Дипломная (вкр): Облік і аудит грошових коштів та їх еквівалентів (диплом)

При аудиторській перевірці слід враховувати можливі типові порушення при веденні операцій з готівкою.

Основні положення - зловживання, розкрадання, помилки в обліку касових операцій можуть бути кваліфіковані такі чином:

. Пряме розкрадання грошових коштів:

−   нічим не приховане;

−       приховане неоформленими документами і розписками.

. Не оприбуткування і привласнення грошових сум, що не надійшли:

−   із банку;

−       від різних фізичних і юридичних осіб за прибутковими ордерами;

−       від різних юридичних осіб за домовленістю.

3. Надлишкове списання грошей по касі:

−   повторне використання одних і тих самих документів;

−   неправильний підрахунок підсумків у касових документах і звітах;

−       списання сум без підстави чи за фальсифікованими документами;

−       підробка в законно оформлених документах із збільшенням суми списання.

4. Привласнення сум, законно нарахованих різним особам і організаціям:

−   привласнення депонованої заробітної плати і коштів, нарахованих на інших підставах;

−       привласнення сум, які належать іншим підприємствам.

5. Розрахунки сумами готівкових грошових коштів, які перевищують граничну величину:

- з іншими юридичними особами і підприємцями, що діють без утворення юридичної особи;

- які надходять у касу підприємства, що перевіряється.

6. Розрахунки з населенням готівкою за готову продукцію, товари, виконані роботи і надані послуги:

−   без застосування реєстраторів розрахункових операцій;

−   без реєстрації реєстраторів розрахункових операцій у податковій службі.

7. Перевищення ліміту готівки каси на кінець місяця.

. Несвоєчасні звіти підзвітних осіб за використані грошові кошти [63].

При проведенні аудиту слід встановити відповідність здійснених готівково-розрахункових операцій чинному законодавству. Аудитор повинен знати, що сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) не повинна перевищувати десяти тисяч гривень протягом одного дня за один або кілька платіжними документами.

На відміну від контролюючих органів, аудитор повинен дотримуватись принципу конфіденційності, всі встановлені порушення фіксувати в звіті керівництву клієнта і, при необхідності, в аналітичній частині аудиторського висновку, але не розголошувати інформації і не сповіщати податкові органи.

Аудитор зобов’язаний повідомити клієнта про можливі стягнення за виявлені порушення і допомогти їх усунути. У додатку С показаний розмір стягнень за допущені порушення згідно Указу № 436, Закону України «Про РРО» та Кодексу України про адміністративні правопорушення ( ст. 165).

У разі порушення встановленого порядку організації готівкових розрахунків до підприємств застосовуються штрафні санкції рис 3.1.

Такі зловживання можна виявити шляхом арифметичної перевірки всіх підрахунків та підсумків, особливо тих граф, сума яких у подальшому не відображається на рахунках коштів чи матеріалів, а списується на калькуляційні, збирально-розподільчі рахунки або відноситься безпосередньо на рахунок спеціальних джерел фінансування (цільові надходження тощо).

Порядок проведення аудиту розрахунково-касових операцій показано на рис. 3.2.

Розрахунки між підприємствами незалежно від форми власності здійснюються шляхом безготівкових перерахувань через комерційні банки і регулюються спеціальними правилами. Проте в практиці проведення розрахунків допускаються порушення та зловживання. На їх виявлення й попередження розраховані аудиторські перевірки.

Метою перевірки банківських операцій є встановлення:

-   кількості відкритих і використаних у розрахунках рахунків, законності здійснення операцій за кожним із них;

-       своєчасності, законності, достовірності й доцільності відображених на рахунках у банках здійснених операцій щодо надходження та списання грошових коштів;

-       обґрунтованості отримання й використання кредитів і позик, своєчасності їх погашення;

-       дотримання стану платіжно-розрахункової дисципліни щодо укладених договорів та ін.

Рис. 3.1. Застосування штрафних санкцій за порушення норм щодо регулювання обігу готівки

Основними завданнями аудиту грошових коштів на рахунках в банку є:

−   контроль за дотриманням чинного законодавства, що регулює обліку грошових коштів на рахунках у банку;

−       перевірка правильності документального оформлення банківських операцій, дослідження первинних документів з погляду правильності їх оформлення, достовірності, доцільності і законності операцій, відображених у них [53].

