Дипломная (вкр): Адаптація функціонування підприємств торгівлі до соціально-економічних умов зовнішнього середовища

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

Оцінка ділової активності організації

До числа показників ділової активності підприємства належать показники оборотності капіталу. Розрахуємо їх, використовуючи таблицю2.14.

Розрахунок показників ділової активності показав, що в цілому ділова активність підприємства залишилася на колишньому рівні - по ряду коефіцієнтів помітно збільшення, а по ряду - незначне зменшення:

Коефіцієнт загальної оборотності збільшився з 3,716 до 3,718, тобто все майно підприємства в цілому обертається за рік 3,7 разів;

Коефіцієнт оборотності мобільних засобів зріс з 5,297 до 6,110;

- Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів незначно знизився з 6,869 до 6,569;

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості зріс з 21,700 до 30,846, що в свою чергу зменшило термін обороту дебіторської заборгованості з 16,8 днів до 11,8 днів;

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості - з 25,099 до 29,104 і відповідно термін обороту кредиторської заборгованості - з 14,5 днів до 12.5 днів;

Фондовіддача основних коштів знизилася з 29,24 до 13,72, тобто якщо в 2004 році кожен рубль вкладений у ОФ приніс 29,24 рубля виручки, то в 2010 році - тільки 13.72 гривні;

Коефіцієнт оборотності власного капіталу зменшився з 4,36 до 4,26.

Показники управління активами підприємства


Таблиця 2.15 Показники управління активами підприємства

Показники

Фактичне значення

Критерій


на п.р.

на к.г.


Коефіцієнт позикових коштів  Коефіцієнт автономії  Коефіцієнт маневреності власного капіталу  Коефіцієнт накопичення амортизації  Коефіцієнт реальної вартості активів

0,17  0,85   1,15   0,41   0,51

0,146  0,87   1,31   0,34   0,73

-  > 0,5   -   <0,25   > 0,5



Коефіцієнт позикових коштів розраховується як відношення зобов'язань до власного капіталу.

Коефіцієнт автономії розраховується як відношення власного капіталу до загальної суми капіталу. Фактичні значення вище рекомендованої, що говорить і повної фінансової незалежності підприємства.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення власних оборотних коштів до власного капіталу.

Коефіцієнт накопичення амортизації розраховується як відношення зносу основних засобів до їх первісної вартості. Фактичні значення не відповідають рекомендованому.

Коефіцієнт реальної вартості активів розраховується як відношення реальних активів до загальної суми капіталу. Реальні активи - це сума залишкової вартості основних фондів, запасів, готової продукції і товарів для перепродажу. Фактичні значення вище рекомендованого.

Дані аналізу свідчать про те, що управління активами здійснюється на хорошому рівні. Не відповідність коефіцієнта накопичення амортизації можна пояснити специфікою діяльності підприємства - більшу питому вагу в основних фондах складає виробничий і господарський інвентар. Термін служби якого незначний і накопичення амортизації відбувається досить швидко.

Розділ 3. Напрями підвищення ефективності фінансової діяльності підприємств торгівлі на прикладі

.1 Фактори, які можуть вплинути на діяльність підприємств торгівлі

Завдання управління обсягом та структурою товарообороту в умовах ринкової економіки визначають доцільність вивчення можливостей підприємства активно впливати на дію окремих факторів з метою доведення обсягів реалізації товарів до цільового рівня. З метою вивчення можливостей використання факторів для регулювання обсягу товарообороту потрібно здійснити систематизацію факторів на регульовані торговим підприємством і нерегульовані.

У складі факторів, що регулюються торговим підприємством, виділяють чотири групи:

ресурсного забезпечення;

пов'язані з організацією торгівлі;

що визначають умови торговельного процесу; -що відображають стан комерційної роботи.

До групи факторів ресурсного забезпечення відносять: фактори товарного забезпечення, використання трудових ресурсів, а також використання основних фондів.

До групи факторів, пов'язаних з організацією торгівлі, відносять: товарну спеціалізацію, тип структурної одиниці, форму обслуговування, місцезнаходження та тривалість роботи підприємства.

До групи факторів, що визначають умови торговельного процесу, відносять: пропускну спроможність підприємства, інтенсивність потоку покупців, середню ціну закупівлі, рівень задоволення купівлі, рівень культури торгового обслуговування.

До факторів, що відображають стан комерційної роботи, відносять: організацію руху товарів, умови постачання, цінову стратегію, організацію реклами, стимулювання споживача.

Фактори, які не регулюються торговим підприємством, ділять на такі групи:

фактори, які характеризують розвиток торгівлі в регіоні. Це кількість працівників торгівлі на 1000 мешканців, середньодушовий товарооборот, частка громадського харчування в роздрібному товарообороті, рівень розвитку позамагазинних форм торгівлі, ступінь насиченості товарами торгової мережі в районі діяльності підприємства;

фактори, що обумовлюють (формують) споживчий попит. До них відносять: грошові доходи на одного мешканця району, структуру використання власних доходів, співвідношення цін на різні товари, рівень попиту на товари, середню кількість відвідувань підприємства одним мешканцем на рік;

демографічного характеру, до яких відносять: кількість населення в районі обслуговування, частку працездатного населення (від 16 до 60 років) та дітей до 15 років у загальній чисельності населення;

соціально-психологічні, до яких відносять: структуру неробочого часу, рівень споживання, погляди, переконання, звички, традиції людей.

