Дипломная (вкр): Адаптація функціонування підприємств торгівлі до соціально-економічних умов зовнішнього середовища

Основний капітал охоплює всі об'єкти, призначені для постійного користування: основні засоби, нематеріальні активи і фінансові вкладення.

Основні засоби торгового підприємства складаються з:

Активної частини, що включає торгове обладнання, машини, транспортні засоби тощо, питома вага яких у структурі основних фондів порівняно з промисловими підприємствами в три рази менше і становить 10%;

Пасивної частини, що включає будівлі, приміщення, споруди і т.д., питома вага яких становить 80%.

Особливістю функціонування основних засобів в торгівлі є їх висока вартість, тривала експлуатація, висока продуктивність, економічність і надійність. Витрати на відтворення основних засобів здійснюються у формі капітальних вкладень і фінансуються з тих же джерел, що і в промисловості.

Оборотні засоби торгівлі являють собою сукупність грошових коштів, інвестованих у сферу обігу в якості джерела фінансування авансуємих торговими підприємствами витрат на створення необхідних товарних запасів і здійснення витрат обігу.

Оборотні кошти за ступенем планування поділяються на:

Нормовані, що включають запаси товарів, тари, палива, сировини; грошові кошти в касах та шляхи; малоцінні та швидкозношувані предмети; витрати майбутніх періодів.

Ненормовані, що включають грошові кошти на рахунках у банках; кошти в розрахунках (дебітори).

Структура оборотних засобів торгівлі характеризується високою часткою товарних запасів - близько 90% від загальної вартості оборотних коштів, незначним питомою вагою грошових коштів - близько 5% і розрахунками - 5%, що обумовлено низкою причин, пов'язаних з особливістю торговельного обслуговування:

Рівномірністю процесів обігу;

Сезонністю виробництва і споживання;

Нерівномірністю розміщення виробництва і районів споживання;

Непередбаченими коливаннями попиту і ритму виробництва;

Перетворенням виробничої продукції в торгову;

Необхідністю утворення страхових резервів та ін.

Товарні запаси видаються в абсолютних і відносних величинах виміру.

Абсолютні - виражаються у натуральних чи вартісних одиницях.

За джерелами формування оборотні засоби торгівлі характеризуються високою участю кредитів банку у формуванні товарних запасів.

У зв'язку з тим, що обсяг товарообігу значно коливається по окремих кварталах року, у якості вихідних даних для розрахунку нормативів приймається товарообіг IV кварталу планованого року, обчислений за собівартістю з додаванням податку на додану вартість, що сплачується постачальникам товарів. При цьому собівартість включає в себе покупну ціну плюс витрати обігу за статтями: "Транспортні витрати''і" Витрати з доставки товарів на склад ".

Методи нормування власних оборотних коштів у торгівлі мають деякі відмінності від методів нормування оборотних коштів у промисловості. Ці відмінності стосуються статей: "Товарні запаси", "Грошові кошти в касах і в дорозі".

Методи нормування решти статей власних оборотних коштів однотипні з методами нормування в промисловості.

По товарних запасах нормування починається з визначення норми запасу в днях. Ця норма складається з наступних складових елементів:

. Час перебування товару у формі торгового запасу в торговому залі, у продажу товарів та забезпечення регулярної продажу їх до чергового надходження від постачальників.

. Час знаходження оплаченого товару в дорозі.

. Час приймання товару, перевірки його якості та підготовки до продажу.

.Время перебування товару у формі гарантійного (страхового) запасу.

На основі розрахованої норми запасу в днях визначається планова потреба оборотних коштів за статтею «Товарні запаси». Для цього плановий товарообіг IV кварталу планованого року, обчислений за собівартістю з додаванням податку на додану вартість, ділиться на 90 днів для визначення вартості одноденного обороту.

Планова потреба в оборотних коштах по статті «Товарні запаси» визначається шляхом множення одноденного обороту на норму запасу в днях.

Норма запасу по коштах в касі торгових підприємств встановлюється в залежності від годин роботи магазину і графіка заїзду за виручкою інкасаторів банку. Ця форма коливається від 0,1 до 0,3 дня. Крім того, встановлюється день на грошові кошти в дорозі, так як здана виручка зараховується на рахунок торговельного підприємства на другий день після надходження виручки в касу банку.

Для визначення нормативу власних оборотних коштів по даній статті необхідно плановий оборот IV кварталу паніруемого року, обчислений за повною продажної вартості, включаючи і податок на додану вартість, розділити на 90 днів. Отриманий одноденний оборот помножити на норму запасу грошових коштів в касі і в дорозі.

Абсолютна величина постійно змінюється і залежить надходження і продажу товарів.

