформаційних потоків і управлінських взаємодій.

Рисунок 1.5 - Концептуальна схема управління процесом

Іншими словами, менеджмент процесу полягає у тому, що власник процесу безперервно або зі встановленою періодичністю контролює хід процесу і ухвалює управлінські рішення у випадках відхилення параметрів процесу від критеріїв, встановлених для нормального ходу процесу. Власник процесу в ході процесу планує (Plan) розподіл ресурсів для досягнення поставлених цілей процесу з максимальною ефективністю. Хід виконання (Do) процесу виконавцями, власник перевіряє (Check) за інформацією, яка поступає з контрольних крапок. Власник процесу веде оперативне управління процесом, управляючи (активно втручаючись в хід процесу - Act), змінюючи запланований розподіл ресурсів, міняючи плани, терміни, вимоги до результатів процесу відповідно до ситуації, що змінилася.

Методологія P-D-C-A (Plan - Do - Check - Act ): планування - виконання - перевірка - управління (виправлення) є алгоритмом дій керівника по управлінню процесом і досягненню його цілей [7].

.4 Регламентація процесу

При упровадженні процесного підходу до управління однією з найважливіших задач є регламентація бізнес-процесу. Документування (регламентація) процесу означає створення документації, що визначає хід, результати процесу і порядок управління процесом. Документування процесу організації повинне здійснюватися на основі певних внутрішніх стандартів. В даному випадку такими документами є керівництво за якістю, положення про відділ, стандарти підприємства і посадові інструкції співробітників відділу [8].

Регламент бізнес-процесу призначений для вирішення наступних задач:

визначення власника процесу, його повноважень і відповідальності по управлінню процесом;

специфікація меж процесу (постачальники/входи, клієнти/виходи);

специфікація ресурсів, необхідних для виконання процесу;

опис технології виконання процесу, включаючи регламенти робіт по взаємодії з постачальниками і клієнтами процесу;

визначення співробітників, відповідальних за виконання кожної роботи процесу (матриця відповідальності);

специфікація показників процесу, продукту, задоволеність клієнтів;

регламентація роботи власника процесу по циклу PDCA.

Процес, що регламентується, повинен мати одного власника, що цілком відповідає за його виконання і одержані результати. Розробка регламенту здійснюється робочою групою під управлінням власника процесу. Власник процесу одночасно є замовником робіт і керівником робіт.

Учасники робочої групи здійснюють збір інформації шляхом проведення інтерв'ю із співробітниками і керівниками підрозділів, аналізу документів і спостереження за діяльністю бізнес-процесу. Відомості, зібрані в результаті опитів, повинні перевірятися шляхом порівняння з аналогічними відомостями, одержуваними з інших незалежних джерел, таких як інформація, одержана із зовнішніх підрозділів, бізнес-процесів і організацій [8].

Регламент виконання процесу затверджується вищестоящим керівником. Дуже важливо, щоб зміст регламенту процесу був узгоджений: з власниками процесів-постачальників; з власниками процесів-клієнтів даного процесу; з власниками процесів-субпідрядників. Для здійснення ефективної взаємодії різних процесів усередині організації необхідна ув'язка процесів по входах/виходах. Ця вимога означає, що виходи одного процесу (процесу-постачальника) повинні відповідати (формою, технічним умовам, термінам і т.п.) входам іншого процесу (процесу-клієнта). Якщо регламентація здійснюється одночасно по всіх процесах організації, то така ув'язка по входах/виходах повинна здійснюватися також одночасно. Після того, як між власниками процесів досягнута згода по вимогах до входів/виходів, відповідні власники процесів ставлять свій підпис на титульному листі регламенту процесу [9].

За визначення клієнтів бізнес-процесу. А також постачальників і субпідрядників бізнес-процесу несе відповідальність власник бізнес-процесу [18].

Визначення клієнтів бізнес-процесу здійснюється на основі інформації, що одержаної учасниками робочої групи при проведенні інтерв'ю, міститься в діючій нормативній документації, що регламентує діяльність організації і підрозділу.

Для кожного клієнта бізнес-процесу визначають виходи бізнес-процесу і вимоги до них. Повинні бути представлені всі клієнти даного процесу, внутрішні і зовнішні, а також всі виходи даного бізнес-процесу - матеріальні потоки, інформаційні і документальні потоки.

Рішення про зміну регламенту (Додаток А) ухвалює власник процесу на підставі пропозицій інших підрозділів, результатів аналізу встановлених невідповідностей, внутрішніх і зовнішніх аудитів.

2. Актуальність впровадження процесного підходу у відділі стандартизації, метрології та сертифікації ДонНДПІКМ

.1 Загальна характеристика ДонНДПІКМ

Всесоюзний науково-дослідний і проектний інститут вторинних кольорових металів створено в січні 1968 р. на базі Центральної лабораторії "Союзвторкольормет" у м. Донецьку з ініціативи начальника В "Союзвторкольормет" Чумаченко В.С. відповідно до наказів Мінкольормета СРСР від 21.12.1966 г. №754 і В "Союзвторкольормет" від 14.11.1967 г. №257.

