Курсовая работа (т): Технологічний процес перевезення вантажів

.        Дворейкова. Іноді дворейкові підвісні візки постачають монорейковими каретками, а нижні пояси моста виконують з двотаврових балок, однак при цьому різко зростає число ходових коліс. Ускладнюються і стають менш надійними вузли кріплення балок до решітки граней моста.

Козлові крани поділяються на безконсольні, одно- й двоконсольні. Довжина консолі може досягати 25-30% прогону.

Зазвичай козлові крани виготовляють двоконсольними. Консоль - це частина моста, що виходить за межі підкранової колії (опори). Наявність консолей розширює робочу зону кранів, наприклад дає можливість обслуговувати з одного місця кілька під'їзних залізничних, автомобільних шляхів та складських майданчиків.

Управління козловим краном здійснюється з підлоги або з кабіни, яка кріпиться до рами візка або до мосту крана у опори. Швидкість його зазвичай не перевищує 1 м/с. Вантажопідйомність козлових кранів загального призначення 3,2…32 т, довжина прольотів 10… 32 м, висота підйому вантажу 7…10 м (рідше - до 12 м). Вантажопідйомність будівельно-монтажних кранів більше - до 400 т, довжина прольотів - до 80 м, висота підйому - до 30 м.

Параметри козлових кранів спеціального призначення краще - вантажопідйомність до 900 т, довжина прольотів більше 130 м, висота підйому до 80 м.

Контейнерні крани використовуються в основному для обслуговування великих перевантажувальних пунктів - морських портів, контейнерних терміналів, залізничних станцій. Для роботи в морському порту їх оснащують підйомної консоллю. Вантажозахоплювальним органом контейнерних кранів є спеціальні вантажні рами (спредери) з автоматичними зачепами під фітинги та рим-вузли контейнерів. Особливість такої комплектації - те, що кран обладнаний спеціальним вантажним візком. Параметри козлових контейнерних кранів вантажопідйомністю 20 і 32 т регламентує ГОСТ 24390-99. Висота підйому цих кранів призначається залежно від умов штабелювання контейнерів, тобто ярусності складування.

Грейферні та магнітні крани поширені менше, ніж крани загального призначення, так як завдання з перевантаження навалювальних вантажів і вантажів, що переміщуються електричними магнітами, вирішуються в основному за рахунок застосування знімних приводних грейферів і магнітів з незалежним живленням і управлінням. Однак необхідно пам'ятати, що крани цих типів повинні бути оснащені спеціальними вантажними візками - грейферними або магнітними, а захватні органи (грейфер або магніт) виробник повинен поставляти як частину крана. Магнітний кран обов'язково оснащують кабелеукладачем і кабельним барабаном, ємність якого відповідає висоті підйому магніту.

Основні вузли. Незалежно від конструкції козловий кран (рис. 1) складається з моста у вигляді ферми 1, що спирається через опори 2 з візками 3 на підкранові колії.

Міст (ферма) козлового крана може мати одну або дві консолі, але може бути і без них. У зв'язку з цим крани поділяються на консольні і безконсольні. Кабіна управління краном розміщується на опорах або фермі, що забезпечує кранівнику хороший огляд.

Рис. 4.4 Схема козлового крана

Ферма в будівельній механіці стрижнева система, що залишається незмінною геометрично після заміни її жорстких вузлів шарнірними. В елементах ферми, при відсутності розцентровки стрижнів і не вузлового навантаження, виникають тільки зусилля розтягування-стискування. Ферми утворюються з прямолінійних стержнів, з'єднаних у вузлах. На мосту козлового крана встановлено і може переміщатися по ньому крановий візок 4 або тельфер, оснащені вантажопідйомним механізмом, до якого підвішується вантаж 5. Крановий візок являє собою встановлену на колеса клепану або частіше зварену раму, на якій монтуються робочі механізми. Обидва механізми обладнані крюковими обоймами: крюкова обойма головного підйому і крюкова обойма допоміжного підйому.

Механізм підйому вантажу складається з канатної лебідки, поліспаста та вантажозахватного органу. Лебідка містить приводний електродвигун, через з'єднувальну муфту пов'язаний з вхідним валом циліндричного зубчастого редуктора. Останній обертає барабан, на який навивається одна або дві гілки каната підйомного поліспаста. Гальмівний шків встановлений на вхідному валу редуктора. У механізмах підйому вантажу використані одинарні або здвоєні канатні поліспасти.

Довжину канатів і розміри канатних барабанів відбирають таким чином, щоб при можливо нижчому положенні вантажозахватного органу на барабані залишалося не менше 1,5 витка кожного з кінців канатів. Якщо лебідку монтують на мосту крана, до складу механізму підйому входить система відвідних блоків вантажного каната.

