Материал: Усі лекції

Ефемеридна інформація містить шість параметрів для відображення згладженого еліпса Кеплера на вибрану епоху, а також параметри деяких вікових та періодичних поправок. Параметри, які наведені в таблиці передаються з супутника кожної години. Останні дев’ять з них враховують вплив збурень через несферичність Землі, прямий припливний ефект, а також тиск сонячного випромінювання.

Однією з провідних служб, що надають точні ефемериди, є Міжнародна ГНСС Служба (IGS). IGS накопичує, опрацьовує та зберігає інформацію з більш ніж 300 станцій, що розташовані по всій земній кулі. Близько 120 станцій, класифікуються як глобальні (Global Stations), тому що вони регулярно моніторяться, принаймні трьома аналітичними центрами.

Основні "продукти" IGS складаються з:

-ефемерид і показів годинника, у вигляді таблиць і надаються з 15-ти хвилинним інтервалом протягом кожного дня (у форматі SP3),

-параметрів орієнтації Землі (EOP),

-геоцентричних координат станції і швидкості.

Незважаючи на підвищення точності бортових ефемерид, в наш час все-таки використання точних (остаточних) ефемерид підвищує точність визначення положення пунктів у супутникових мережах, в яких є вектори, довші від 30 км. А при створенні точних мереж, у яких є вектори, довші за 40 км, використання точних ефемерид обов’язкове.

При створенні супутникових мереж із векторів, довших від 25–30 км, використання остаточних ефемерид дає змогу істотно скоротити тривалість сеансів спостережень

Вплив помилок годинника.

Основна частина помилок годинника приймача і супутника виключається формуванням подвійних різниць або при оцінюванні поправки годинника. Помилки, пов’язані з неправильним узгодженням часу квантування сигналів

ГНСС, можуть бути визначені на основі допплерівського зсуву сигналів і зазвичай становлять близько 1 мм при помилці в часі 1мкс.

Загальний їх вплив несуттєвий, крім випадку, коли приймач неправильно визначає мілісекундну неоднозначність С/А кодових псевдовідстаней. Помилка повинна усуватися в приймачі на етапі первинного опрацювання сигналу. Запізнювання в одночастотних приймачах є однаковим для сигналів, прийнятих одночасно від різних супутників, тому це явище використовується, як додаткова поправка годинника приймача. Багатоканальні приймачі мають міжканальні зсуви, які необхідно ретельно калібрувати. Ця калібровка здебільшого виконується мікропроцесором приймача. Довжини шляхів сигналів різними каналами можуть дещо відрізнятися, тому будуть неоднаковими помилки у вимірах, які виконані на різних каналах в один і той же час. Проте в сучасних приймачах ці зсуви можна відкалібрувати до рівня 0,1 мм або краще.

В залежності від необхідної точності, різноманітні помилки можна розглядати суттєвими чи несуттєвими і використовувати різноманітні способи їх врахування. Відповідний аналіз показує, що найбільш часто застосованими прийомами для врахування різних впливів є методи моделювання похибок і усунення їх за допомогою формування різниць. Для формування різниць необхідними є, перш за все, одночасні спостереження одних і тих наборів супутників декількома приймачами.

Поправки годинника супутника можна отримати з навігаційного повідомлення, а поправки годинника приймача повинні оцінюватися за даними вимірів. Орбіти супутників також є відомими, і помилки в орбітах (разом з немодульованими помилками годинника супутника) мають значний вплив при абсолютному методі спостережень. При виконані спостережень двома (або більше) приймачами, вплив помилок орбіт і неточностей в поправках годинників супутників зменшується.

Відповідно, відносні (або диференціальні) методи визначення положення приймачів, а саме отримані за псевдовіддалями, мають вищу точність, ніж при абсолютному позиціюванні.

Іоносферна рефракція ігнорується при коротких довжинах векторів. В одночастотних спостереженнях вираховується за моделлю з навігаційного повідомлення або її вплив може суттєво зменшуватися при двочастотних вимірюваннях, зокрема і для більш довших довжин базисних ліній. Однак повністю врахувати вплив іоносфери неможливо. Здебільшого враховується 0,1% від загального впливу, а це помилка в декілька сантиметрів при найбільшому значенні TEC;

Тропосферна рефракція найбільш проблематична. Інколи її не враховують, але частіше в програмних забезпеченнях вводяться поправки за рефракцію з використанням формул Хопфілд, Саастамойнена, Блека та ін. Крім того,

використовуються моделі стандартної атмосфери та визначаються метеопараметри.