Наказом Мінкольормета СРСР від 26.04.1967 г. №250 затверджений статут, який позначив основні завдання інституту:

-       систематичний, глибокий техніко-економічний аналіз роботи підприємств Союзвторкольормета й розробка на цій основі заходів щодо підвищення ефективності розвитку вторинної металургії в цілому й кожного керування й підприємства окремо;

-       розробка балансів ломоутворення вторинних кольорових і рідких металів по економічних районах, галузях промисловості й у цілому по Союзвторкольормет;

-       складання техніко-економічних обґрунтувань і доповідей по розвиткові підприємств вторинної кольорової металургії;

-       розробка стандартів і технічних умов на продукцію вторинної кольорової металургії;

-       підготовка матеріалів по перегляду й установленню нових цін на продукцію галузі;

-       систематизація матеріалів на спеціалізованому устаткуванні для переробки лома й відходів кольорових і рідких металів;

-       розробка нового й модернізація діючого устаткування;

-       дослідження в області вдосконалення діючих технологічних, економічних і розробка нових схем переробки лома кольорових і рідких металів;

-       поліпшення якості сплавів, що випускаються;

-       методичне керівництво хімічними лабораторіями підприємств;

-       виявлення потреби народного господарства в металах, вироблених Союзвторкольорметом, і визначення шляхів раціонального використання їх у народнім господарстві;

-       розробка проектів будівництва й реконструкції підприємств кольорової металургії;

-       розробка методів, коштів і систем комплексної механізації й автоматизації процесів оброблення й переробки лома кольорових і рідких металів на підприємствах Союзвторкольормет [10].

До складу наукової частини інституту входили:

-       металургійна лабораторія, завданнями якої були дослідження з удосконалювання металургійних процесів переробки лома й відходів кольорових металів, у тому числі: визначення теплотехнічних параметрів і підвищення продуктивності плавильних агрегатів; розробка раціональної технології й апаратури для переробки лома й відходів із залізними приробленнями, добір флюсів для зниження безповоротних втрат і поліпшення якості сплавів із вторинної сировини; розробка технологічних процесів рафінування; визначення фізико-механічних властивостей сплавів і розробка технології поліпшення їх з метою заміни ними сплавів з первинного сировини; одержання олова з відходів білої жерсті й лома консервної тари;

-       лабораторія первинної переробки сировини займалася розробкою технологій механізованого оброблення свинцевих акумуляторів, алюмінієвих конденсаторів, алюмінієвого моторного лома із залізними приробленнями й поршнів двигунів внутрішнього згоряння методами дроблення, просівання, магнітної сепарації, гравітації, електростатики й ін.;

-       лабораторія нових видів сировини, дослідження якої включали переробку пилоподібних відходів з одержанням вольфрамового концентрату, переробку лома залізонікелевих акумуляторів з одержанням гідрату закиси нікелю, розробку нових технологічних процесів для знежирення стружки різних сплавів;

-       лабораторія механізації й автоматизації проводила роботи з механізації трудомістких процесів навантаження, вивантаження й транспортування вторинної сировини й готової продукції шляхом створення нових механізмів і пристосувань;

-       лабораторія фізико-хімічних методів аналізу виконувала аналізи для НДР, а також розробляла методики аналізу різних видів вторинної сировини;

-       лабораторія прогнозування, завдання якої укладалися в прогнозах технічного й економічного розвитку галузі, обґрунтуванні оптимальних потужностей підприємств, розробці цін на сировину й продукцію галузі;

-       лабораторія техніко-економічних досліджень здійсняла роботу з визначення ресурсів лома й відходів кольорових металів, здійснювала розрахунки економічної ефективності НДР;

-       лабораторія наукової організації праці займалася питаннями розробки й впровадження науково обґрунтованих змін в існуючу організацію праці;

-       лабораторія стандартизації здійснювала розробку нових і перегляд діючих Дст і ТУ на лом і відходи кольорових металів і готову продукцію.

До складу проектної частини, структура якої визначалася характером виконуваних робіт, входили наступні відділи: технологічний, архітектурно-будівельний, сантехнічний, техніко-економічних обґрунтувань, генплану, електротехнічний, кошторисний, конструкторський, бюро оформлення проектів і кошторисів.

У завдання проектної частини входила розробка проектно-кошторисної документації, необхідної для нового будівництва або реконструкції підприємств вторинної кольорової металургії.

Проектували бази й майданчика, призначені для заготовки й первинної обробки лома й відходів кольорових металів, цехів і заводів з виробництва сплавів вторинних кольорових металів і вторинного олова.