Нерегульовані фактори впливають на діяльність торгового підприємства, але не можуть керуватися підприємством та його службами. Фактори цієї групи відображають вплив неконтрольованого середовища, яке визначає ступінь успіху або невдачі рішень, які приймаються.

Потрібно враховувати, що будь-який, навіть найкращий план, може зазнати невдачі при негативному впливі нерегульованих факторів. Це визначає доцільність постійного моніторингу за характером нерегульованих факторів, їх впливом, ймовірними змінами у процесі управління товарооборотом підприємства. Щоб пристосуватися до контрольованого турбулентного навколишнього середовища, потрібна адаптація, коригування стратегії та тактики діяльності.

Використання результатів вивчення передбачає:

найбільш детальну систематизацію факторів;

встановлення кількісного або логічного зв'язку між факторами та обсягом товарообороту;

визначення граничних оцінок дії кожного фактора;

діагностику ситуацій, при яких фактори сприяють чи не сприяють зростанню товарообороту;

визначення області стійкості (незалежності) обсягів товарообороту при змінах характеру окремих факторів, а також часовий лаг запізнення, що має вплив на зміну факторів;

виконання варіантних розрахунків планів товарообороту, розробку сценаріїв розвитку товарообороту, враховуючи ймовірність зміни факторів.

Здійснюючи оцінку регульованих факторів, слід враховувати, що через їхню неоднорідність вони по-різному впливають на обсяг товарообороту торгового підприємства.

Визначення характеру дії регульованих факторів полегшує роботу підрозділів торговельних підприємств та служб, які здійснюють розробку стратегії регулювання роздрібного товарообороту та контролю за її впровадженням у життя.

У результаті виконаного аналізу 2 і 3 розділів можна зробити наступні висновки та дати рекомендації підприємству щодо підвищення ефективності його діяльності:

На підприємстві спостерігається значне зростання дебіторської заборгованості, що в свою чергу викликало значне зниження грошових коштів у касі та на розрахунковому рахунку до кінця 2010 року. Так, дебіторська заборгованість зросла з 87 тис. грн. до 351 тис. грн. або на 403,4%, а грошові кошти скоротилися з 159 тис. грн. до 124 тис. грн.; підприємству необхідно вжити заходів щодо стягнення боргів, запровадити систему авансових платежів та попередньої оплати;

Відбулися значні зміни і в структурі оборотних фондів - якщо на початок 2009 року більший питома вага припадала на сировину і матеріали, то в кінці 2010 року - на готові вироби та товари для перепродажу, що говорить про «затаривании» підприємства зайвими запасами, що може негативно відіб'ється на фінансових результатах;

Витрати обігу у 2010 році збільшилися на 2135 тис. грн. або 44,1%. Для порівняння, роздрібний товарообіг збільшився тільки на 29,9%, що говорить про зниження прибутковості діяльності підприємства у 2010 році; підприємству необхідно переглянути свої витрати, а саме постійні - утримання апарату управління, амортизація основних фондів і т. п.;

Відбулися зміни і в структурі витрат - зросли матеріальні витрати та амортизація;

За рік чисельність працівників зросла на 6 осіб або 19,3%, витрати на оплату праці виросли на 372 тис. грн. або на 25%. Т.ч., на підприємстві відбувається зростання заробітної плати - відносне зростання становить 29,5%;

Прибуток підприємства у 2010 році зменшилася на 13 тис. грн., що було викликано зростанням торгових витрат - на 66,7% до 2009 року. Ця ж причина призвела до зниження рівня рентабельності з 9% до 6,8%; підприємству вкрай необхідно переглянути витрати;

У 2010 році в майні підприємства більшу питому займали поточні активи, а саме запаси, причому ця тенденція до кінця року збільшилася; в той же час помітно знизилася питома вага ліквідних активів, у тому числі грошових коштів підприємства; власний капітал підприємства незначно збільшився, а позиковий - став менше; підприємству необхідно активізувати роботу з дебіторами;

Підприємству необхідно переглянути свою господарську політику, тому що зростання виробничих запасів при одночасному зменшенні грошових коштів і інших ліквідних активів негативно позначається на загальному економічному стані. Гроші виводяться з обігу і вкладаються у зайві виробничі запаси;

В той же час на цьому підприємстві запасів менше, ніж власних оборотних коштів, тобто підприємство повністю покриває запаси власними оборотними засобами і не залежить від зовнішніх кредиторів. Таке підприємство належить до категорії абсолютно фінансово сталого. Але таке положення не можна вважати ідеальним, оскільки це означає, що адміністрація не вміє чи не хоче залучати зовнішні джерела, що стримує розвиток підприємства.