Лебідка канатного механізму пересування по схемі аналогічна підйомної лебідки, на барабан якої в протилежних напрямках запасовані тягові канати, прикріплені іншими своїми кінцями до вантажного візку. Для вибірки слабини і створення необхідного попереднього натягу каната в одного з його кінців передбачено натяжний гвинтовий пристрій, у вигляді ручної черв'ячної лебідки.

На кранах для підйому вантажу або для допоміжних цілей застосовують електричні талі, які представляють собою компактний вантажопідіймальний механізм. Механізм підвішений до двох - або чотириколісним візкам, переміщається по підвісним монорейковим шляхам.

5. Технологічний процес перевезення вантажів автомобільним транспортом

Для перевезень торговельних вантажів на короткі відстані найчастіше використовується вантажний автомобільний транспорт, який забезпечує перевезення товарів від станцій залізниць, зі складів виробничих і сільськогосподарських підприємств на склади оптових підприємств і з цих складів в об'єкти роздрібної та дрібно-роздрібної торговельної мережі, для переміщення товарів між магазинами і для виїзної торгівлі.

Основними нормативними документами, які регламентують перевезення вантажів автомобільним транспортом, є Статут автомобільного транспорту і Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

В сучасних умовах багато підприємств торгівлі володіють власними засобами автомобільного транспорту і виконують ним перевезення торговельних вантажів. Разом - з тим часто для цих перевезень використовується транспорт спеціалізованих автотранспортних підприємств, які належать до категорії транспорту загального користування.

Підприємства торгівлі висувають до рухомого складу автомобільного транспорту специфічні експлуатаційні і технологічні вимоги. Зокрема, автотранспорт для перевезень товарів народного споживання повинен:

бути спеціалізованим, тобто: а) відповідати оптимальним умовам перевезень конкретних груп та найменувань товарів; б) забезпечувати механізацію вантажно-розвантажувальних робіт при виконанні транспортно-експедиційних операцій;

відповідати вимогам розвитку перспективних транспортних систем, зокрема контейнерної транспортної системи;

бути високоманевровим, мати широкий діапазон вантажопідйомності;

мати високу прохідність для доставки товарів в умовах торгівлі в сільській місцевості;

передбачати можливість збільшення габаритів кузова та пристосованість їх для багатоярусного укладання товарів з метою ефективного використання вантажопідйомності транспортних засобів.

Ці підприємства виконують централізовані перевезення вантажів, забезпечують транспортно-експедиційне обслуговування вантажовідправників і вантажоодержувачів, здійснюють прямі, змішані залізнично-автомобільні та водно-автомобільні перевезення вантажів.

Для перевезень торговельних вантажів підприємствами транспорту загального користування необхідно додержувати заведеного порядку їх планування та організації, який базується на укладанні між перевізниками та замовниками (вантажовідправниками або вантажоодержувачами) договорів про перевезення вантажів автомобільним транспортом. Ці договори є основною формою організаційно-правових документів з планування та організації перевезень.

Автомобільним транспортом здійснюються перевезення, які класифікуються за: належністю транспорту (транспорт загального користування, відомчий транспорт, власний транспорт підприємницьких організацій та формувань); відстанню перевезень (приміські, міжміські, міжнародні); способами організації і виконання перевезень (централізовані, децентралізовані, прямі, змішані, комбіновані, контейнерні, пакетні); тривалістю перевезення (постійні, сезонні, тимчасові); видами вантажів (за видами продукції або видами тари); розмірами парти вантажів (масові, партійні, дрібно-партійні).

За умовами договору перевезення вантажів перевізник зобов'язується доставити наданий вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату. У договорі встановлюються: термін його дії, обсяги перевезень, умови перевезень (режим роботи по видачі та прийманню вантажу, забезпечення цілісності вантажу, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і т. ін.), вартість перевезень і порядок розрахунків, порядок визначення раціональних маршрутів, обов'язки сторін, відповідальність тощо.

Відповідно до договору перевізник і замовник у межах квартального плану за 10 днів до початку кожного місяця визначають місячні плани декадними плановими завданнями на перевезення вантажів. На перевезення вантажів автотранспортом замовник надає перевізнику за наявності договору заявку (на день, тиждень, декаду, місяць) встановленої форми. Заявка подається перевізнику в строк, визначений договором, телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим способом. У цьому разі в заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси завантаження та розвантаження, відстані перевезення та вид упаковки.

Перевезення торговельних вантажів можуть здійснюватися також за разовим договором.