Проектування об'єктів виконувалося комплексно по наступних етапах:

-       розробка техніко-економічних обґрунтувань і розрахунків доцільності будівництва нового або реконструкції діючого підприємства;

-       участь у виборі майданчика для будівництва й підготовки завдання на проектування;

-       геологічні, гідрогеологічні, геодезичні й інші види вишукувань;

-       складання й захист робочий проекту;

-       розробка робочих креслень із використанням даних додаткових вишукувань, зауважень стверджуючих організацій;

-       авторський нагляд за будівництвом;

-       розробка конструкцій нестандартного й головних зразків спеціального устаткування.

Інститут складається з:

-       наукової частини із двома науково-експериментальними комплексами по кольорових і дорогоцінних металах, аналітичного центру (відділу стандартизації, метрології й сертифікації й іспитової фізико-хімічної лабораторії), лабораторії ресурсів вторинних металів; лабораторії шихтопідготовки відходів кольорових металів; відділу Процеси утилізації твердих відходів і науково-дослідної лабораторії виробів з дорогоцінних металів;

-       проектної частини, що полягає із трьох відділів: технологій і обґрунтування інвестицій; енергетичного забезпечення й екологічної безпеки; будівельних конструкцій, архітектури, генплану й вишукувань;

-       дослідно-конструкторського відділу;

-       загальних функціональних служб і адміністративно-управлінського персоналу.

На базі інституту діє Міжнародний технічний комітет ТК 107 "Вторинні кольорові метали" і відповідно до наказу Міністерства промисловості України від 28.02.1992 г. №8/24 - Національний технічний комітет " Кольорові метали й сплави".

Відповідно до наказу Міністерства промисловості від 11.05.1993 г. №89 інститут виконує функції головної наукової й проектної організації по комплексних науково-технічних напрямкам і видам виробництва:

-       підготовка й переробка лома й відходів кольорових металів;

-       підготовка й переробка лома й відходів, що містять дорогоцінні, рідкі й рідкісноземельні метали;

-       виробництв міді, мідних сплавів, олова, ртуті сурми;

-       стандартизація, сертифікація, атестація виробництва і товарної продукції.

Крім того, по більшості видів кольорових металів, металургійному устаткуванню, обробці розплавів, у тому числі розкисленню стали, інститут виступає основним співвиконавцем по науково-дослідних і дослідно-конструкторських роботах.

За наказом Мінпрому й Мінфіну України від 19.10.1994 г. №334/100 інститут виконує функції по координації робіт в Україні в області розробки технології, стандартизації, метрологічного забезпечення виробництва й сертифікації продукції, переробки лома й відходів, що містять дорогоцінні метали (золото, срібло, платину й ін.) Науковий персонал, кваліфікація фахівців і матеріально-технічна база інституту дозволяють вести повний комплекс досліджень, розробку технологій і устаткування по переробці й виробництву кольорових металів і їх сплавів, включаючи дорогоцінні, рідкі й рідкісноземельні. В обсязі договорів, що укладаються, проводилися великомасштабні дослідження на промисловому і досвідченім устаткуванні з одержанням товарної малотоннажної продукції.

На існуючих площах науково-експериментального комплексу №1 інституту створена й освоєна гнучка технологія, що перенастроюється, і випробуване устаткування для переробки багатокомпонентного лома й відходів.

В 2006 році в процесі освоєння дослідно-експериментальних ділянок було перероблено 4,9 т склотканевих плат і близько 3 т електричних з'єднувачів із срібросмістящими контактами й отримано 3,33 т концентрату, що містить 170 г золота, 38,7 кг срібла. Освоєння технології зняття срібних покриттів з різного типу подложек дозволило втягнути в проведення більш 2 т бідної сировини (з утримуванням срібла 0,87-5%). Технологічний процес дозволив додатково одержати близько 27 кг срібла й 350 кг міді, ступінь витягу срібла склав 98,8-99,0%.

.2 Науково-дослідницькі розробки

Із числа виконаних найбільш ефективних і важливих для інституту й металургійних підприємств науково-дослідних робіт слід зазначити:

-       "Розробка, виготовлення й дослідження роторної печі  місткістю 9 т для алюмінієвих сплавів (РПА-9)".

Розроблена конструкція роторної печі має переваги перед відбивною подовою. Використання тепла в печі здійснюється як за рахунок його передачі від смолоскипа, так і за рахунок передачі тепла від нагрітої верхньої частини футеровки при переміщенні її вниз під метал. Інтенсивність плавки в рідкій ванні роторної печі вище, чим у стаціонарній, крім того, що завантажується метал для плавки безупинно змочується флюсами, що забезпечує перехід оксидів у жужільну фазу. Обертання печі забезпечує часткове рафінування металу від домішок, знижується вигар металу. У комплекті до печі розроблені устрої завантаження шихти, передачі розплавленого металу, зливу й видалення шлаків. Результати розробки й випробувань використані при розробці проектної документації для ТОВ "Обімет" м. Одеса й ЗАТ "Російський метал" м. Москва.