Материал: Kriminalne_pravo_praktikum

Кримінальне право України. Практикум

ми частинами відповідної статті Особливої частини КК 2001 р. чи КК 1960 р. В цих випадках відповідно до традицій, що склалися в правозастосовній практиці України, на рівні ФК має вказуватись та частина статті, яка передбачає «найбільш обтяжуючу» з наявних обставин (санкція якої передбачає найбільш суворе покарання).

Таким чином, при відображенні у ФК одного (окремого) ЮСЗ повинно мати місце посилання лише на одну частину статті Особливої частини КК 2001 р. чи КК 1960 р. (ФК типу – ч.ч. 2, 3, 4 ст. 185 КК розглядається як некоректна).

7.В окремих випадках в поведінці особи, яка оцінена суб’єктом кваліфікації як єдиний (одиничний) злочин, що вчинений у співучасті з розподілом ролей, може поєднуватись виконання кількох таких ролей – зокрема, підбурювача і організатора, підбурювача і пособника. В цих випадках відповідно до традицій, що склалися в правозастосовній практиці України, на рівні ФК має вказуватись та частина статті Загальної частини КК 2001 р. чи КК 1960 р., яка передбачає «найбільш небезпечну» роль. Орієнтиром в цьому разі повинен бути законодавчий підхід: відносна небезпечність «ролей» (видів співучасників) визначається послідовністю їх відображення в ст. 27 КК 2001

р.чи в ст. 19 КК 1960 р., тобто за схемою «виконавець (співвиконавець) – організатор – підбурювач (підмовник) – пособник».

Таким чином, при посиланні у ФК на ст. 27 КК 2001 р. чи ст. 19 КК 1960 р. – в межах відображення в ній одного (окремого) ЮСЗ – має вказуватись лише одна частина зазначених статей.

8.В окремих випадках поведінка особи у поєднанні з іншими обставинами може бути оцінена суб’єктом кваліфікації як кілька окремих злочинів, кожний з яких відповідає «своєму», відмінному від інших ЮСЗ (сукупність злочинів). За змістом ч. 2 ст. 33 КК кожний злочин в такому разі підлягає окремій кваліфікації. Відповідно в ФК (на етапі остаточної кваліфікації) кожний ЮСЗ має бути відображений окремо – з додержанням положень, зазначених у п.п. 1 – 7. Цей підхід повинен застосовуватись і тоді, коли окремі злочини, що утворюють сукупність, кваліфікуються за однією і тією ж статтею або за однією і тією ж частиною статті Особливої частини КК (див. приклади написання ФК у п. 11 додатку 2).

9.В окремих випадках поведінка особи у поєднанні з іншими обставинами може бути оцінена суб’єктом кваліфікації як кілька окремих злочинів, які відповідають одному і тому ж ЮСЗ (повторність злочинів, що мають тотожні ЮСЗ). Відображення такої кримінальноправової ситуації у ФК здійснюється за наступними правилами: а) на

Додатки

етапі так званої «проміжної» кваліфікації кожний злочин одержує окреме відображення у «своїй» ФК; б) на етапі остаточної кваліфікації окремі злочини, оскільки вони відповідають одному і тому ж ЮСЗ, мають бути «представлені» ФК, яка відображає цей один (єдиний) ЮСЗ. У переважній більшості випадків ФК кожного з таких злочинів на етапі «проміжної» кваліфікації і ФК всіх цих злочинів на етапі остаточної кваліфікації не відрізняються одна від одної. Виняток становлять ФК кількох умисних вбивств з різним «набором» обтяжуючих обставин: оскільки такі обтяжуючі обставини передбачені різними пунктами ч. 2 ст. 115 КК 2001 р. чи ст. 93 КК 1960 р., ФК кожного з умисних вбивств на етапі «проміжної» кваліфікації відрізняються як одна від одної, так і від ФК на етапі остаточної кваліфікації (остання має містити посилання на ті пункти ч. 2 ст. 115 КК 2001 р. чи ст. 93 КК 1960 р., що передбачають всі обтяжуючі обставини всіх вчинених особою умисних вбивств – див. приклад а) п. 9 додатку 2).