При проведенні аудиторського дослідження безготівкових розрахункових операцій аудитор повинен знати, що:

1. У разі відсутності (недостатності) коштів на рахунку платника банк не здійснює обліку заборгованості платника, не сплаченої вчасно, та не веде реєстру розрахункових і виконавчих документів;

2. Якщо до банку надійшло одразу кілька розрахункових документів, то при їх виконанні дотримується такий пріоритет:

−   платіжні вимоги за рішенням суду;

−       платежі до бюджету;

−       платежі за іншими виконавчими документами;

−       всі інші у порядку послідовного надходження.

Важливим етапом аудиту є перевірка повноти і своєчасності оприбуткування грошових коштів, що надійшли до банку, перерахування податків до бюджету та інших обов’язкових платежів до позабюджетних фондів.

При проведенні аудиту безготівкових грошових операцій аудитор вивчає інформацію, відображену на цих рахунках. Схема відображення інформації про рух грошових коштів наведена на рис. 3.3.

Рис. 3.2. Порядок проведення аудиту розрахунково-касових операцій

Рис. 3.3. Схема відображення інформації руху грошових коштів на рахунках в банках

Метою аудиту валютних операцій є перевірка:

-   правильності та законності відкриття валютних рахунків;

-       повноти й своєчасності зарахування валютної виручки;

-       законності використання валюти-готівки тощо.

Насамперед аудитор перевіряє правильність відкриття рахунку в комерційному банку. Наступним етапом аудиту є перевірка правильності ведення аналітичного й синтетичного обліку за кожним із відкритих у комерційних банках рахунком.

Неправильне бухгалтерське відображення операцій на поточному рахунку в національній валюті, а також віднесення одержаних грошей з цього рахунку на інші рахунки дає змогу приховувати отримані гроші. Наведені платежі списуються на витрати замість віднесення їх на матеріально відповідальних або інших осіб. Насамперед слід перевіряти правильність підрахунку готівки, що надійшла з банку [63].

Класифікацію зловживань і порушень наведено в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Класифікація зловживань і порушень за видами

Аудитор встановлює підтвердження кожної операції, яка відображена у виписці з особового рахунку в банку, первинними документами. Така взаємоперевірка має поєднуватися з контролем за банківськими документами суті проведених операцій. У процесі перевірки аудитор звертає особливу увагу на правильність оформлення первинних документів, відповідальність назви платежу фактично проведеній господарській операції, а також на додатки до первинних документів та договори, положення тощо.

Привласнення готівки, одержаної в банку шляхом фальсифікації виписок, розкриваються перевіркою істинності виписок безпосередньо у банку. Крім того, звіряються записи на поточних рахунках у національній валюті на субрахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті» з корінцями чекової книжки із записами на субрахунку 301 «Каса в національній валюті».

Неповне відображення в обліку прибуткових і видаткових операцій виявляється звіркою оборотів на поточному рахунку в національній валюті з відповідними оборотами у записах банку, перевіркою обґрунтованості претензій до банку, повноти їх пред’явлення банку й відповіді банку, докладною звіркою кожної позиції реальних банківських виписок з відповідними записами у бухгалтерському обліку підприємства, що перевіряється.

Свідомі помилки з метою приховування частини одержаної готівки стали можливими через широке використання у бухгалтерському обліку зведених відомостей, де відображаються групи операцій.

Такі зловживання можна виявити шляхом арифметичної перевірки всіх підрахунків та підсумків, особливо тих граф, сума яких у подальшому не відображається на рахунках коштів чи матеріалів, а списується на калькуляційні, збирально-розподільчі рахунки або відноситься безпосередньо на рахунок спеціальних джерел фінансування (цільові надходження тощо). Насамперед слід перевіряти правильність підрахунку готівки, що надійшла з банку.

Неправильне бухгалтерське відображення операцій на поточному рахунку в національній валюті, а також віднесення одержаних грошей з цього рахунку на інші рахунки дає змогу приховувати отримані гроші.

Наведені платежі списуються на витрати замість віднесення їх на матеріально відповідальних або інших осіб.

Перевірці підлягає також правильність оформлення у регістрах бухгалтерського обліку розрахунків акредитивами та чеками.

Засновники підприємств, вищестоящі організації, а також аудитори (аудиторські фірми) відповідно до укладених угод під час проведення документальних перевірок на підприємстві в обов’язковому порядку проводять інвентаризацію каси і перевіряють дотримання касової дисципліни. Під час проведення інвентаризації особлива увага приділятися питанню забезпечення схоронності грошей і цінностей [24].