Формування різниць між супутниками і між приймачами ефективно усуває всі зсуви, зумовлені помилками генераторів годинників і, в той же час, значно зменшує і інші похибки (за винятком неоднозначності фаз).

Неоднозначність в рівнянні моделі фази може бути усунута формуванням різниць між епохами (потрійних різниць). Крім того, її можна враховувати шляхом оцінювання неоднозначності в попередньому "плаваючому" рішенні, а далі визначається найбільш ймовірне ціле значення в наступному рішенні з "фіксованою неоднозначністю".

Вплив різних джерел помилок на результати вимірювань, які отримані використовуючи супутникові технології, можна зменшити чи навіть повністю усунути дотримуючись певних норм та правил, значення має також методика виконання спостережень. Різниці між параметрами, отриманими різними приймачами, усувають зсуви, джерелом яких є один з приймачів, а в різницях, отриманими за результатами спостережень різних супутників є відсутні похибки, зумовлені певним супутником.

Отже, обчислені подвійні різниці псевдовідстаней суттєво зменшують вплив систематичних помилок, причиною яких є супутник та приймач. Підвищити точність результатів супутникових спостережень можна, зокрема, шляхом певного комбінування спостережуваних величин, наприклад, змінювати тривалість спостережень, виконувати спостереження в різні проміжки часу при іншій конфігурації та кількості супутників, застосовувати багаточастотні приймачі, при опрацюванні використовувати точні ефемериди тощо. Усувати чи зменшувати вплив помилок можливо також, створюючи певні їх моделі.

Досить важливою є і якість апаратури, яка використовується не тільки користувачем, але і працює в супутниковому сегменті та сегменті управління.

Отже, всі процеси, які пов’язані з формуванням передачею супутниками сигналів та опрацюванням їх приймачами, піддаються впливу багатьох факторів. Вплив цих чинників як сумарний, так і кожного зокрема визначити та врахувати є досить складно, тому здебільшого зосереджують свою увагу та досліджують ті, дія яких на точність супутникових визначень є найбільш суттєвою.

Загальні вимоги до виконання супутникових спостережень, які обгрунтовані інструкціями, враховують: типи супутникових приймачів, їх кількість, тривалість сеансів спостережень, кількість супутників, яка одночасно спостерігається, значення кута відсічки, дискретність супутникових сигналів, кількість незалежних центрувань антени на пункті, кількість повторних вимірювань висоти антени під час сеансу спостережень та ін.

Основні вимоги щодо виконання ГНСС-спостережень зведені у нормативно-правові акти, інструкції та іншу технічну документацію. Дотримання певних норм та правил дозволяє зводити до мінімуму неминучі помилки, не допускати накопичення похибок у процесі вимірювань і тим самим підвищувати точність визначення шуканих параметрів.

Для створення високоточних геодезичних мереж використовують найточніший метод супутникових спостережень – відносний статичний. В нормативній літературі багатьох країн (Україна [Інструкція про побудову державної

геодезичної мережі з використанням супутникових радіонавігаційних систем], регламентують

основні параметри методики супутникових спостережень. Загальноприйнятими

усвітовій практиці є такі:

-тип приймача, яким потрібно виконувати спостереження;

-тривалість сеансів спостережень;

-мінімальна кількість супутників, сигнали яких одночасно повинні приймати приймачі;

-максимальне допустиме значення GDOP;

-мінімальна висота супутників над горизонтом;

-інтервал реєстрації супутникових сигналів.

Діапазон віддалей між приймачами в кожному класі мережі залежить від прийнятої щільності її пунктів.

В табл.5 наведені нормативні значення параметрів методики супутникових спостережень, які діють в Україні. Таблиця складена використовуючи "Інструкцію про побудову ДГМ з використанням СРНС".

Таблиця 5

Основні параметри методики відносних статичних спостережень при створенні державних мереж України

Нормативні документи, ставлять вимогу, щоб положення пунктів мереж всіх класів визначалося в єдиній системі координат. З цією метою виконують прив’язку мереж, що створюють, до пунктів вищого класу, кількість яких залежить від класу точності створюваної мережі.

В інструктивних матеріалах тривалість сеансів визначається відповідно до класу мережі та залежно від довжин векторів. В інструкції, при встановленні тривалості спостережень враховується також мінімальна кількість супутників, що одночасно спостерігається. Якщо спостереження виконувалися в несприятливих умовах, внаслідок чого точність супутникових визначень погіршувалася, то в такому разі вимірювання повторюють, при іншій конфігурації супутників.