Таким чином, можлива ситуація, коли при остаточній кваліфікації кількох злочинів їх кількість є більшою порівняно з кількістю відображених у ФК ЮСЗ. Особливим проявом такої ситуації є випадок, коли вчинені особою кілька злочинів на етапі остаточної кваліфікації «представлені» у ФК лише одним ЮСЗ; в цьому разі на рівні ФК множинність (повторність) злочинів взагалі не одержує відображення.

ДОДАТОК 4

ЗМІСТ І ФОРМА ФОРМУЛИ КВАЛІФІКАЦІЇ ЗЛОЧИНІВ: ТЕХНІКО-ЮРИДИЧНІ АСПЕКТИ

1.Якщо у формулі кваліфікації злочинів (в подальшому – ФК) міститься посилання лише на одне джерело кримінального права України – Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року, – допускається використання скорочень «КК», «КК України»; вказувати рік прийняття цього Кодексу в такому разі необов’язково.

2.Якщо у ФК міститься посилання лише на одне джерело кримінального права України – Кримінальний кодекс України від 28 грудня 1960 року – допускається використання скорочень «КК 1960 р.», «КК України 1960 р.»; вказувати рік прийняття цього Кодексу в такому разі обов’язково.

3.Якщо у ФК міститься посилання на два джерела кримінального права України – на Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року та на Кримінальний кодекс України від 28 грудня 1960 року, – кожне джерело має вказуватись у вигляді відповідного скоро-

Кримінальне право України. Практикум

чення з обов’язковим зазначенням року його прийняття; наприклад:

п.п.«а», «и» ст. 93 КК 1960 р.; п.п. 6, 11, 13 ч. 2 ст. 115 КК 2001 р.

4.Якщо у ФК вказано кілька статей одного і того ж джерела кримінального права України, допускається використання відповідного його скорочення лише один раз – в кінці такої ФК.

Наприклад: а) п. «а» ст. 93; ч. 3 ст. 142 КК 1960 р.; б) ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст15, п. 6 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК.

5.Для посилання у ФК на статтю КК 2001 р. чи КК 1960 р. завжди використовується скорочення «ст.»; після цього цифрами зазначається порядковий номер відповідної статті.

6.Якщо порядковий номер статті КК 1960 р. чи КК 2001 р. включає спеціальну позначку, найбільш коректним є той варіант його написання у ФК, який передбачений в офіційному тексті КК 2001 р. чи КК 1960 р.

Наприклад: ч. 2 ст. 1982 КК 1960 р.; ст. 2031 КК 2001 р.

7.Якщо стаття КК 1960 р. чи КК 2001 р. містить кілька частин, для посилання у ФК на відповідну частину використовується скорочення «ч.»; при цьому порядковий номер частини вказується після такого скорочення, а посилання на частину – перед посиланням на відповідну статтю КК.

Наприклад, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК.

8.Якщо відповідна стаття (частина статті) Особливої частини КК 1960 р. чи КК 2001 р. мала кілька редакцій, посилання у ФК на таку статтю (частину статті) здійснюється наступним чином: а) у випадку використання у ФК тільки останньої редакції (чинної на момент написання ФК) вона спеціально не зазначається; б) у випадку використання у ФК тільки попередньої (однієї з попередніх) редакції вона спеціально зазначається після скороченого написання відповідного джерела кримінального права України; в) у випадку використання у ФК кількох різних редакцій кожна з них спеціально зазначається після скороченого написання відповідного джерела кримінального права України.

Наприклад: а) ч. 1 ст. 296 КК; б) ч. 2 ст. 2153 КК 1960 р. в редакції Закону від 26 січня 1993 р.; в) ч. 2 ст. 2153 КК 1960 р. в редакції Закону від 26 січня 1993 р.; ч. 3 ст. 2153 КК 1960 р. в редакції Закону від 21 вересня 2000 р.

9.Якщо стаття Особливої частини КК 2001 р. чи КК 1960 р. передбачає пункти (ч. 2 ст. 115 КК 2001 р.; ст. 93 КК 1960 р.), при посиланні на них у ФК використовуються скорочення «п.», «п.п.» або слова «пункт», «пункти», вжиті у відповідних відмінках. Після цьо-

Додатки

го вказується: а) порядковий номер пункту – у випадку посилання у ФК на ч. 2 ст. 115 КК 2001 р.; б) літера, що позначає відповідний пункт, – у випадку посилання у ФК на ст. 93 КК 1960 р.