При аналізі і плануванні велике значення має порівняння товарних запасів із товарообігом. Цей показати - відносний, він характеризує величину товарного запасу, що знаходиться на підприємствах торгівлі на певну дату і показує, на скільки днів торгівлі вистачить товарного запасу. Товарні запаси в днях обчислюються за формулою:

До = З: О / Т або "До = З х. Т / О,

.2 Специфіка особливостей обліку в торгівлі

Торгівля - це господарська діяльність, пов'язана з реалізацією товарів.

Товар - це продукт праці, вироблений для обміну чи продажу, який має споживчу та мінову вартість.

Торгова діяльність [4] - це "ініціативна самостійна діяльність юридичних осіб і громадян із здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку... Торгова діяльність може здійснюватись у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торгово-виробничій (громадське харчування) сфері".

Оптова торгівля може здійснюватись через оптові бази, товарні склади, склади-холодильники, склади-магазини. Вона, як правило, є проміжною ланкою між виробником продукції і роздрібною торгівлею.

Роздрібна торгівля здійснюється через магазини (продовольчі, непродовольчі, спеціалізовані, універмаги, універсами, торгові комплекси тощо), дрібно-роздрібну мережу (палатки, кіоски, ятки, павільйони, торгові автомати), пересувну мережу (автомагазини, авторозвозки, лавки-автопричепи, візки, розноски, столики). В роздрібній торгівлі товари реалізуються, як правило, кінцевому споживачеві - населенню.

Дохід торгівлі формується за рахунок встановленої націнки на товари.

Ціна товару складається:

в оптовій торгівлі - з оптової ціни промислового підприємства (як сформована із собівартості та прибутку підприємства) та оптово-збутової націнки;

в роздрібній торгівлі - з ціни оптової торгівлі (або підприємства) і торгової націнки.

Непрямі податки (ПДВ, акцизний збір) розраховуються понад визначену ціну реалізації на всіх етапах реалізації товарів. У в роздрібній торгівлі націнка встановлюється з урахуванням

ПДВ. Розмір націнки торгові підприємства визначають самостійно, виходячи зі стану ринку.

Розрахунки з покупцями в оптовій торгівлі здебільшого здійснюють в безготівковій формі, в роздрібній - виручка надходить готівкою в каси торгового підприємства.

Згідно із Законом [2] підприємства торгівлі та громадського харчування повинні здійснювати розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО).

Реєстратор розрахункових операцій - це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовано фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або кількості проданих товарів (наданих послуг). До РРО відносять: електронний контрольно-касовий апарат (ЕККА), електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касову систему, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

РРО повинні бути зареєстровані та опломбовані у встановленому порядку. Дозволяється застосовувати тільки ті РРО, які включені до Державного реєстру. Постановою Кабінету Міністрів України № 199 від 18.02.2002 р. затверджено вимоги до реалізації фіскальних функцій РРО.

У разі виходу РРО з ладу або відключення електроенергії (не більш як 72 год.) розрахункові операції здійснюються з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки.

Статтею 17 Закону [2] передбачено штрафні санкції за невикористання РРО.

Згідно зі ст. 10 Закону постановою [5] Кабінету Міністрів України затверджено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено не використовувати РРО, а вести розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій. Зокрема, без РРО можуть здійснюватись пересувна торгівля, роздрібна торгівля на ринках (крім кіосків, магазинів тощо), торгівля газетами, журналами на підприємствах поштового зв'язку, якщо обсяг їх в асортименті перевищує 50 %, продаж транспортних квитків у кіосках і салонах транспортних засобів, продаж страв безалкогольних напоїв у буфетах вищих навчальних закладів тощо.

Торгова діяльність повинна здійснюватись із дотриманням встановлених вимог [1, 4, 12], зокрема:

забезпечення прав споживачів;

наявність цінників, документів, що підтверджують якість товарів, тощо;

дотримання санітарних вимог;

наявність контрольних вагів та інших засобів вимірювальної техніки;

дотримання термінів зберігання товарів;

дотримання правил продажу відповідних товарів, затверджених наказами МЗЕЗторгу;

при розрахунках з покупцями має бути забезпечена достатня кількість розмінної монети, приймання зношених купюр та ін.

Бухгалтерський облік у торгівлі, як і в інших галузях, ведеться згідно із законодавством України та національними стандартами бухгалтерського обліку.

Тому в посібнику будуть розглянуті питання обліку надходження та реалізації товарів в оптовій та роздрібній торгівлі, обліку витрат обігу, обліку тари та торгових патентів, тобто ті, які найбільше відображають специфіку обліку в галузі.

Особливості галузі зумовлюють особливості обліку в ній:

У торгівлі немає витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, але є витрати, пов'язані зі зберіганням та реалізацією товарів. Ці витрати називаються витратами обігу і обліковуються на рахунках 93 "Витрати на збут" і 92 "Адміністративні витрати".