.2 Напрями підвищення рентабельності підприємства

Розробка стратегії управління товарооборотом підприємства здійснюється, виходячи з мети діяльності підприємства та забезпечення потрібних темпів розвитку торгового підприємства, найбільш повного задоволення попиту споживачів, що обслуговуються, розширення їх контингенту. Стратегія розвитку проявляється в розробці конкретних завдань. Відповідно до основної мети підприємства виділяють такі найважливіші завдання:

взаємоузгодженість темпів розвитку товарообороту з розвитком регіонального споживчого ринку та зміни Його кон'юнктури;

планування обсягу реалізації товарів, який забезпечить отримання торговельним підприємством необхідної суми прибутку;

забезпечення в процесі планування товарообороту ефективного використання наявного ресурсного потенціалу при потребі визначення обсягів та можливості залучення додаткових ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових);

розробка асортиментної політики підприємства, планування асортиментної структури товарообороту відповідно до попиту контингенту споживачів, що обслуговуються.

Процес управління роздрібним товарооборотом базується на таких принципах:

програмно-цільовий принцип, відповідно до якого розвиток товарообороту має бути підпорядкований виконанню чітко визначеної мети та розробленої на її основі програми реалізації.

принцип комплексності, який передбачає узгодженість управління товарооборотом з іншими показниками діяльності і, головне, з основним результативним показником, який характеризує ефективність господарювання, - прибутком торгового підприємства.

принцип науковості, вимогою якого є постійне вдосконалення методології аналізу та планування товарообороту, на базі використання економіко-математичного моделювання, побудови імітаційних та оптимізаційних моделей, урахування впливу негативних факторів у внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємства.

принцип неперервності, дотримання якого передбачає узгодженість рішень поточних та перспективних завдань управління товарооборотом в єдиному управлінському процесі.

З урахуванням головної мети, завдань та принципів управління будується система управління товарооборотом на торговельному підприємстві, визначається конкретний зміст цього управління та послідовність його здійснення.

Порядок розробки стратегії управління розвитку товарооборотом можна представити чотирма етапами:

Перший етап передбачає формування інформаційної бази, тобто сукупності відомостей, потрібних для прийняття управлінських рішень щодо обсягу та структури роздрібного товарообороту. Інформаційна база управління товарообігом охоплює такі відомості:

. Про стан та перспективи розвитку внутрішнього середовища торговельного підприємства: це обсяги, склад та структура товарообороту підприємства, закономірності та тенденції його розвитку, фактори, що впливають на обсяги та склад цього показника, стан ресурсного потенціалу підприємства та ступінь забезпеченості товарообороту окремими видами ресурсів.

Джерелом отримання потрібної інформації є бухгалтерська та статистична звітність, а саме: форма № 1 -"Баланс" і додатки до нього, форма № 3-торг "Звіт про надходження, продаж та залишки товарів", а також форма № 5-торг "Звіт з праці", форма № 7-торг "Звіт про розвиток торгової мережі", матеріали управлінського обліку щодо обсягів продажу структурними підрозділами підприємства, торгово-фінансовий план діяльності підприємства на звітний період.

. Про стан та перспективи розвитку зовнішнього середовища. Тут визначають:

загальну кон'юнктуру споживчого ринку, стадію кон'юнктурного циклу на товари, які реалізуються підприємством;

район діяльності підприємства та зміни, які в ньому відбулися, чисельність та склад населення, що обслуговується цим підприємством, обсяг незадоволеного попиту та того, що формується, смаки та переваги споживачів;

конкурентне оточення підприємства, стратегію та тактику його діяльності, цінову, асортиментну та маркетингову політику;

стан товарної пропозиції та тенденції її розвитку; -соціально-економічний розвиток країни та регіону, його вплив на обсяги купівельних фондів споживачів;

інструменти державного регулювання кон'юнктури споживчого ринку та діяльності торгових підприємств.

Потрібна інформація цього плану може бути отримана в результаті опитування та анкетування споживачів, проведення спеціальних досліджень шляхом використання кон'юнктурних оглядів споживчого ринку в цілому та його окремих товарних та регіональних сегментів, а також на базі систематизації та вивчення нормативної бази, публікацій загального та спеціального характеру.

На другому етапі управління товарооборотом здійснюється аналіз стану реалізації товарів підприємством та оцінюються можливості подальшого зростання обсягу товарообороту.

У ході проведення цієї роботи аналізують обсяг, склад та структуру реалізації товарів у магазині в минулих періодах, визначають тенденції розвитку та фактори, що вплинули на цей показник, досліджують ритмічність та сезонність реалізації окремих груп товарів, оцінюють ступінь та причини невиконання раніше розроблених планів розвитку товарообороту, аналізують характер впливу факторів зовнішнього середовища в теперішньому часі та у перспективі.

Источник: https://www.bibliofond.ru/detail.aspx?id=704140