Наприклад: а) п.п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК; п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК; п.п. 1, 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК; б) пункти «а», «г», «і» ст. 93

КК1960 р.

10.Якщо у ФК міститься посилання на кілька статей КК 2001 р. чи

КК1960 р. – в межах відображеного таким чином одного ЮСЗ, – першими мають вказуватись відповідні статті (частини статей) Загальної частини КК, а потім – стаття (пункт, частина статті) Особливої частини КК; при цьому між окремими статтями потрібно ставити кому; використовувати в таких випадках сполучники «і», «та» небажано, оскільки таке використання не відповідає традиційним підходам до відображення певних висновків саме у вигляді формули (в даному разі – ФК). Некоректним є також використання у ФК розділового знаку – тире, оскільки в цьому випадку створюється враження, що застосовуються всі статті – починаючи з відповідної статті Загальної частини і закінчуючи відповідною статтею Особливої частини КК.

Наприклад: а) ч. 1 ст. 17, ст. 94 КК 1960 р.; б) ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 121 КК.

11.Якщо у ФК відображено кілька різних ЮСЗ – відповідно до правил кваліфікації сукупності злочинів, – кожний ЮСЗ потрібно виокремлювати розділовим знаком – крапкою з комою; такий розділовий знак ставиться після написання відповідної статті Особливої частини КК, а в окремих випадках – після скороченого написання відповідного джерела кримінального права України, в якому ця стаття знаходиться.

Наприклад: а) ч. 1 ст. 152; ч. 3 ст. 152 КК; б) ст. 94 КК 1960 р.; п. 13 ч. 2 ст. 115 КК 2001 р.; в) ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 15, п. 7 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 27, п.п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК.

ДОДАТОК 5

ЗМІСТ І ФОРМА ЮРИДИЧНОГО ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ:

СПЕЦІАЛЬНО-ЮРИДИЧНІ АСПЕКТИ

1. Назва цієї форми кримінально-правової кваліфікації – юридичне формулювання обвинувачення (в подальшому – ЮФО) – зумовлена тим, що вона являє собою словесне відтворення необхідного

Кримінальне право України. Практикум

мінімуму окремих характеристик (ознак) одного чи кількох ЮСЗ,

якому (яким), на думку суб’єкта кваліфікації, відповідає поведінка особи у поєднанні з іншими обставинами. Таким чином, та інформація кримінально-правового характеру, яка «зашифрована» у ФК, в ЮФО одержує своє рідну «розшифровку», а в багатьох випадках – і певну конкретизацію.

2.Окремі характеристики (ознаки) відповідного (відповідних) ЮСЗ, що певним чином відтворюються в ЮФО, є частиною так званого загального нормативного змісту ЮСЗ –вони мають бути прямо передбачені у тій статті (тих статтях) КК 2001 р. чи КК 1960 р., які вказані у ФК. При відтворенні таких характеристик (ознак) у ЮФО суб’єкт кваліфікації повинен керуватись певними правилами техніко-юридичного характеру (див. додаток 4).

3.В загальний нормативний зміст багатьох ЮСЗ входять так звані альтернативні характеристики (ознаки), а окремі ЮСЗ передбачають альтернативні форми («комплекси» ознак) відповідного злочину. В цьому разі в ЮФО мають вказуватися лише ті характеристики (ознаки) чи форми ЮСЗ, яким відповідають фактичні обставини, визнані суб’єктом кваліфікації наявними.

4.Необхідний мінімум характеристик (ознак) ЮСЗ, що має бути відтворений у ЮФО, становлять ті з них, які у відповідному їх поєднанні відображають його (ЮСЗ) специфіку. З урахуванням основних (найбільш типових) різновидів ЮСЗ такий необхідний мінімум «представляє»:

а) поєднання тих характеристик (ознак) ЮСЗ, які передбачені у одній статті (частині статті) Особливої частини КК 2001 р. чи КК 1960 р.; цей варіант ЮФО характерний для тих випадків, коли: 1) у ФК міститься посилання лише на відповідну статтю Особливої частини зазначених кодексів, яка не має поділу на частини (наприклад, ст. 94 КК 1960 р. чи ст. 193 КК 2001 р.; 2)