Основними документами, які оформляються на перевезення вантажів автотранспортом, є товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Безпосередньо перевезення вантажу покладається на водія автомобіля, а його супровід та охорона вантажу в дорозі - на експедитора, з яким укладається договір про особисту матеріальну відповідальність. Проте досить часто в господарській практиці мають місце випадки, коли функції експедитора за додаткову оплату виконує водій автомобіля, а в деяких випадках експедирування вантажів можуть здійснювати інші посадові особи вантажовідправника або вантажоодержувача, наприклад товарознавці підприємств оптової або роздрібної торгівлі.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Вантажовідправник повинен виписати товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів у кількості, не меншій ніж 4 примірники, засвідчити їх підписом і за необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною експедитор (водій) підписує всі її примірники. Перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у вантажовідправника, другий - передається експедитором (водієм) вантажоодержувачу, третій і четвертий примірники, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби - печаткою або штампом), передаються перевізнику.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перелічувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж. У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із замовником.

Основними етапами технологічного процесу перевезення вантажів автомобільним транспортом є: приймання вантажу до перевезення; маркування і пломбування вантажу;

• завантаження автомобіля; оформлення документації; здійснення процесу перевезення і доставки вантажу одержувачеві; розвантаження автомобіля; приймання вантажу одержувачем; проведення розрахунків за перевезення вантажу.

Для забезпечення збереження вантажу та раціонального використання вантажопідйомності транспортного засобу і об'єму його кузова вантажовідправник зобов'язаний до прибуття автомобіля під завантаження підготувати вантаж до перевезення. З цією метою вантажі укладаються в справну транспортну тару, визначену стандартами, ТУ, договором тощо, а на кожне вантажне місце наноситься маркування. У разі неправильного укладання та упакування товарів або ж при використанні тари, яка не відповідає фізико-хімічним властивостям товарів, майнова відповідальність за пошкодження чи втрату товару покладається на вантажовідправника. У разі, коли передбачається перевезення одним автомобілем товарів для кількох вантажоодержувачів, вантажі мають бути відповідно згруповані.

Час прибуття автомобіля під завантаження відраховується з моменту подання водієм подорожнього листа в пункті завантаження, а час прибуття автомобіля під розвантаження - з моменту подання ним же товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. На виконання завантажувальних і розвантажувальних робіт виділяється час, який визначається за основними нормами часу простою автомобіля під завантаженням і розвантаженням, установленими залежно від маси вантажу і типу кузова автомобіля. При виконанні цих операцій традиційно додержуються практики, відповідно до якої завантаження вантажів у кузов автомобіля, їх закріплення, накривання та ув'язування виконуються вантажовідправником, а вивантаження вантажів з кузова автомобіля, знімання кріплень та покриттів - вантажоодержувачем; до обов'язків водія входить перевірка відповідності укладання і закріплення вантажу в кузові автомобіля вимогам безпеки руху і забезпечення збереження транспортного засобу. У разі виявлення недоліків щодо укладання чи закріплення вантажу, які загрожують збереженню вантажу, водій повинен повідомити вантажовідправника з метою ліквідації виявлених відхилень (порушень).

Завантаження автомобіля має здійснюватися до повного використання об'єму його кузова, але при цьому забороняється перевищувати вантажопідйомність автомобіля. У разі перевезень легковагових вантажів вантажовідправник може використовувати можливості для підвищення рівня використання автомобілі.

Важливою умовою підготовки вантажів до перевезення є визначення їх кількості, насамперед маси. Визначення маси вантажу проводиться засобами вантажовідправника спільно з представником автотранспортного підприємства. У разі перевезень вантажів у критих автомобілях і причепах, контейнерах, цистернах, опломбованих вантажовідправником, масу вантажу визначає він сам.

Завантаження вважається закінченим після вручення водієві оформлених товарно-транспортних накладних.

У пункті призначення вантажі повинні здаватися вантажоодержувачеві за масою і кількістю місць у тому самому порядку, в якому вони приймалися від вантажоодержувача. Вантаж у пункті призначення мас видаватися тільки тому представникові вантажоодержувача, який указаний у товарно-транспортній накладній. У разі прибуття вантажів у справних автомобілях, причепах, контейнерах, цистернах з непошкодженими пломбами відправника, вони видаються без перевірки маси, якісного стану вантажу і кількості вантажних місць. Також можуть здаватися без перевірки маси навальні або насипні вантажі, які прибули в пункт призначення без ознак нестачі, але це можливе лише в разі відсутності у вантажоодержувача автомобільної ваги. У разі перевезення тарно упакованих і поштучних вантажів їх видають на основі перевірки за участі представника автотранспортного підприємства маси і стану вантажу тільки кожного пошкодженого місця. Для цього пошкоджені місця розкривають і перевіряють вантаж за товарно-транспортними накладними.