Для проведення інвентаризації каси наказом керівника підприємства призначається комісія, яка складає «Акт інвентаризації наявності грошових коштів». Комісія перевіряє наявність коштів шляхом повного перерахування всіх готівкових коштів, що є в касі, цінних паперів, чекових книжок тощо. До початку інвентаризації всі матеріально відповідальні особи (особи, які відповідають за збереження коштів) дають розписку. У разі виявлення в процесі інвентаризації нестачі або лишку цінностей в касі в акті вказується сума нестачі або лишку і обставини їх виникнення. Акт складається у двох примірниках і підписується членами інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальною особою [24]. Один примірник акта передається до бухгалтерії підприємства (організації), другий - залишається у матеріально відповідальної особи (додаток Т).

Розглянемо аудит грошових документів і коштів в дорозі на умовному прикладі. Аудиторська перевірка грошових документів починається з повної їх інвентаризації і складання відповідного акта. При аудиті слід встановити відповідність залишків даних аналітичного і синтетичного обліку з рахунка 33 «Інші кошти». За даними аналітичного обліку необхідно з’ясувати своєчасність і правильність оприбуткування грошових документів у кількісному і вартісному вираженні на рахунку 33 «Інші кошти».

Перевіркою операцій щодо придбання і видачі путівок у санаторії, будинки відпочинку тощо слід з’ясувати, за рахунок яких джерел вони були придбані, яку частину їхньої вартості не оплачують одержувачі, чи своєчасно й повному обсязі надходять у касу гроші від одержувачів путівок, чи видають путівки працівникам за узгодженням з профспілковим комітетом, чи немає випадків видачі путівок особам, які не працюють на даному підприємстві. Крім того, слід встановити розмір недоплачених сум у касу підприємства, причини за осіб, винних у порушенні встановленого порядку видачі путівок. Перевірка грошових документів повинна здійснюватись на першому етапі. Встановлення законності і обґрунтованості грошових коштів у дорозі чинного запису за рахунком 33 «Інші кошти» (субрахунок 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті») і дебетом рахунків, призначених для обліку грошових коштів. При цьому з’ясовують, чи немає серед сум у дорозі нестач готівки в касі або фактів привласнення цих сум окремими посадовими особами.

При перевірці встановлюють тривалість перебування окремих сум коштів в дорозі, оприбуткування їх на початку наступного місяця на рахунок у банку.

На рахунку 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» обліковується грошовий виторг від реалізації товарів, переведений у банк через пошту або Ощадбанк. Кошти, здані безпосередньо у банк, на вищезгаданому рахунку враховують тільки в тому випадку. Коли вони здані у вечірню касу наприкінці останнього робочого дня, зараховані на рахунок підприємства у перший день наступного місяця.

Основою записів зазначених операцій у дебет рахунка 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» є квитанції установ банку, поштового відділення, копії супровідних відомостей про здавання виторгу інкасаторам банку, а у кредит - виписки банку.

В результаті виявлення помилок складається відомість неправильних бухгалтерських проводок, далі розраховуються штрафні санкції по несвоєчасно повернутих сумах та виявлені відхилення в податковому обліку (додаток У.1, У.2, У.3).

.3 Узагальнення результатів аудиторсього дослідження

Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» та Міжнародних стандартів аудиту на заключному етапі аудиту аудитор повинен скласти аудиторський звіт про результати аудиторської перевірки або аудиторський висновок.

Аудиторський звіт - це документальне відображення аудитором виявлених порушень, помилок та відхилень при здійсненні господарської діяльності, веденні обліку та складанні звітності, а також проведена аудитором оцінка стану бухгалтерського обліку та достовірності звітності на певну дату. Інформація, що наводиться в аудиторському звіті, має бути більш детальною, надійною і компетентною, а також незалежною, об'єктивною і правдивою. Аудиторський звіт складається в довільній формі, не є офіційним документом і призначений для замовника [30].

Чинне законодавство вимагає складання аудиторського висновку при здісненні аудиту фінансової звітності (ст. 7 Закону України «Про аудиторську діяльність»). Складання аудиторського висновку є одним із найвідповідальніших моментів аудиту, оскільки підбиваються підсумки виконаних аудиторських процедур, узагальнюються виявлені помилки, визначається їх сукупний вплив на фінансову звітність і висловлюється думка аудитора щодо її достовірності, повноти, відповідності чинному законодавству.

Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в установленому порядку за наслідками проведеного аудиту і містить у собі висновки стосовно повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

При формуванні аудиторського висновку слід керуватись вимогами таких нормативних документів:

−   Закон України «Про аудиторську діяльність»;

−       Міжнародний стандарт аудиту 700 «Аудиторський висновок про фінансову звітність» (основні елементи аудиторського висновку, види і форми аудиторських висновків);