уФК міститься посилання лише на відповідну частину статті Особливої частини КК 2001 р. чи КК 1960 р., яка «представляє» так званий основний юридичний склад злочину певного виду (наприклад, ч. 1 ст. 2153 КК 1960 р. в редакції Закону від 26 січня 1993 р. чи ч. 1 ст. 289 КК 2001 р.) або юридичний склад окремого виду злочину (наприклад, ч. 4 ст. 143 КК 2001 р.);

б) поєднання тих характеристик (ознак) ЮСЗ, які передбачені у

кількох частинах однієї і тієї ж статті Особливої частини КК 2001 р. чи КК 1960 р.; цей варіант ЮФО характерний для тих випадків, коли у ФК міститься посилання на ту частину статті

Додатки

Особливої частини зазначених кодексів, яка «представляє» так званий кваліфікований чи особливо кваліфікований ЮСЗ (наприклад, ч. 2 ст. 140 КК 1960 р. чи ч. 3 ст. 152 КК 2001 р.);

в) поєднання тих характеристик (ознак) ЮСЗ, які передбачені у відповідній частині однієї статті Загальної частини та відповідній статті (частині, кількох частинах статті) Особливої частини КК 2001 р. чи КК 1960 р.; цей варіант ЮФО характерний для тих випадків, коли у ФК – крім посилання на відповідну статтю (частину статті) Особливої частини – міститься посилання і на відповідну частину однієї з статей Загальної частини зазначених кодексів; остання в цьому разі «представляє» так званий «особливий» ЮСЗ (наприклад юридичний склад незакінченого злочину чи юридичний склад злочину, що вчинений організатором, підбурювачем або пособником);

г) поєднання тих характеристик (ознак) ЮСЗ, які передбачені у відповідних частинах кількох статей Загальної частини та відповідній статті (частині, кількох частинах) Особливої частини КК 2001 р. чи КК 1960 р.; цей варіант ЮФО характерний для тих випадків, коли у ФК – крім посилання на відповідну статтю (частину статті) Особливої частини міститься посилання і на відповідні частини кількох (двох) статей Загальної частини зазначених Кодексів; такі статті в цьому разі «представляють» найбільш складний різновид так званого «особливого» ЮСЗ – юридичний склад незакінченого злочину, вчиненого організатором, підбурювачем або пособником.

5.В окремих випадках в поведінці особи, яка оцінена суб’єктом кваліфікації як єдиний (одиничний) злочин, може вбачатись кілька кваліфікуючих ознак (обтяжуючих обставин), передбачених різними частинами відповідної статті Особливої частини КК 2001 р. чи КК 1960 р. В цих випадках на рівні ЮФО мають обов’язково зазначатись всі ці кваліфікуючі ознаки, причому ту з них, яка є визначальною для ФК, бажано зазначати в ЮФО останньою.

6.В окремих випадках в поведінці особи, яка оцінена суб’єктом кваліфікації як єдиний (одиничний) злочин, вчинений у співучасті

зрозподілом ролей, може поєднуватись виконання кількох таких ролей (наприклад, підбурювача і організатора, підбурювача і пособника). В цих випадках на рівні ЮФО має обов’язково відображатись найбільш небезпечна «роль», яка є визначальною для ФК (див. п. 7 додатку 1).

Кримінальне право України. Практикум

7. В окремих випадках поведінка особи у поєднанні з іншими обставинами може бути оцінена суб’єктом кваліфікації як кілька окремих злочинів, що відповідають одному і тому ж ЮСЗ. Відображення цієї кримінально-правової ситуації в ЮФО має здійснюватись за наступними правилами:

а) на етапі так званої «проміжної» кваліфікації кожний злочин – з урахуванням специфіки його ЮСЗ – одержує окреме відображення в ЮФО;

б) на етапі остаточної кваліфікації окремі злочини, що відповідають одному і тому ж ЮСЗ, одержують єдине – спільне для таких злочинів – відображення в ЮФО.