. Торгові підприємства закупають товари за купівельними цінами, а продають дорожче - за цінами продажу. В оптовій торгівлі облік придбаних товарів ведеться за купівельними цінами або за продажними. В роздрібній торгівлі товари обліковують за купівельними цінами або за цінами продажу [П(С)БО 9], якщо інші методи оцінки використовувати недоцільно. До прийняття національних стандартів облік за цінами продажу був єдиним дозволеним у роздрібній торгівлі. Це зумовлено великою номенклатурою товарів і продажем їх у невеликій кількості. Вираховувати купівельну і продажну ціну кожних реалізованих 300 г товару недоцільно і трудомістко. Тому при обліку за цінами продажу на підприємствах роздрібної торгівлі при придбанні товарів на них відразу встановлюється торгова націнка (кредит рахунку 285 "Торгова націнка") і далі визначається обсяг реалізації тільки за цінами продажу. В кінці місяця розраховується середня величина торгових націнок в продажній вартості реалізованих товарів і, відповідно, купівельна вартість реалізованих товарів.

. Фінансовий результат від реалізації товарів у торгівлі визначають як різницю між цінами продажу без ПДВ (доходом від реалізації) та купівельними цінами (собівартістю) реалізованих товарів і витратами обігу. Ціни продажу, відповідно, мають встановлюватися в такому розмірі, щоб окупити витрати обігу і забезпечити певний рівень прибутку.

Специфічні рахунки для обліку в торгівлі:

"Товари" (з відповідними субрахунками); 902 "Собівартість реалізованих товарів"; 702 "Дохід від реалізації товарів";

"Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" - для обліку витрат обігу.

Рисунок № 1.1 Схема обліку надходження та реалізації товарів і витрат обігу в торгівлі

Схема обліку в торгівлі в цілому не дуже відрізняється від схеми обліку на промислових підприємствах. Основна відмінність полягає у відсутності рахунку 23 "Виробництво", немає витрат на виробництво і списання їх на рахунок 26 "Готова продукція".

У роздрібній торгівлі схема обліку дещо відрізнятиметься від наведеної, ці питання розглянуто в параграфі 5 цього розділу.

Оподаткування і податковий облік у торгівлі здійснюються згідно із законодавством.

Особливості:

клас професійного ризику виробництва для сплати збору на страхування від нещасних випадків на виробництві в роздрібній торгівлі (і в торгівлі автомобілями) - 5, в оптовій торгівлі - 23;

в торгові підприємства, створені після набуття чинності декретом Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.93 р. № 56, сплачують збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі;

підприємства, які здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними виробами, сплачують збір на розвиток садівництва, виноградарства і хмелярства в розмірі 1 % від суми виручки від реалізації.

Щодо основних ділянок бухгалтерського обліку, то облік суттєво не відрізняється від обліку в промисловості:

облік грошових коштів ведеться згідно з постановами правління НБУ (див. розділ 2, параграф 1); особливістю є обов'язковість застосування РРО при розрахунках готівкою і можливість здавання виручки до банку торговим підприємствам, які здійснюють торгівлю вночі, вранці наступного дня;

облік оплати праці, фінансова звітність, облік розрахункових операцій, облік капіталу, необоротних активів тощо суттєво не відрізняється від інших галузей;

торгові підприємства витрачають досить значні кошти на рекламу, зокрема, на рекламування товарів у вітринах.

Торговельна діяльність в Україні регулюється досить великою кількістю різноманітних нормативних актів. Насамперед, це Закони України «Про підприємництво», «Про захист прав споживачів», «Про споживчу кооперацію», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про лікарські засоби», «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про оподаткування прибутку підприємств» та ін. Крім того, постановами КМУ затверджено «Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення», «Правила торгівлі лікарськими засобами в аптечних закладах» та ін. Окремими міністерствами та відомствами затверджено правила роздрібної торгівлі деякими видами товарів: продовольчими, непродовольчими, тютюновими виробами, алкогольними напоями, картоплею та плодоовочевою продукцією, транспортними засобами тощо.

До організації та ведення торговельної діяльності ставиться ряд специфічних вимог. Так, господарюючі суб’єкти можуть здійснювати торговельну діяльність лише після їх державної реєстрації як суб’єктів підприємництва. Торговельні приміщення необхідно обладнати згідно з вимогами охорони праці, протипожежної безпеки, захисту навколишнього середовища, санітарної безпеки тощо. Зовні на торговельному приміщенні повинна бути вивіска з позначенням назви підприємства, його власника, режиму роботи. У приміщенні необхідно обладнати «Куточок покупця», де розмістити «Книгу відгуків та пропозицій» і т. ін. Продавати товари можна лише при наявності документів, які засвідчують їх якість та безпечність. Заборонено продавати товари, що не мають відповідного товарного вигляду, з простроченим терміном придатності. На всі товари, виставлені для продажу у торговому залі, необхідно оформити цінники. Вимірювальні прилади повинні мати державне тавро і періодично проходити перевірку в органах Держстандарту України.