Таким чином, не виключається ситуація, коли при остаточній кваліфікації вчинений особою злочин не дістає окремого відображення в ЮФО – його специфічні характеристики (ознаки) поєднуються із специфічними характеристиками (ознаками) іншого окремого злочину (кількох злочинів) в межах єдиного ЮФО. Утворений таким чином «конгломерат» специфічних характеристик (ознак) кількох окремих злочинів є в межах ЮФО своє рідною «правозастосовною фікцією». Така «правозастосовна фікція» неспроможна в повній мірі виконати основну функцію ЮФО – розшифрувати і конкретизувати ФК, однак інші варіанти написання ЮФО з урахуванням законодавчої техніки КК2001 р. та КК1960 р. поки що в правозастосовній практиці України не використовуються.

ДОДАТОК 6

ЗМІСТ І ФОРМА ЮРИДИЧНОГО ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ: ТЕХНІКО-ЮРИДИЧНІ АСПЕКТИ

1. Словесне відтворення в юридичному формулюванні обвинувачення (в подальшому – ЮФО) ознак (характеристик), які відображають специфіку інкримінованого особі ЮСЗ (кількох ЮСЗ), здійснюється з урахуванням: а) особливостей законодавчого формулювання загального нормативного змісту таких ознак; б) необхідності відтворення в ЮФО альтернативних ознак ЮСЗ; в) необхідності відтворення в ЮФО ознак так званих особливих ЮСЗ (юридичних складів незакінченого злочину або (та) злочину, що вчиняється організатором, підбурювачем чи пособником); г) наявності в поведінці особи окремих форм множинності злочинів.

Додатки

2. В залежності від ступеню наближеності тексту ЮФО до відповідних законодавчих формулювань можна виділити наступні основні варіанти ЮФО:

1)ЮФО, в якому має місце текстуальне відтворення відповідних законодавчих формулювань, що відображають загальний зміст всіх необхідних для даного ЮФО ознак; при цьому залишається незмінною і законодавча «конструкція» так званої «специфічної частини» інкримінованого особі ЮСЗ.

Приклади: а) умисне легке тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 125 КК 2001 р.); б) таємне викрадення чужого майна – крадіжка (ч. 1 ст. 185

КК2001 р.).

2)ЮФО, в якому має місце текстуальне відтворення відповідних законодавчих формулювань, що відображають загальний нормативний зміст всіх необхідних для даного ЮФО ознак; при цьому зазнає змін законодавча «конструкція» так званої «специфічної частини» інкримінованого особі ЮСЗ.

Приклади: а) заволодіння чужим майном шляхом обману – шахрайство (диспозиція ч. 1 ст. 190 КК 2001 р. – «Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство)»; б) умисне знищення і пошкодження чужого майна, що завдало шкоду у великих розмірах (диспозиція ч. 1 ст. 194 КК 2001 р. – «умисне знищення або пошкодження чужого майна, що завдало шкоду у великих розмірах»).

3)ЮФО, в якому відповідні законодавчі формулювання, що відображають загальний нормативний зміст окремих необхідних для даного ЮФО ознак, зазнають текстуальних змін; в даному разі такі зміни зумовлені суто філологічними особливостями законодавчого викладу загального нормативного змісту відповідних ознак ЮСЗ; при цьому законодавча «конструкція» так званої «специфічної частини» інкримінованого особі ЮСЗ може залишатись незмінною або зазнавати змін, що зумовлені, як правило, альтернативним характером зазначених вище ознак1.

Приклади: а) погроза вбивством за наявності реальних підстав побоюватися здійснення цієї погрози (диспозиція ч. 1 ст. 129 КК 2001 р. – «погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози»); б) статеві зносини із застосуванням погрози фізичним насильством – зґвалтування (диспозиція ч. 1 ст. 152

1 Кримінально-правова кваліфікація та її різновиди досліджуються у роботах В.О. Навроцького. Див., наприклад: Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.

Кримінальне право України. Практикум

КК 2001 р. – «Зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи»).

4)ЮФО, в якому відповідні законодавчі формулювання, що відображають загальний нормативний зміст окремих необхідних для даного ЮФО ознак, зазнають текстуальних змін; в даному разі такі зміни зумовлені техніко-юридичними особливостями законодавчого викладу загального нормативного змісту відповідних ознак ЮСЗ; при цьому практично завжди зазнає змін і законодавча «конструкція» так званої «специфічної частини» інкримінованого особі ЮСЗ.

Приклади: а) відкрите викрадення чужого майна – грабіж, вчинений в особливо великих розмірах (диспозиція ч. 5 ст. 186 КК 2001 р.

–«Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою»); б) грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю,

–хуліганство, вчинене групою осіб (диспозиція ч. 2 ст. 296 КК2001 р. – «Ті самі дії, вчинені групою осіб»).

5)ЮФО, в якому відповідні законодавчі формулювання, що відображають загальний нормативний зміст окремих необхідних для даного ЮФО ознак, зазнають текстуальних змін; в даному разі такі зміни зумовлені спеціально-юридичними особливостями законодавчого викладу загального нормативного змісту відповідних ознак ЮСЗ; при цьому практично завжди зазнає змін і законодавча «конструкція» так званої «специфічної частини» інкримінованого особі ЮСЗ.

Приклади: а) підміна чужої дитини, вчинена з особистих мотивів (диспозиція ст. 148 КК 2001 р. – «Підміна чужої дитини, вчинена з корисливих або інших особистих мотивів»); б) завідомо неправдиве повідомлення про підготовку дій, які загрожують тяжкими наслідками (диспозиція ч. 1 ст. 259 КК 2001 р. – «Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками»).

6)ЮФО, в якому відповідні законодавчі формулювання, що відображають загальний нормативний зміст окремих необхідних для даного ЮФО ознак, зазнають текстуальних змін; в даному разі такі зміни зумовлені як філологічними, так і техніко-юридичними або (та) спеціально-юридичними особливостями законодавчого викладу загального змісту відповідних ознак ЮСЗ (можливе будь-яке поєднання наведених вище третього, четвертого та п’ятого варіантів ЮФО); при цьому практично завжди зазнає змін і законодавча «кон-

Додатки

струкція» так званої «специфічної частини» інкримінованого особі ЮСЗ.

Приклади: а) проведення клінічних випробувань лікарських засобів стосовно неповнолітнього, що спричинило тяжкі наслідки (диспозиція ст. 141 КК 2001 р. – «Проведення клінічних випробувань лікарських засобів без письмової згоди пацієнта або його законного представника, або стосовно неповнолітнього чи недієздатного, якщо ці дії спричинили смерть або інші тяжкі наслідки»); б) вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи особою, яка замінює батька (диспозиція ч. 2 ст. 156 КК 2001 р. – «Ті самі дії, вчинені щодо малолітньої особи або батьком, матір’ю або особою, що їх заміняє»).

3.Крім наведених вище основних варіантів ЮФО можна виділити також його найбільш типові різновиди. З урахуванням особливостей інкримінованого особі ЮСЗ, а також наявності в її поведінці окремих форм множинності злочинів найбільш типовими різновидами ЮФО є: а) ЮФО, в якому відтворюються «необхідні» ознаки юридичного складу злочину певного виду чи так званого основного складу злочину; б) ЮФО, в якому відтворюються «необхідні» ознаки так званого кваліфікованого та особливо кваліфікованого складу злочину; в) ЮФО, в якому відтворюються «необхідні» ознаки юридичного складу незакінченого злочину; г) ЮФО, в якому відтворюються «необхідні» ознаки ЮСЗ, вчиненого організатором, підбурювачем або пособником; ґ) ЮФО, в якому відтворюються «необхідні» ознаки кількох різних ЮСЗ за наявності в поведінці особи сукупності злочинів; д) ЮФО,

вякому відтворюються «необхідні» ознаки одного і того ж ЮСЗ за наявності в поведінці особи повторності злочинів.

При написанні відповідного різновиду ЮФО необхідно керуватись спеціальними правилами техніко-юридичного характеру (див. п.п. 4-9 цього додатку), орієнтуючись при цьому на один чи кілька наведених у п. 2 варіантів.

4.Форма і зміст ЮФО, в якому відтворюються необхідні ознаки

юридичного складу злочину певного виду чи основного ЮСЗ у переважній більшості випадків обумовлюються особливостями законодавчого викладу так званої «специфічної частини» відповідного ЮСЗ. В окремих випадках має значення і співвідношення назви відповідної статті Особливої частини КК з її диспозицією (диспозицією однієї з її частин). З урахуванням зазначених чинників в межах даного різновиду ЮФО можна виділити:

1) ЮФО, в якому обов’язково відтворюються лише так звані конкретні необхідні ознаки, передбачені в диспозиції відповідної статті